Як князь Мономах половців у Львові подолав або «Живі шахи» по-львівськи

1221
Як князь Мономах половців у Львові подолав або «Живі шахи» по-львівськи

Наш Львів беззаперечно можна вважати шаховим містом, адже яка велика кількість гросмейстерів походить звідси. В той же час театр займає не останнє місце в міському житті. А Львівська опера, мабуть, є найбільш впізнаваною будівлею нашого міста. 72 роки тому, в часи німецької окупації, шахи та театр поєднались в одне ціле.

Як відомо, Львів було окуповано ще влітку 1941 року. Галичина за адміністративно-територіальним поділом увійшла до Генерал-губернаторства, і умови тут для діяльності культурницьких і спортивних товариств були дещо кращі, ніж в Райхскомісаріаті Україна чи Трансністрії. Тому, вже на 1943 рік у Львові активно діяли українські спортивні товариства, в тому числі й шахове. Не припиняв свою роботу й Львівський оперний театр.

«Живі шахи» на соколянському стадіоні (сучасний «СКІФ»). На полі команда «Княжа дружина». Фото 1943 року.
«Живі шахи» на соколянському стадіоні (сучасний «СКІФ»). На полі команда «Княжа дружина». Фото 1943 року.

Очевидно, в рамках організації самих шахів виникла ідея провести шаховий спектакль, котрий було би розіграно на великому шаховому полі за участі живих людей. Про те, що саме зі «шахової», а не театральної сторони з’явилась ініціатива даного дійства, свідчить той факт, що його організаторами професори Антонович і Кобів. Той самий Йосип Кобів, влітку цього ж року виступив був організатором індивідуальної першості Львова з шахів.

«Живі шахи» на соколянському стадіоні (сучасний «СКІФ»). На полі команда «Половецька орда». Фото 1943 року.
«Живі шахи» на соколянському стадіоні (сучасний «СКІФ»). На полі команда «Половецька орда». Фото 1943 року.

Збережені фотографії того дійства свідчать, що театралізованавистававідбулась на колишньому сокільському стадіоні на Личакові – теперішній стадіон «СКІФ» Львівського державного університету фізичної культури. Проте, як свідчить інформація в газеті «Львівські вісті» періоду німецької окупації, знайдена театрознавцем Світланою Максименко, вистава-видовище «Живі шахи» відбулась 12 вересня 1943 року на великій земельній ділянці, що прилягала до вулиці Східної. При цьому, виставу відвідало кілька тисяч глядачів, які розмістилися амфітеатром – частина сиділа на лавках, проте більшість стояла.

Львів, стадіон біля вулиці Східної. Сучасний вигляд
Львів, стадіон біля вулиці Східної. Сучасний вигляд

Зараз біля вулиці Східної, що знаходиться в Шевченківському районі міста, біля вулиці Замарстинівської, справді є стадіон, тож очевидно, що саме про нього йде мова. Проте, як пояснити розбіжність з відомостями та фотографіями?! Виявляється, вистав тоді відбулося не одна, а мінімум дві, а то і більше. Про це свідчить повідомлення Юрія Левицького, сина акторів, що належали до трупи, яка брала участь в даному дійстві. Він розповідає, що: «Я бачив цей спектакль і вдруге, кількома днями пізніше, і разом з глядачами знову кричав, коли українська частина перемагала». Очевидно, провівши початково спектакль на невеличкому стадіоні та помітивши жвавий інтерес до нього публіки, організатори вирішили повторити дійство уже на значно більшому стадіоні, яким і став колишній соколянський стадіон.

Стадіон «СКІФ», колишній соколянський стадіон. Сучасний вигля
Стадіон «СКІФ», колишній соколянський стадіон. Сучасний вигляд

Отож, щодо дійства, що мало місце на Личакові, ми знаємо, що організатори підготували велику шахівницю, клітинками якої рухалися живі шахові фігури, ролі яких виконували актори Львівського театру опери та балету під керівництвом Володимира Блавацького. Вони були розділені на дві команди – княжої дружини та половців, а саме дійство ілюструвало так звану «безсмертну партію», що її ще 1851 року розіграв німецький шахіст Адольф Андерсен. Режисером дійства був Богдан Паздрій, сценографом – художник Мирослав Радиш, музичним керівником – Ярослав Барнич. Музичний супровід здійснював духовий оркестр із Самбора під керівництвом диригента Рабія. Командували шаховими фігурами два спеціально запрошені шахісти – Турянський і Романишин. Вони почергово в мегафон віддавали команди своїм фігурам. До речі, частина «фігур» пересувалася верхи на конях. Перемогу звісно ж отримала команда «Княжа дружина».

Цікаво, що німецька цензура не перешкоджала даному дійству. Хоча і була розіграна партія німецького шахіста, проте саме театралізоване дійство, яке зображала дружину українського (руського) князя, яка долає вороже ординське військо, яке прийшло зазіхати на українські (руські) землі, могло сприйнятись досить двояко окупаційною владою, адже і вони свого роду були ординцями для тодішнього місцевого населення. Та все ж таки «Живі шахи» успішно відбулись, залишивши про себе пам’ять очевидців та кілька світлин.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

  1. Гайдабура В. Львівський Гамбіт // http://www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=794
  2. Гінда В. Галицькі шахи за німецької влади // http://zbruc.eu/node/13499
  3. http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=6066
  4. Скіф (стадіон, Львів) // https://uk.wikipedia.org/

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.