Як одягалися 100 років тому модниці Щирецького повіту

0
9923
Як одягалися 100 років тому модниці Щирецького повіту

Традиційний народний костюм є продуктом нашарування різних історичних епох. Впродовж довгого періоду народне вбрання відігравало важливу роль в обрядовості українців та було складовою частиною матеріальної культури. Народному одягу були притаманні численні функції, пов’язані з духовним світом людини. Він формувався і удосконалювався під впливом економічних, історичних та побутових факторів.

На початку XX століття на Опіллі (Львівському Опіллі) шили одяг із матеріалів виготовлених у домашніх умовах: полотна, шкіри тварин, фабричної тканини. Майже кожне село різнилось багатством орнаментальних композицій і кольорів, своєрідністю крою одягу та вишивкою.

Дівчата з села Бродки зодягнені у міщанський одяг походять з родини священника. Пані що сидить,на відміну від двох інших, на шиї носить лише хрестик. На руці дорога шалянова хустка з френзелями.
Дівчата з села Бродки зодягнені у міщанський одяг походять з родини священника. Пані, котра сидить,на відміну від двох інших, на шиї носить лише хрестик. На руці дорога шалянова хустка з френзелями.

В усі часи одяг виконував соціальну функцію і відповідав  соціальному стану його власника.  Привілеєм заможних людей, було носіння шовкових, парчових тканин, мережива.  

Дівчина з села Хоросно – вишивка по рукаву – вертикална, розшитий горсет(кірсетка). Спідниця шалянова, тонка вовна в квіти. Фартух вишитий в складки. На рукаві манжет, білі рукавички.Черевички шнуровані.
Дівчина з села Хоросно – вишивка по рукаву – вертикальна, розшитий горсет (кірсетка). Спідниця шалянова, тонка вовна в квіти. Фартух вишитий в складки. На рукаві манжет, білі рукавички. Черевички шнуровані.

У селах одяг не залежав від тенденцій моди і  тут, як правило, більше уваги приділялось одягу дівчат та молодих жінок.

Жінки з с. Дмитре поблизу Щирця. На передньому плані зображені заміжні жінки. Хустка на кембалці, накинута на голову. Господині поверх спідниці носили запаску (фартух). Дівчата без головних уборів. Поверх сорочки кірсетка шита із ситцю, вовняної тканини, шовку. Вони були цікаво звужені при талії, розширені знизу, надавали легких силуетних ліній усьому комплексові. Ззаду при талії нашивали ряди ґудзиків і робили глибокі складочки. На відміну від жіночок, котрі сидять босоніж у дівчат на ногах шнуровані черевички.
Жінки з с. Дмитре поблизу Щирця. На передньому плані зображені заміжні жінки. Хустка на кембалці, накинута на голову. Господині поверх спідниці носили запаску (фартух). Дівчата без головних уборів. Поверх сорочки кірсетка шита із ситцю, вовняної тканини, шовку. Вони були цікаво звужені при талії, розширені знизу, надавали легких силуетних ліній усьому комплексові. Ззаду при талії нашивали ряди ґудзиків і робили глибокі складочки. На відміну від жіночок, котрі сидять босоніж у дівчат на ногах шнуровані черевички.

Повсякденний жіночий одяг складався з сорочки, спідниці , запаски,  камізельки. Зазвичай буденну сорочку рідко оздоблювали вишивкою, а якщо оздоблювали, то тільки на манжетах і  комірі. Святковий та обрядовий одяг шили з найтоншого нового полотна та прикрашали пишною вишивкою. 

Дівчата з с. Бродки. Намисто скляне, фабричне (пацьорки). У дівчини з лівогого боку – рукав сорочки оздоблений вишивкою навскіс. Запаска оздоблена висячими тороками - френзлями. Черевички шнуровані. Дівчина по правий бік - прикраси одягнені поверх кірсету вказують на її високий статус. Рукав і фартух запаска оздоблені вишивкою в основі якої лежить ромб.
Дівчата з с. Бродки. Намисто скляне, фабричне (пацьорки). У дівчини з лівогого боку – рукав сорочки оздоблений вишивкою навскіс. Запаска оздоблена висячими тороками – френзлями. Черевички шнуровані. Дівчина по правий бік – прикраси одягнені поверх кірсету вказують на її високий статус. Рукав і фартух запаска оздоблені вишивкою в основі якої лежить ромб.

Для  жіночої сорочки  показовою була вишивка плечової частини рукавів та манжетів  і відсутність вишивки попереду на грудях, оскільки перед сорочки прикривався камізелькою.  Також застосовувався прийом вишивання по зморщеній  частині рукавів сорочки.

Жінки з Попелян біля Щирця. На голові – хустка пов’язана на кембалку. Комір сорочки на стійці. Довкола шиї декілька рядів намиста. Поверх сорочки кабатик. Також вживали вислів лейбик. У жінки з правого боку - фартух вибійка.
Жінки з Попелян біля Щирця. На голові – хустка пов’язана на кембалку. Комір сорочки на стійці. Довкола шиї декілька рядів намиста. Поверх сорочки кабатик. Також вживали вислів лейбик. У жінки з правого боку – фартух вибійка.

У  галицьких жінок побутували широкі спідниці —  з домотканого полотна, фарбованого домашнім способом (вибиванки), або з штампованим орнаментом (вибійки). Поширені були спідниці з подвійною розмальовкою (димки) з білим орнаментом по темному тлу та спідниці з фабричної бавовняної тканини.

Дівчата з с. Хоросно.Ромб символ засіяного поля, зубці на кірсетці.
Дівчата з с. Хоросно.Ромб символ засіяного поля, зубці на кірсетці.

У селах поблизу Щирця жінки надавали  перевагу  однотонним кольоровим спідницям з купованої  тканини.  Шили їх широкими, оздоблюючи в нижній частині горизонтальною смугою плису або оксамиту. Поверх спідниці  носили білу запаску — край оздоблювали широким  узором. Також одягали запаску з купованої тканини в контрастних до кольору спідниці тонах. Тло запаски вишивали, а низ викінчували тороками.

Жінки зодягнені у кабатики. Комір призібраний при шиї. Поверх спідниці ткана запаска оздоблена мереживом на зуб.
Жінки зодягнені у кабатики. Комір призібраний при шиї. Поверх спідниці ткана запаска оздоблена мереживом на зуб.

Нагрудним жіночим одягом слугували безрукавки “лейбики”. Їх шили прямоспинними з нефарбованого домотканого полотна чи битого сукна й обшивали вовняними кольоровими шнурками. На півдні Львівщини їх шили приталеними з купованої матерії зелених чи синіх кольорів – оздоблюючи  кольоровою тасьмою краї. У вигляді рослинного орнаменту оформляли середину.

Молода пара з с. Красів Орнамент з пишними квітково – рослинними мотивами. Контрастно виділені серцевини квітів.
Молода пара з с. Красів. Орнамент з пишними квітково–рослинними мотивами. Контрастно виділені серцевини квітів.

Верхнім жіночим вбранням служили кабати, які шили з домотканого й купованого сукна – оздоблюючи поли кабата гаптованим квітчастим узором.

Жінка зі Щирця
Жінка зі Щирця

 Під хустку жінки підкладали кимбалку. Кимбалки були у вжитку, так як, за народним звичаєм, заміжня жінка не мала права заплітати волосся, а лише намотувати або крутити.

На передньому плані парубок з с. Деревач - одягнений у стилі під львівського фраєра - галіфе (гаці), чоботи англіки, маринарка, вишита сорочка. Під маринаркою жилетка і ланцюжок від годинника. Старші люди свого часу вживали термін «фраєр з Вульки». Вулька – підльвівське село. Хоча фраєри мабуть були і на Білогорщі і на Замарстинові. На задньому плані будівля Львівського університету.
На передньому плані парубок з с. Деревач – одягнений у стилі під львівського фраєра – галіфе (гаці), чоботи англіки, маринарка, вишита сорочка. Під маринаркою жилетка і ланцюжок від годинника. Старші люди свого часу вживали термін «фраєр з Вульки». Вулька – підльвівське село. Хоча фраєри мабуть були і на Білогорщі, і на Замарстинові. На задньому плані будівля Львівського університету.

Кимбалка могла бути виготовлена з прута, дроту, лози, ліщини, кори липи — лубка, берези, з грубого проклеєного тістом або укріпленого картоном полотна; могла бути обшита шкірою або обгорнена крайкою.

Андрій КНИШ

Напишіть відгук