Виставка світових майстрів гутного скла у Львові

0
1749
Виставка світових майстрів гутного скла у Львові

Карамельні барви, символи й вигадливі форми.10-й ювілейний Міжнародний симпозіум гутного скла відбувся у Львові. Його підсумком стало відкриття виставки світових майстрів у Національному музеї (проспект Свободи, 20).

Анда Мункевіца "Моя муза у світлі місяця" та "Моя муза в теплі".Фото: Ксенія Янко
Анда Мункевіца “Моя муза у світлі місяця” та “Моя муза в теплі”.Фото: Ксенія Янко

10 жовтня 2016 року в Національному музеї відкрилася підсумкова виставка учасників 10-о Міжнародного симпозіуму гутного скла. Протягом десяти днів художники з України, Польщі, Фінляндії, США, Франції, Японії, десятка інших країн працювали на гутній печі кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв, аби згодом продемонструвати свої роботи львів’янам і гостям міста.

Джей Сільтавуо. "Кратос і Зелос". Фото: Ксенія Янко
Джей Сільтавуо. “Кратос і Зелос”. Фото: Ксенія Янко

Крім того, у межах симпозіуму, що тривав з 2 по 10 жовтня провели Міжнародну науково-практичну конференцію за участі відомих художників скла, критиків, мистецтвознавців, музейних працівників.

Іґуна Аудере "Реальне і віртуальне". Фото: Ксенія Янко
Іґуна Аудере “Реальне і віртуальне”. Фото: Ксенія Янко

Для пересічного глядача експозиція гутних виробів – явище небуденне, ба навіть екзотичне: карамельні барви, символи, ледь вгадувані форми в просторових абстракціях. Однак, гутне скловиробництво упродовж кількох тисячоліть лишається найголовнішою технологією виготовлення скла. У ХVII-ХVII столітті почало активно розвиватись українське гутництво. Століття за століттям змінювались творчі підходи та методи. Попри, як правило, ужиткову функцію робіт, пластичність та піддатливість матеріалу за всіх часів дозволяла скляру вдихнути у річ власної енергії, зробити витвір насправді, самобутнім.

Казуші Накада "Тарілка Дарії". Фото: Ксенія Янко
Казуші Накада “Тарілка Дарії”. Фото: Ксенія Янко

Від 1989 щотрироки у Львові організовують Міжнародні симпозіуми гутного скла. Львівський Музей скла заснований у 1992 художником-склярем Андрієм Бокотеєм, передусім задля того, щоб демонструвати результати цих з’їздів.

Директор львівського Музею скла та співорганізатор ювілейного симпозіуму Михайло Бокотей говорить:

– Ми радіємо, що в 2016 році до нас долучилось багато нових художників, більше ніж у попередні роки. У наших колекціях завжди є новизна, по-перше, тому, що кожен новий автор приносить своє бачення, свою лепту. По-друге, кожні три роки одні мистецькі течії приходять на зміну іншим.

Михайло Бокотей. Фото: Ксенія Янко
Михайло Бокотей. Фото: Ксенія Янко

Роботи Андрія Бокотея демонструються на виставці поруч із витворами українських та іноземних колег. Один з найяскравіших представників гутництва не тільки на Батьківщині, а й далеко за її межами, зауважує, за 27 років у колі художників-гутників відбулася зміна поколінь:

–  Декого з учасників перших симпозіумів взагалі немає в живих. Цього року в нас є корифеї і є молодь, енергійна, цікава, про яку також, сподіваємось, за десять років скажуть «наші корифеї».

Андрій Бокотей під час відкриття виставки. Фото: Ксенія Янко
Андрій Бокотей під час відкриття виставки. Фото: Ксенія Янко

Серед таких молодих творців Саша Котлер. Митчиня іммігрувала з України до Ізраїлю три роки тому, саме там почала опановувати техніку гутного скла. Про симпозіум у Львові дізналась, вже навчаючись за обміном в Естонії. Свою роботу привезла з собою – «Червона нитка» вказала дівчині шлях додому, поєднала у її серці три країни (Україну, Естонію, Ізраїль).

Інший шлях – «млечный» – простелив перед глядачами київський художник Станіслав Кадочніков. Автор «Небесного сузір’я» розповів, що спочатку його витвір мав назву «Млечный путь»: жінка ллє у безмежність Всесвіту молоко, а з молока народжуються зорі… Оскільки переклад українською («Чумацький шлях» ) не пасував до концепції, назву вирішив змінити. Твір від того не програв: очевидне стало натяком, те, що спершу здавалась другорядним, набуло нових відтінків. Щодо обраної техніки, автор експериментував із гарячою та холодною обробкою скла.

Багаторічна учасниця львівських симпозіумів Катрін Сан (Франція) помічає, що з роками майстри все менше звертаються до релігійних або національних символів, апелюючи натомість до чистого мистецтва, самозаглиблення, також природи. На її думку, ця тенденція притаманна як українським склярам, так і їхнім іноземним колегам.

Майстри із Польщі, Росії, Литви, Латвії, Франції, США, Японії, новачки та постійні гості міжнародних симпозіумів власним прикладом доводять, що мистецтво не знає кордонів, зовсім по-іншому, розуміє простір, матерію, час. Опісля завершення виставки, нова колекція виробів поповнить фонди Музею скла.

Ксенія ЯНКО

Напишіть відгук