Забутий замок Руди Магерівської

0
761
Забутий замок Руди МагерівськоїЗабутий замок Руди Магерівської

На половині шляху між Равою-Руською та Магеровом розташоване нині село з недвозначною назвою Замок. Здавалося би, сама назва має розставити крапки над «і» в питаннях існування тут фортифікацій. Проте не все так просто. Всі спроби відшукати будь-яку інформацію про замок, який мав би тут бути, у загальнодоступних джерелах чи популярних працях про укріплення до позитивного результату не приводять. У кращому разі – коротенька згадка, в решті – пустка. Може навіть здатися, що цей топонім є породженням якоїсь легенди. А у Вікіпедії як дата першої згадки про село красується 1720 рік…

Замкове подвір'я. Світлина зі сімейного архіву Семенських
Замкове подвір’я. Світлина зі сімейного архіву Семенських

Історія Замку зацікавила мене ще в дитинстві, коли не одні літні канікули проводив у діда з бабою, у сусідньому Липнику. Завжди в голові виникало питання: чому село так назвали, якщо замку там нема і не було? Кілька попередніх спроб підійти до цієї теми і знайти відповідь, закінчувались нічим. Лише кілька місяців тому за якимось дивним збігом обставин на одному з форумів я натрапив на спроби локалізації цього об’єкту. А пізніше, досліджуючи матеріали з історії власного родоводу, випадково натрапив на згадку про цей же замок в етнографічному дослідженні Якова Головацького про сусіднє село Кам’янку Волоську:  «Бѣлѣютъ въ дали муры четыребашневого замка въ Рудѣ Магеровской» ¹.

Тоді прийшло розуміння того, що замок дійсно був. Що більше, він зберігся щонайменше до XIX ст., якщо його Головацький бачив на власні очі.

Після кількох місяців пошуків у різноманітних ресурсах, походів в архіви, бібліотеки, музеї, виїздів на місце, десятків звернень в архіви, бібліотеки Польщі та пошуків нащадків останніх власників аж у Канаді, дослідження досі не можна вважати закінченим, але вже можна скласти певну загальну картину історії одного з незаслужено забутих фортифікаційних об’єктів України.

Вигляд замку на австрійській військовій карті Фрідріха фон Міґа 1779-1782 рр. (ліворуч) та місця його колишнього розташування – на сучасному супутниковому знімку від Google (праворуч).
Вигляд замку на австрійській військовій карті Фрідріха фон Міґа 1779-1782 рр. (ліворуч) та місця його колишнього розташування – на сучасному супутниковому знімку від Google (праворуч).

Найбільш ранньою, відомою мені зараз згадкою про село Замок є запис у коронних метриках Сигізмунда І Старого, зроблений у 1521 році. У ньому йдеться про те, що 6 червня 1424 року белзький князь Земовіт IV дозволив волохам осісти в селі Руда ² (такою є давня назва села Замок). Їм було виділено півлісу та луги, дозволено селитися поруч із поселенням і послуговуватися волоським правом.

Пізніше, 1462 року, згідно з тими ж коронними метриками, село переходить у володіння белзького каштеляна Яна Магери ³, якого за традицією називають засновником Магерова. Саме з цієї особи починається понад столітній період правління цими землями роду Магерів, і саме йому ряд авторів приписує будівництво тут замку. Щоправда, документально підтвердити цей факт поки що не вдається. Найраннішою згадкою про саме укріплення є запис у книзі «Herbarz polski Kaspra Niesieckiego», де в біограмі Бартоломея Белжецького одним реченням згадується, що він «замок в Руді з фундаменту виставив» ⁴. Йдеться тут про внука останньої представниці роду Магерів – Барбари, яка одружилася з Миколаєм Белжецьким, тим самим привівши до місцевого управління рід Белжецьких. Складно судити, що означає «замок з фундаменту виставити» – чи спорудити замок «з нуля», чи відбудувати його після значного руйнування? У будь-якому разі, якщо аналізувати замок за архітектурною стилістикою, то час його спорудження можна датувати не пізніше, ніж XVI століттям.

Наступними подіями, у яких фігурує замок, стає період Хмельниччини. Під час походу Хмельницького на Замостя з небагатьох укріплень наважувалися чинити опір козакам. Замок у Руді таки став майданчиком бойових дій і згадувався нарівні з укріпленнями Бродів і Наролем. Місцева шляхта під проводом Юрія Белжецького (сина вже згаданого Бартоломея) зачинилась у замку. У підсумку він таки був захоплений, багато шляхти вирізано, замок пограбовано. Сам Юрій Белжецький був взятий у полон ⁵. Про те, як добре він себе почуває, перебуваючи в полоні, пізніше згадує Богдан Хмельницький в своєму листі до шляхти в Замості ⁶. Після відступу козаків на замок повторно нападають місцеві кріпаки, забравши худобу, зерно і спустивши воду зі ставів. Цей факт зафіксовано в скарзі Софії Белжецької-Ґлоґовської ⁷, троюрідної сестри Бартоломея, яка на той час була власницею цих маєтків, попередньо викупивши їх у Бартоломея ⁸.

Аерофотознімок з видом на замок (1939). Світлина з фондів Інституту польського мистецтва (Instytut Sztuki Polskiej) Польської академії наук (ПАН).
Аерофотознімок з видом на замок (1939). Світлина з фондів Інституту польського мистецтва (Instytut Sztuki Polskiej) Польської академії наук (ПАН).

Ще однією сторінкою історії, де, ймовірно, відзначився замок, були події шведського «потопу». За інформацією, наведеною Яковом Головацьким, саме біля цього замку 11 липня 1657 року відбувалася Магерівська битва ⁹ між військами Речі Посполитої під проводом Стефана Чарнецького, з одного боку, і підрозділами семигородського князя Юрія ІІ Ракоці та козаками – з іншого.

Насправді є дуже мало першоджерел, з яких можна було би дізнатися детальний перебіг цієї битви. Одним із найкращих є щоденник отця Андріана Пікарського, очевидця тих подій, який перебував у таборі Чарнецького. Згідно з його записами, основні події бою відбулися на місці переправи через річку Білу (очевидно, безпосередньо біля самого Магерова, тобто, за 7 км звідси). Тим не менш, Пікарський згадує, що «немало неприятелів побито по полях і лісах» ¹⁰. Чи відбувалися якісь баталії безпосередньо в/біля замку, сьогодні важко сказати, але в лісі, на виїзді зі села Замок у бік Магерова є і нині невелика капличка на Яжовій горі. Головацький стверджував, що саме вона є місцем поховання учасників Магерівської битви.

Після шлюбу вже згаданої Софії Белжецької зі Станіславом Ґлоґовським замок дістається Ґлоґовським. Потім переходить до Марковських. Опісля брати Ян і Францішек Марковські продають маєтки Вільгельму Семенському. Це стає першим і єдиним випадком в історії замку, коли той переходить в руки іншого роду через продаж, а не спадково. У руках Семенських (потім Семенських-Левицьких) замок перебував аж до фактичного кінця свого існування. Виняток становив період, коли замок на деякий час дістався графові, відомому історикові Олександру Стадницькому, чоловікові Амелії Семенської. Оскільки пара не залишила за собою нащадків, то замок повернувся до Семенських ¹¹.

Замкове подвір’я. Світлина з фондів Інституту польського мистецтва (Instytut Sztuki Polskiej) ПАН.
Замкове подвір’я. Світлина з фондів Інституту польського мистецтва (Instytut Sztuki Polskiej) ПАН.

Останнім власником замку був Ян Семенський-Левицький. 11 вересня 1939 року він разом зі сім’єю покидає замок і втікає до родини в Павлусів. Взимку 1941-го востаннє відвідує свій маєток, але той стояв уже спустошений і пограбований ¹². Потім він емігрує в Лондон, де 1963 року помирає. Його діти з онуками переїжджають до Канади, в Монреаль. Син Станіслав і дочка Марія, померли у 2011 і 2014 рр. відповідно. Але збереглися їх спогади про дитинство, проведене тут, і численні фото, які стали безцінним джерелом візуальної інформації.

Вигляд Замку

У своєму плані замок мав форму близьку до прямокутника, майже квадрата зі стороною в 100-110 м ¹³. На кожному з кутів була двоярусна вежа – внизу чотирикутна, зі стороною близько 10-12 м., вверху – восьмикутна. Між північно-східною та південно-східною вежами був розміщений палацовий корпус. Про його вигляд на ранніх етапах складно судити, адже він згорів близько 1870-х років ¹⁴, а потім, у 1890-х був перебудований до невпізнання Вільгельмом Станіславом Семенським-Левицьким у неоготичний палац. Вигляд його після перебудови можна детально оцінити за збереженими світлинами. Навпроти палацу, між західними вежами, був розміщений ще один корпус, одноповерховий, який використовували переважно як стайню ¹⁵. Південно-східна вежа була пристосована під каплицю ¹⁶. Північно-західна – через дуже поганий стан була розібрана на матеріал в 1837 році ¹⁷. На її місці пізніше розташувалися возівня та гараж ¹⁸.

Потрапити на замкове подвір’я можна було через дві брами, розміщені в північній і південній стінах. На збережених фотографіях ми бачимо лише скромні неоготичні арки, але раніше, ймовірно, тут були повноцінні ворота з надбрамними вежами. На карті Фрідріха фон Міга чітко видно виступи, які можна трактувати як вежі, а інвентарний опис 1796 року згадує про існування триповерхової брами з північної сторони ¹⁹ і опустілу на той час Магерівську браму – з південної ²⁰.

Фасадний бік палацу. Фото надане Інститутом досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБУ ім. В.Стефаника.
Фасадний бік палацу. Фото надане Інститутом досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів ЛННБУ ім. В.Стефаника.

Замок, очевидно, був оточений ровом і валами. Станіслав Семенський, син останнього власника замку, подає таку інформацію у своїх спогадах, хоча уточнює, що вже в XIX столітті їх не існувало ²¹.

На підтвердження й доповнення цих свідчень можна навести опис замку Юліана Захаревича. Біля ставів, з боку Рави він тоді бачив два чотирикутні камені зі слідами від завіс підйомного мосту ²². Доповнювали таку систему оборони штучні стави, утворені дамбою з північного боку від замку й збережені донині.

Південна брама (ліворуч). Фото зі сімейного архіву Семенських. Південно-східна вежа, пристосована під каплицю (праворуч). Світлини з фондів ЛІМ, люб’язно надані Олександром Волковим.
Південна брама (ліворуч). Фото зі сімейного архіву Семенських. Південно-східна вежа, пристосована під каплицю (праворуч). Світлини з фондів ЛІМ, люб’язно надані Олександром Волковим.

Твори мистецтва в замку

У 1895 році замок відвідав відомий архітектор Юліан Захаревич. Окрім цікавого опису замку, від тієї поїздки нам залишилася низка світлин замку. Сім із них можна виокремити в окрему категорію – вони присвячені скульптурам, які прикрашали замкове подвір’я. Ці скульптури зображували Івана Даниловича, Яна та Якуба Собєських, Станіслава Жолкєвського, Міхала-Казимира, Кароля та Єроніма Радзивилів ²³. Скульптури, згідно з припущеннями Юрія Бірюльова, були виконані Себастяном Фесінґером у 1752-1754 рр. ²⁴ і спочатку були розміщені у портику Жовківського замку ²⁵. У 1858 році їх викупив граф Александр Стадницький ²⁶ і розмістив у нашому замку.

Світлини з фототеки Ягеллонського університету
Світлини з фототеки Ягеллонського університету

У самому центрі замкового подвір’я була розміщена скульптура Даниловича ²⁷, біля палацу в ряд стояли скульптури Жолкєвського й обох Собєських. Точне місце розташування скульптур трьох Радзивилів поки що не встановлене. Всі скульптури були знищені під час Першої світової (1914) ²⁸. Скульптурам повідбивали руки, ноги та голови ²⁹.

Вигляд скульптур в екстер’єрі Жовківського замку
Вигляд скульптур в екстер’єрі Жовківського замку

Окрім скульптур, у замку було доволі багато картин. Найціннішими були роботи Францішка Смуґлєвіча. Едвард Хвалєвік у праці «Zbiory Polskie» подає повний список його робіт, які були присутні тут ³⁰. Серед всього списку мені вдалося віднайти вигляд лише двох – «Польща в кайданах» ³¹ (праця, схоже, є втраченою на даний момент) і «В’їзд Болеслава до Києва» ³² (картина була продана в 2016 році на Варшавському аукціоні за 2000 злотих).

Ф.Смуглєвіч. «Польща в кайданах» (ліворуч), «В’їзд Болеслава до Києва» (праворуч)
Ф.Смуглєвіч. «Польща в кайданах» (ліворуч), «В’їзд Болеслава до Києва» (праворуч)

Також до вибуху Першої світової інтер’єри були наповнені цінними меблями епох Людовіків XV і XVI та Луї-Філіпа ³³. Все було, ймовірно, розграбовано під час війни, бо вже в міжвоєнний період особливо цінних меблів у замку не було.

Інтер’єри замку. Світлина з фондів Інституту польського мистецтва (Instytut Sztuki Polskiej) ПАНІнтер’єри замку. Світлина з фондів Інституту польського мистецтва (Instytut Sztuki Polskiej) ПАН
Інтер’єри замку. Світлина з фондів Інституту польського мистецтва (Instytut Sztuki Polskiej) ПАН

До ще однієї мистецької цінності можна віднести колекцію коней. Граф Вільгельм Станіслав Семенський-Левицький був президентом Галицької комісії з розведення коней ³⁴, тому вся його біографія наскрізь пронизана цією тематикою. Саме завдяки цій любові палац Семенських-Левицьких у Львові прикрашений головами цих тварин, а художник Юліуш Коссак у XIX столітті створив ряд полотен, присвячених Семенським і їхнім коням.

Голови коней. Петро Віталіс Герасимович. Палац Семенських-Левицьких. Вул. Пекарська, 19
Голови коней. Петро Віталіс Герасимович. Кінські голови, що оздоблюють палац Семенських-Левицьких у Львові.

Традиція прикрашати інтер’єри зображенням коней була принесена нащадками роду аж до Канади. Детальний опис колекції коней у нашому замку можна знайти у виданні «Die Gestüte des In- und Auslandes Carl Bräuer» ³⁵. Під час Першої світової коней забрав російський уряд з обіцянкою повернути їх після закінчення війни. Цього, звичайно, не сталося. Із усієї колекції Семенських по війні вдалося відшукати лише одну кобилу, від якої потім отримали декілька жеребців. Але це було в іншому маєтку, в Хоросткові. Місцева ж колекція була безповоротно втрачена.

Сьогоднішній стан

Після Другої світової, за словами Станіслава Семенського, замок було «висаджено в повітря». Деталі цієї події для мене поки що невідомі. Деякі старожили ще пам’ятають і сам замок, і те, як у 1950-х роках їх організовували на роботи з розбирання його руїн. Зараз же від нього не лишилося «каменя на камені». Вціліла лише маленька частина північної стіни та стави. На місці замку була збудована ферма на 5000 голів ВРХ. Здебільшого було стерто з лиця землі не лише саму фортецю, а й пам’ять про неї. Багатьом місцевим мешканцям молодшого покоління розповіді про замок здавалися чимось міфічним, черговою гарною легендою…

Кадастрова карта поч. ХІХ ст. ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 5, спр. 609
Кадастрова карта поч. ХІХ ст. ЦДІАЛ, ф. 186, оп. 5, спр. 609

P.S. Дякую за допомогу в дослідженні Філіпу Гавриленку – керівнику проекту zamki-kreposti.com.ua, Левкові Квятковському, Мар’яні Кулинич, Олександру Волкову, Беаті Ґолембйовській, Ґжеґожу Ронковському та всім іншим, хто в тій чи іншій мірі долучився до відродження пам’яті про цю прекрасну споруду.

Дослідження жодним чином не можна вважати закінченим. Це лише перші підсумки. Усіх, хто має чи матиме будь-які матеріали з цієї теми, запрошую до обговорення об’єкту на сторінці: http://forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/1214-с-замок-замок

Олег СТАСЮК

https://zbruc.eu/

Джерела:

Головацький Я. Село Каменка Волоска / Яків Головацький // Галичанин. Літературний збірник / Яків Головацький. – Львів, 1862. – С. 102.
² Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie, MK 35, с. 462-463
³ Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie, MK 24, с. 531-533
⁴ Niesiecki K. Herbarz polski / Kasper Niesiecki, 1841.
⁵ Жерела до історії України-Руси / Археографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка. – Т. 6. – Львів, 1913. – с. 69
⁶ Жерела до історії України-Руси / Археографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка. – Т. 6. – Львів, 1913. – с. 133
⁷ Жерела до історії України-Руси / Видано під редакцією Михайла Грушевського. – Т. 3. – Львів, 1900. –  c. 188
⁸ Sygowski P. O cerkwi w Ulicku, jej kolatorach oraz pochodzącej z tej cerkwi ikonie św. Paraskewii Męczennicy (obecnie w zbiorach Muzeum narodowego we Lwowie) / Paweł Sygowski. // Апологет. – 2012. – с. 221.
⁹ Головацький Я. Село Каменка Волоска / Яків Головацький // Галичанин. Літературний збірник / Яків Головацький. – Львів, 1862. – С. 102.
¹⁰ Pikarski A. Dyaryusz sprawy wojennej z Jerzym Rakocym / Adryan Pikarski // Biblioteka Ossolińskich. Poczet Nowy. T. IV / Adryan Pikarski. – Львів, 1864. – с. 241
¹¹ Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. T. 7a / Roman Aftanazy., 1986.
¹² Gołembiowska B. The Lord of the Castle / Beata Gołembiowska. // PANGEA Magazine. – 2015. – c. 34.
¹³ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 186, оп. 5, спр. 609, арк. 6,9
¹⁴ Zachariewicz J. Sprawozdania z posiedzień / Julian Zachariewicz // Sprawozdania Komisyi do Badania Historyi Sztuki w Polsce, T. 6., z 2-3. / Julian Zachariewicz. – Kraków, 1898. – С. LI.
¹⁵ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 134, оп. 2, спр. 490, арк. 50
¹⁶ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 134, оп. 2, спр. 488, арк. 20
¹⁷ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 134, оп. 2, спр. 490, арк. 49
¹⁸ Gołembiowska B. W jednej walizce / Beata Gołembiowska., 2011., c. 186
¹⁹ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 134, оп. 2, спр. 488, арк. 20
²⁰ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України), ф. 134, оп. 2, спр. 489, арк. 19
²¹ Gołembiowska B. W jednej walizce / Beata Gołembiowska., 2011., c. 172
²² Zachariewicz J. Sprawozdania z posiedzień / Julian Zachariewicz // Sprawozdania Komisyi do Badania Historyi Sztuki w Polsce, T 6., z 2-3. / Julian Zachariewicz. – Kraków, 1898. – с. LI.
²³ Fototeka Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Jagiellońskiego [Електронний ресурс] / http://www.fototeka.ihs.uj.edu.pl/navigart/navigart/select?id=search&content=Magier%C3%B3w
²⁴ Бірюльов Ю. Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму (середина XVIII – середина XX ст.) / Юрій Бірюльов., 2015., с 21.
²⁵ Osiński M. Zamek w Żółkwi / Marjan Osiński. – Львів, 1933., с. 23.
²⁶ Jarosław Pietrzak. Dziedzic królewskiej purpury. Słowo i obraz w propagandowych działaniach Michała Kazimierza Radziwiłła „Rybeńki” względem przejęcia dziedzictwa Sobieskich / Jarosław Pietrzak. // Zeszyty Naukowe Towarzystwa Doktorantów UJ. Nauki Społeczne. – 2016. – №14. – c. 117.
²⁷ Biblioteka NarodowaWarszawa, Rps 5460 IV, [Materiały do dziejów zamków czerwonoruskich zebrane przez Aleksandra Czołowskiego]. [T. 3], [Magierów-Stryj]
²⁸ Jaroszewski T. O siedzibach neogotyckich w Polsce / Tadeusz Jaroszewski. – Warszawa, 1981., c. 245-246
²⁹ Szydłowski T. Ruiny Polski: opis szkód wyrządzonych przez wojnę w dziedzinie zabytków sztuki na ziemiach Małopolski i Rusi Czerwonej / Tadeusz Szydłowski. – Warszawa, 1919, s. 102-103
³⁰ Chwalewik E. Zbiory polskie. Archiwa, biblioteki, gabinety, galerie, muzea i inne zbiory pamiątek przeszłości w Ojczyźnie i na Obczyźnie / Edward Chwalewik. – Warszawa-Kraków, 1926. s. 447-448
³¹ Antoniewicz J. Grottger / Jan Bołoz Antoniewicz. – Львів, 1910., c. 8.
³² XLII Aukcja Książek i Grafiki: Warszawa 21 maja 2016 / M.Radomski, M.Sobańska, H.Osełko, T.Lenczewski. // “Lamus”. Antykwariaty Warszawskie. – 2016. – c. 112.
³³ Gołembiowska B. W jednej walizce / Beata Gołembiowska., 2011., c. 186
³⁴ 10 фактів про палац Семенських-Левицьких у Львові // Фотографії старого Львова.  [Електронний ресурс] / http://photo-lviv.in.ua/10-faktiv-pro-palats-semenskyh-levytskyh-u-lvovi
³⁵ Bräuer C. Die Gestüte des In- und Auslandes / Carl Bräuer. – Dresden, 1901., с. 202.

Напишіть відгук