У межах відзначення Міжнародного дня музеїв 19 травня 2017 року в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького презентували альбом-монографію „Призначення — природне, як небо. Ярослава Музика: життя і творчість“. Авторка книги — львівська мистецтвознавиця Євстахія Шимчук.
У книзі представлений художній аналіз творчості видатної української художниці. Окрім того, це видання збагачене спогадами самої Ярослави Музики із заслання у Сибірі, куди вона потрапила за участь у національно-визвольному русі. Її назва — символічна і охоплює думку та завдання, які ставила перед собою авторка
— Надзвичайно емоційний та насичений текст провадить нас сторінками життя та творчості цієї мисткині. Розповідь глибоко і виважено вводить нас у життя художниці, починаючи з перших днів її життя,. І, що особливо важливо, демонструє нам середовище, в якому вона народилася — родинні витоки, які, мабуть, найбільше вплинула на те, ким вона стала — мисткинею, українкою, яка провадила своє мистецтво і взорувала його на світове, — розповіла дещо про книгу заступниця гендиректора з наукової роботи Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького Оксана Біла.
Ярослава Музика сформувала себе сама. Різні періоди життя її провадили відомі українські митці. Їй поталанило бути серед тієї плеяди, яка формувала українську мистецьку еліту, українську мистецьку думку. Авторка книги дуже вміло і вдало описує це середовище, історичний контекст.
Художниця прожила дві світові війни, долучалася до національно-визвольного руху, мала багатогранний талант і була однією із найактивніших громадських діячок.
Монографія „Призначення — природне, як небо. Ярослава Музика: життя і творчість“ допомагає відкрити не лише Ярославу Музику, а й ціле мистецьке середовище. Митці, які провадили Ярославу Музику по житті — плеяда шістдесятників: Богдан Петрук, Богдан Медвідь, Микола Горинь були присутні на презентації. А Леся Крип’якевич і Люба Сорока — поділилися спогадами про мисткиню, наголосивши на її особливому таланті, готовності завжди допомогти і підтримати, порадити в усьому.
— Це був унікальний період: ще жив Іван Труш, а вже почала працювати Ярослава Музика, ще були свіжі спомини про Івана Франка та Лесю Українку, а вже формувалося молоде покоління. Так динамічно відбувалися зміни століть і не тільки політичні події змінювалися, а й мистецтво: після реалізму і класицизму з’являється море різних модерних течій, їх навіть не встигають освоювати — одне змінює інше, одні працюють в експресіонізмі, а інші вже в кубізмі. Динаміка зміни поколінь змусила у Львові створити осердя дуже творчих і неспокійних людей — Асоціацію незалежних українських митців, які працювали задля того, щоб створити в нашому місті Академію мистецтв, — поділилася думками мистецтвознавиця Євстахія Шимчук.
Художні відступи від акторів Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької Олександри Лютої та Богдана Козака, які зачитали уривки з книги, зокрема деякі спогади Ярослави Музики про арешт і заслання у таборах, додали особливої атмосферності зустрічі. А відеофільм про відкриття постійно діючої експозиції робіт художниці в 2010 році в Львівській національній галереї мистецтв (до того вони тридцять років зберігалися у фондах галереї) ще раз підкреслили вагомість творчого спадку мисткині.
Наталія ПАВЛИШИН
Довідка:
Ярослава Музика Стефанович) – художниця, реставратор, колекціонер (1894-1984).
Художню освіту Ярослава Музика отримала на початку 1920-их років на факультеті пластики Вільної академії мистецтв у Львові. 1922 р. художниця взяла участь у першій виставці ГДУМ (Гуртка Діячів Українського Мистецтва), творчого об’єднання, заснованого Петром Холодним, Павлом Ковжуном, Миколою Голубцем.
Після шлюбу з мікробіологом Максимом Музикою (1924) працювала реставратором ікон в Національному музеї, де пройшла добру школу у таких видатних спеціалістів як Ігор Грабар, Григорій Пежанський. 1935 р. навчалася і Вільній академії в Парижі.
Твори Я. Музики вже в 1930-их роках експонувалися на виставках у Львові, Лос-Анджелесі, Берліні, Празі. Все життя Ярослава Музика колекціонувала твори українського народного мистецтва; вільно володіла 22 рідкісними техніками декоративного мистецтва, такими, як живопис на склі, батік, тиснення по шкірі, енкаустикою та інші, створила багато унікальних робіт в техніці кольорової емалі.
В 1948 році, у віці 54 років Ярослава Музика була арештована як буржуазна націоналістка та засуджена до 25 років таборів, її було звільнено тільки після смерті Сталіна, в 1955 р, через 6 років рішенням суду судимість була повністю знята. Художниця багато виставлялася, багато спілкувалася з молоддю дисидентського середовища, співчуваючи і підтримуючи їх своїм беззаперечним авторитетом
Мене особливо зворушили спогади Ярослави Музики, поникливо зачитані Олександрою Лютою та Богданом Козаком, Телепередача (В. Глинчака) з відкриття відділу Я. Музики й живими спогадами В. Овсійчука, Я. Лемика та Б. Возницького – стали подарунком вдячности усім музейникам. Дякую.