Як через одну незамкнену хвіртку було взято Львів

0
1490

З XIV ст., відколи Львів було оточено захисними мурами, жодній армії не вдавалося його захопити. Система міських укріплень здавалась настільки досконалою, що наше місто вважали одним із найбезпечніших у випадку війни. Однак, в 1704 році Львів вперше за багато століть було взято. І причиною цього стала всього лиш військова хитрість противника та банальна недбалість міщан.

Вигляд босяцької брами на пластинчатій панорамі І.Качора
Вигляд босяцької брами на пластичній панорамі І.Качора

Львівське середмістя від XIV і аж до XVIII ст. було обведене довкола укріпленнями з валів, ровів та мурів. Ці фортифікації формували своєрідний чотирикутник, котрий обмежувався Губернаторськими валами (вул. Винниченка), сучасною вулицею Л.Українки, Гетьманськими валами (пр. Свободи) та сучасною вулицею Братів Рогатинців. Укріплення ці складалися з внутрішнього муру з баштами, зовнішнього з бастіонами, першого рову, валів із баштами та другого рову.

Вигляд босяцької брами на пластинчатій панорамі Вітвицького
Вигляд босяцької брами на пластичній панорамі Вітвицького

Зі сторони Губернаторських валів внутрішній мур йшов лінією попри східну стіну домініканського костелу, попри вежу Успенської церкви і далі сучасною вулицею Арсенальною. В цьому мурі було чотири башти, друга з котрих – мулярів, стояла поблизу Успенської церкви. В цій башті від 1642 року була невелика брама, відома як босацька хвіртка, а точніше внутрішня хвіртка босацької брами. Звалась вона так завдяки Кармелітам босим, котрі у 1642 році відкрили свій монастир над Губернаторськими валами. Через короля ченці добились дозволу на пробиття додаткових проходів у фортифікаціях середмістя, щоб скоротити шлях від міста до храму. Саме ця хвіртка і стала катастрофічною для міста у 1704 році, але не будемо забігати наперед.

Вигляд босяцької брами на пластичній панорамі Вітвицького
Вигляд босяцької брами на пластичній панорамі Вітвицького

За зовнішнім муром, залишки котрого можна сьогодні вгледіти на розкопаній частині площі біля Успенської церкви, в котрому містилася ще одна хвіртка, над котрою була зведена бастея, йшов так званий перший рів. Зі сторони Гетьманських валів він простягався на місці сучасної вулиці Підвальної. Рів був наповнений водою, тому від внутрішньої хвіртки до валів була прокладена дерев’яна кладка. Третя лінія оборони простягалась крізь сучасний сквер на вул. Винниченка. Залишки цього муру можна побачити на східній стіні 8 школи, частина котрої традиційно не отиньковується. Саме на цій стіні можна розглядіти арочні склепіння зовнішньої хвіртки босацької брами.

Сам же монастир кармелітів босих, що зараз носить назву церкви Архистратига Михаїла, розташовувався уже поза міськими укріпленнями. Спочатку існували плани, що для Львова буде побудована нова лінія укріплень, в межі котрої потрапить і монастир, однак ці плани так і не були втілені в реальність. Звісно монастир мав і власні невеличкі укріплення, однак вони були недостатніми, щоб убезпечити його.

Вперше, монахи та місто переконалися в цьому у 1648 році, коли війська Богдана Хмельницького здобули монастир і завдали йому руйнувань. Та на жаль, ця подія нічого не навчила міста, за що воно скоро дуже болісно поплатилось.

У 1704 році, в ході Шведсько-Польської війни Львів було взято шведами в облогу. Посеред ночі загін під особистим командуванням Карла XII взяв штурмом монастир, щоб із нього вести вогонь по місту і фортифікаціях. Шведський король мабуть і не здогадувався, що взявши монастир він зірвав своєрідний джекпот. Його військо двома загонами вдерлося на вали навпроти монастиря. Один підрозділ пішов праворуч по валах і мурах до Краківської брами та Єзуїтської хвіртки, а другий ліворуч попід Бернардинський монастир до Галицької брами і далі аж до Єзуїтської хвіртки, проганяючи розсипаних по вежах міщан і жменьку жовнірів. Врешті обидва відділи зійшлися біля Єзуїтської хвіртки, очистили околиці й зайняли мури й вали міста. Ще один підрозділ, в котрому були сконцентровані основні сили, спустився від монастиря до босацької брами. Яким великим, мабуть, був подив шведів, коли вони застали усі хвіртки не зачиненими, а мости опущеними та ще й без охорони. Крізь браму військо вдерлося всередину до середмістя та захопити його.

На щастя для самих львів’ян, метою шведського короля були скарби Львова. Наміру ж знищувати місто чи приєднувати його до своєї держави він не мав. Тому міщани відбулись лиш пограбуванням та викупом. Останній, щоправда був шалено великим, що загнало Львів у тривалу кризу, від якої місто ще дуже довго оговтувалося.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

  1. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові – Львів, 1991. – 167 с.
  2. Зубрицький Д. Хроніка міста Львова
  3. wikipedia.org
  4. wikimapia.org
  5. Львов. Средневековые оборонные укрепления // http://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=3&t=1917&sid=f432d98f73368b15d110849ef564875d&start=40
  6. zamki-kreposti.com.ua

Напишіть відгук