Як виглядала туристична прогулянка в старому Львові

0
2291

Мабуть кожному львів’янину випадало хоч раз в житті потримати в руках путівник по нашому чудовому місту. Та це й не дивно, оскільки Львів є одним із найбільш привабливих для туристів міст України, а тому існує кілька десятків, якщо і не сотні видань, котрі пропонують вам різноманітні прогулянки по вуличкам міста, знайомлять з його найчарівнішими місцями та пам’ятками. А от чи цікаво вам б було поглянути на путівник по Львову, виданий близько століття тому. Що тоді пропонували оглянути гостям міста?! На щастя, знайти давні путівники по Львову не складає проблеми, тому ознайомимось з найпопулярнішим туристичним маршрутом, пропонованим в них.

Марійська площа (пл. Міцкевича). Фото міжвоєнного періоду
Марійська площа (пл. Міцкевича). Фото міжвоєнного періоду

Туристові, котрий завітав би до Львова в роках так десь 1920-1939 пропонувалось розпочати свою прогулянку по місту рано вранці. А пунктом відправлення обрати площу Марійську (пл. Міцкевича). З точки зору сьогодення трішки дивний початок маршрутки, але не слід забувати, що путівник був польський і орієнтований перш за все на поляків, для котрих пам’ятник Міцкевича, який вже стояв тоді на цій площі, був рівноцінним значенню Шевченка для українців, від монумента котрому розпочинаються багато сьогоднішніх екскурсій. Сама ж площа Марійська в той час уже мала вигляд такий же як сьогодні, за винятком того, що замість будівель сучасного банку і тривалої будови поруч нього стояли чудові кам’яниці під номерами 9 та 10. А ось до початку XX ст. площа мала дійсно кардинально інший вигляд, коли посеред неї стояла фігура Матері Божої, яку оточував досить пристойний скверик.

Від площі Марійської старий путівник скеровував туристів до архикатедральної Базиліки, котра для нас більш звична під назвою Латинська катедра, що на площі Катедральній. Ця сакральна споруда одна із найконсервативніших у Львові, тож зовнішній вигляд її, що тоді, що зараз був ідентичний. Тим паче, що храм практично ніяк не постраждав ні за війни, ні в часи радянської влади. Єдине, що втратив храм, це пам’ятні таблиці присвячені Грюнвальдській битві та Петру Скарзі – вони муляли очі німцям, які їх і знищили. В 1946 році з храму було вивезено кілька церковних реліквій та чудотворну ікону Матері Божої Ласкавої. Само собою, що опісля катедри путівник скеровував давніх туристів до каплиці Боїмів, котра знаходиться по сусідству.

Від сакральних споруд давньому туристові пропонувалося перейти до площі Ринок та ознайомитись з його кам’яницями, а також відвідати два музеї – Національний музей імені короля Яна III (пл. Ринок, 6) та музей історії міста Львова (пл. Ринок, 4). Останні дві будівлі відомі нам як палац Корнякта та Чорна кам’яниця. Щодо ж самої площі ринок, то давній турист мав можливість побачити на ній легендарний базар. Натомість, така розкіш, як можливість потрапити на вежу Ратуші, що доступна сьогоднішнім туристам, в першій половині минулого століття була недоступною.

Успенська (Волоська) церква та сквер біля неї. Фото поч. XX ст.
Успенська (Волоська) церква та сквер біля неї. Фото поч. XX ст.

Не слід вважати, що польський путівник польському туристові міг пропонувати лиш польські пам’ятки Львова. А тому наступним пунктом, котрий слід було відвідати гостеві міста була Волоська церква, більш знана сьогодні як Успенська. Вже від початку XIX ст. вона отримала вигляду, котрий зберігся і дотепер. А от територія поруч церкви з того часу доволі змінилась. Колись тут був чудовий сквер, котрий знищили за радянської доби при зведені пам’ятника першодрукареві.

Наступну сакральну споруду, котру пропонували до відвідин давньому туристові, сьогодні ми, на жаль, не маємо можливості відвідати. Мова йде про синагогу «Золота Роза», що відома також як синагога Нахмановича або ж синагога «Турей Загав». Ця сакральна пам’ятка ренесансної архітектури була знищена, як і більшість єврейських святинь, у 1941 році нацистами.

Після синагоги давній путівник пропонував відвідати ще два храми – Домініканський собор та вірменську Катедру. Домініканський собор, котрий сьогодні є церквою Пресвятої Євхаристії УГКЦ до Другої світової війни був римо-католицьким храмом. Давній турист не мав також можливості відвідати музей Історії релігії та атеїзму, котрий міститься в колишніх келіях монастиря. Його відкрили тільки в 1973 році.

Опісля відвідин усіх перелічених місць і пам’яток давньому туристові пропонувалось трішки перепочити, а головне підкріпитись. І недарма, адже на нього чекав нелегкий підйом на Високий Замок, котрий був наступною точкою туристичного маршруту. Що правда, дістатися до самої гори в той час можна було трамваєм – славнозвісний 12 маршрут, про який сьогоднішнім туристам залишається лиш ностальгувати. Вигляд «копця» в давніші часи звісно доволі відрізнявся від сучасного. Однак не заради його вигляду туди піднімалися. Туристів, звісно, більше цікавив вигляд міста з гори, котрий був в дечому схожий, а в дечому відмінний від сучасного вигляду з цього ж місця.

Після споглядання зверху на місто давньому туристові пропонувалось відправитись в інший кінець міста – аж до Рацлавицької панорами, котра розташовувалась тоді Стрийському парку. На жаль, така розкіш як споглядання панорами, що зображає битву під Рацлавицями 1794 року, сьогодні львівським туристам недоступна. До 1946 року панорама була на експозиції в спеціально спорудженому для неї ще під час Крайової виставки 1894 року павільйоні. Сьогодні це спортивний корпус НУ «Львівська Політехніка». А щоб побачити тепер цю панораму доведеться їхати до Вроцлава, де вона зараз експонується.

Звісно, що після відвідин панорами старий путівник пропонував прогулятись по алеї Східних Торгів, а якщо пощастить то і відвідати й самий Ярмарок, котрий відбувався у вересні. Сьогоднішнім туристам від Східних Торгів зостались лиш кілька наполовину зруйнованих павільйонів.

Цікаво, що до 1939 року парком, по суті, вважалась лиш нижня частина сьогоднішнього Стрийського парку. Тоді вона звалася парк Кілінського. Саме він був останнім пунктом для відвідин під час післяобідньої прогулянки. Як і сьогодні, в давнину на нижній терасі парку був ставок з лебедями. А окрім них діяла оранжерея, та чудової краси ресторан. В ньому можна було знову ж таки підкріпитись перед тим як приступити до вечірньої частини прогулянки по Львову. Однак, вона не передбачала уже тривалих прогулянок. Давній путівник, натомість, пропонував туристові відвідати театр.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

Ilustrowany przewodnik miasta lwowa z planem.

Котлобулатова І. Львів на фотографії-2:  1860-2011. – Львів, 2011.

Котлобулатова І. Львів на фотографії 1860-2006. – Львів, 2006.

Polona.pl

Напишіть відгук