Яким галичани бачили Тараса Шевченка 120 років тому?

0
342
Яким галичани бачили Тараса Шевченка 120 років тому?

На днях жителі Львова, як і всієї України, святкували 205 річницю від дня народження Тараса Шевченка. У нашому місті, біля памятника Кобзарю, навіть рекорд встановили – наймасовіше виконання пісень за текстами Шевченка на бандурах. Останнє видається досить важливим, адже демонструє, що Шевченкове слово, пам’ять про нього, надалі живі і не втрачають актуальності; вони знаходять вияв у нових мистецьких формах і сучасних інтерпретаціях. Радіємо цій події, а водночас пригадуємо, яким галичани бачили Тараса Шевченка 120 років тому. Допоможе нам у цьому дуже цікаве й оригінальне видання поеми Гайдамаки.

Ілюстрація з коломийського видання "Гайдамаків". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація з коломийського видання “Гайдамаків”. Фото Є. Гулюка

У далекому 1898 році “накладомь и печатію” українського видавця та журналіста Михайла Білоуса вийшла у світ поема Тараса Шевченка “Гайдамаки”. Діялося це у Коломиї. Сьогодні один з примірників даної книги зберігається у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка і доступний для зацікавленого читача. Видання дуже цікаве і привертає до себе увагу, адже розкішно ілюстроване малюнками.

Ілюстрація з коломийського видання "Гайдамаків". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація з коломийського видання “Гайдамаків”. Фото Є. Гулюка

Уже на перших сторінках книжечки бачимо типовий, але чимось незвичний для ока портрет Тараса Шевченка. Кобзар наче позує для невидимого фотографа, але виглядає невпевненим і схвильованим. Останнє виражається у макабричному переплетенні пальців рук. Нижче ілюстрації підпис, що її “печатано 4 ма красками”. Далі у книжці подається біографічна стаття, присвячена персоні Тараса Шевченка. Її автором був той самий Михайло Білоус. Стаття супроводжується ілюстраціями місцевості, де виростав Шевченко, його портретами тощо.

Ілюстрація з коломийського видання "Гайдамаків". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація з коломийського видання “Гайдамаків”. Фото Є. Гулюка

Дуже цікавою є стилістика автора, його смислові акценти у тексті. Михайло Білоус не просто розказує факти біографії Кобзаря, але й інколи супроводжує їх відповідними коментарями – розказує про вагу персони Тараса Шевченка, значення його творчості і доцільність вивчення текстів Кобзаря. Оповідаючи про Шевченка, автор згадує і про певні історичні події. Зокрема, про Кримську війну, де Росія воювала з Англією, Францією та Туреччиною. У контексті цих бойових дій друкар та журналіст згадав і про “нашу Австрію”, яка також перекидала війська до прикордонних територій.

Ілюстрація з коломийського видання "Гайдамаків". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація з коломийського видання “Гайдамаків”. Фото Є. Гулюка

У вступній статті аргументовано, чому саме “Гайдамаки” друкують першими. Як зазначав автор передмови, це одна з кращих поем Тараса Шевченка. До того додавав, що якщо читачам сподобається, а “Бог дасть нам прожити”, то в планах видавати і інші напрацювання Тараса Шевченка.

Ілюстрація з коломийського видання "Гайдамаків". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація з коломийського видання “Гайдамаків”. Фото Є. Гулюка

Вступну статтю та основний текст поеми “Гайдамаки” Тараса Шевченка у книжці з’єднує ще одна розвідка, яка належить тому самому Михайлу Білоусу: “Що то були гайдамаки?”. У ній розглядається етимологія і значення слова “гайдамаки”. Також наводяться приклади вживання даного слова у народній традиції та історичному контексті. Неймовірною та наївною видається кінцівка нарису про історію гайдамаків на українських територіях у цій книзі. Михайло Білоус зазначав, що один з очільників повстанців, Максим Залізняк, довідавшись про передсмертні муки іншого ватажка, Івана Гонти, заплакав і помер. Гайдамаки поховали його у степу над Дніпром і розійшлися. На цьому, за Білоусом, їхні виступи вичерпали себе.

Ілюстрація з коломийського видання "Гайдамаків". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація з коломийського видання “Гайдамаків”. Фото Є. Гулюка

На сам кінець, автор детальніше зупинився і на локальному контексті. Зокрема, звернувся до львівських газет, у яких писали, що декілька десятків гайдамаків послали на страту до Львова. Відтак переказав легенду, яку навіть сьогодні можна почути – наче повстанці будували “нову кам’яницю” там, де раніше жив “бургомістр Зиморович, ормянин”. У цьому фрагменті йдеться про кам’яницю військового коменданта міста Феліціана Коритовського (площа Ринок, 29), але фактографічного підтвердження наведена інформація не знаходить.

Ілюстрація з коломийського видання "Гайдамаків". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація з коломийського видання “Гайдамаків”. Фото Є. Гулюка

Михайло Білоус також не надто дбав про доведення цих даних і обмежився лише згадкою. Відтак надалі у книжці подано основний текст поеми “Гайдамаки” Тараса Шевченка, який збагачено ілюстративним матеріалом і коментарями до окремих із частин.

Ілюстрація з коломийського видання "Гайдамаків". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація з коломийського видання “Гайдамаків”. Фото Є. Гулюка

Гортаючи описане вище видання сьогодні, варто не забувати, що у Тараса Шевченка образ гайдамаків піддано значній романтизації – не дарма він жив та творив головно в епоху і в дусі Романтизму. Пізніше гайдамаки, в силу різних причин, стали “своїми” як для українського національного руху, так і для радянської ідеології. Сьогодні важливо розуміти, що цей рух мав різні аспекти та виміри. Були між іншими і бандитизм, анархія, некерованість та жорстокість. Але гайдамаки Шевченка – це продукт його епохи, надмірна героїзація. Якими ще вони були у цього митця – допомагає зрозуміти ознайомлення із розглянутою у цій статті книгою/поемою.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Гулюк Є. “А коли кат не встигає … один другого вішати змушені”: гайдамаки у Львові // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/a-koly-kat-ne-vstyhaje-odyn-druhoho-vishaty-zmusheni-hajdamaky-u-lvovi/
  2. Шевченко Т. Гайдамаки. – Коломия: накладом і печаттю Михайла Білоуса, 1898. – 140 с.

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.