Виставка «Іграшка – проекція людської особистості» відкрилася у домі Грушевських

Виставка «Іграшка – проекція людської особистості» відкрилася у домі Грушевських

З 1 червня 2015 року до Міжнародного дня захисту дітей у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові експонується виставка «Іграшка – проекція людської особистості» на відзначення 150-річчя від дня народження Марка Грушевського – автора студій про українську дитину.

«Я походжу з давньої (звісної з ХVІІІ в.), але бідної духовної родини Грушів, пізніше Грушевських, що загніздилася в Чигиринськім повіті» – саме так писав у своїй «Автобіографії» Михайло Грушевський.

Марко Грушевський з родиною. Фото 1904 р.
Марко Грушевський з родиною. Фото 1904 р.

Найдавніші з достеменно відомих предків ученого по лінії Грушевських уже в першій половині ХVІІІ ст. мешкали в мальовничому селі Худоліївці, серед лісів та озер приблизно за три десятки кілометрів від Чигирина.

Родина Грушевських славиться багатьма шляхетними іменами. Одне з них – Марко Грушевський – педагог, етнограф, фольклорист, єпископ Української Автокефальної Православної Церкви, який все своє життя та працю присвятив Чигиринщині.

Авторська лялька майстрині Оксани Маруняк
Авторська лялька майстрині Оксани Маруняк

Марко Грушевський народився 7 травня 1965 року у Худоліївці, навчався в Черкаському духовному училищі, а згодом в Київській духовній семінарії. Закінчивши студії повернувся до рідної Худоліївки, де почав вчителювати в парафіяльній школі.

За часів навчання став учасником національно орієнтованої семінарської громади і запізнався з чотириюрідним братом Михайлом Грушевським. Відтоді й зародилася між ними дружба. Саме Марко Грушевський став першим літописцем роду Грушевських, і саме від нього Михайло Сергійович одержував відомості про своїх предків.

Лялька "Катруся Грушевська". Авторська робота майстрині Лесі Скрипки.
Лялька “Катруся Грушевська”. Авторська робота майстрині Лесі Скрипки.

Відносини між братами не обмежувалися лишень спільною історією роду. Марко Грушевський з захватом збирав гроші для львівського Наукового Товариства ім.Шевченка (НТШ), завдяки тісній співпраці Михайла та Марка було багато зроблено для налагодження української освіти в Суботові.

За роки праці в Чигиринському та Черкаському повітах о.Марко зібрав багато відомостей з етнографії, фольклористики та історії краю, які згодом були упорядковані у двотомник “Дитина у звичаях та віруваннях українського народу”. У 1906-1907рр.видання вийшло у серії «Матеріали до українсько-руської етнології» Етнографічної комісії НТШ.

Рецензію на працю Марка Грушевського дав Іван Франко: «Пребагата збірка матеріалу про дітей в українському селі: вірування й забобони, гігієна й спосіб виховання, забави й щоденні заняття, ставище в родині і в громаді – все се просліджено від перших об’явів вагітності матері тиждень за тижнем, рік за роком аж до парубоцтва й дівочення».

Марко Грушевський " Дитина у звичаях і віруваннях українського народу", видання 2011 р.
Марко Грушевський ” Дитина у звичаях і віруваннях українського народу”, видання 2011 р.

Вагомий розділ двотомника присвячено забавкам та іграшкам, що супроводжували дітей від народження, і, протягом всього життя. Однією з таких іграшок є лялька-мотанка.

Авторська лялька майстрині Оксани Маруняк
Авторська лялька майстрині Оксани Маруняк

Українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду. Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки.

Лялька "Настя Лісовська". Авторська робота майстрині Лесі Скрипки.
Лялька “Настя Лісовська”. Авторська робота майстрині Лесі Скрипки.

У своєму дослідженні Марко Грушевський описує як виготовляли вузлову ляльку: «Щоб ляльку зробити, спочатку пожують хліба в роті, а з нього виліплять кульку, положать її у полотнинку, зав’яжуть як вузлик ниткою, сформують голівку, а зверху придушать, щоб вийшло таке як очіпок у молодичі чи стрічка у дівки. Як висохне, вив’язують, наче молодицю, хусткою, або, як дівці, вичешуть кіску з прядива і, узявши за лоб, ззаду заплетуть її з кісниками і стрічками. У вузлик-голівку, на місці, де він зв’язаний і де буде у ляльки шия, встромлюють коротеньку паличку або ще більше обмотують її, щоб було за що зачепити сорочечку і крамки, подібні до грудей і живота. Рук немає, лише рукави й уставки приробляють і керсет одягають. Далі на поясі намотують мотузку чи прядива тісно і ним прив’язують спідницю, запаску чи плахту, попередницю чи фартух. Майструючи, співають пісень, дівчата – весільних, а молодиці – «Неньки» абощо».

Лялька-мотанка. Робота учнів школи № 36.
Лялька-мотанка. Робота учнів школи № 36.

На виставці представлені етнографічні матеріали Чигиринщини, зібрані науковцями музею, праця Марка Грушевського, фотографії сучасної Худоліївки.

Лялька-мотанка. Робота учнів школи № 36.
Лялька-мотанка. Робота учнів школи № 36.

Експонуються як авторські ляльки-мотанки, виконані знаними майстринями – Лесею Скрипкою та Оксаною Маруняк, так і зроблені дітьми: учнями школи № 36, вихованцями майстра народного мистецтва Мар’яни Кудлик та гуртківцями фольклорно-етнографічної студії «Світлиця» ЦТДЮГ під керівництвом Тетяни Кікелі.

Софія ЛЕГІН

Напишіть відгук