Вулиця, куди приїжджав Президент України, або де жив викладач хінді

0
760
Вулиця, куди приїжджав Президент України, або де жив викладач хінді

Беззаперечено, що імідж кожного міста створюється його історичним центром, пам’ятками архітектури, які там розташовані. Однак часто у тіні центральної частини міста залишаються його околиці, які нерідко є не менш мальовничими і цікавими для пересічних мешканців та гостей Львова. Тим більше, якщо цю місцину відвідував свого часу сам Президент України.

Вулиця Лонгина Цегельського знаходиться у Франківському районі Львова, в місцевості На Байках. Розташована вона паралельно до вулиці Академіка Рудницького та простягається від вулиці Генерала Чупринки на південний схід, де, пересікаючись із вулицею Нагірних, “перетікає” у вулицю Шумського, яка, у свою чергу, завершується перетином із вулицею Княгині Ольги. До речі, це одна із місцевих “родзинок”, адже у Львові не так багато місць, де дві частини фактично однієї прямої вулиці мають різні назви і є окремими вулицями.

Попри те, що вуличка Цегельського є невеликою, вона має досить цікаву історію. Забудова вулиці розпочалась ще на рубежі XIX–XX ст., коли неподалік, вздовж вулиці Рудницького, проклали залізницю Львів–Чернівці, однак, у цей час йшлось радше про поодиноке хаотичне будівництво. Лише у 1927 році, після будівельного буму 1920-х рр, який зачепив і цю місцевість, вперше починає фігурувати у довідниках вулиця Яна Левицького, названа на честь відомого польського живописця XIX ст., який заодно брав активну участь у Польському повстанні 1830–1831 рр. Місцевість, де формувалась вулиця, планувалась як територія проживання еліти, і залишилась такою значною мірою до сьогодні.

У 1933–1943 рр. вулиця носила ім’я Юзефа Совінського – польського військового діяча, генерала, керівника оборони редуту у Варшаві під час вже згаданого Польського повстання 1830–1831 рр. У 1943–1944 рр., у час німецької окупації міста, вулиця називалась Моцартгассе, на честь відомого австрійського композитора.

Із поверненням до міста радянської влади у 1944 р. вулиці знову повернули назву Совінського, однак вже у 1946 р. її перейменували на честь одного із керівників підпільної організації “Молода гвардія” у місті Краснодон Луганської області під час Другої світової війни, Героя Радянського Союзу Олега Кошового.

Ця назва зберігалась аж до 1993 р., коли вулиця отримала свою сучасну назву на честь Лонгина Цегельського – українського громадсько-політичного діяча, дипломата, адвоката, журналіста, видавця, міністра внутрішніх справ уряду Західно–Української народної республіки.

До міжвоєнної забудови вулиці належать низка приватних садиб-вілл, зведених у стилі функціоналізму. Більшість цих садиб протягом останніх років були значно перебудовані і цілком втратили свій первісний вигляд.

У 1920–1930-х рр. на вулиці також було збудовано декілька 2-3-х поверхових житлових будинків.

Найвідомішим мешканцем вулиці того часу, без сумніву, був Стефан Стасяк, який проживав у будинку № 14.

Будинок по вулиці Цегельського, 14, 2015 рік
Будинок по вулиці Цегельського, 14, 2015 рік

Він був відомим сходознавцем, професором-індологом, випускником французької Вищої реальної школи (École pratique des Hautes Études), поліглотом (знав понад 20 мов), який упродовж 1925–1941 рр. викладав у Львівському університеті санскрит, гінді, урду, вів семінари з історії мистецтва, релігії, філософії та літератури Індії. У 1935–1936 рр. вчений відвідав Індію, де навіть зустрічався із Махатмою Ганді.

Портрет Стефана Стасяка (1912 р.). Художник – Кароль Мондраль
Портрет Стефана Стасяка (1912 р.). Художник – Кароль Мондраль

Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР С. Стасяк залишився працювати в університеті, очоливши Інститут сходознавства, на базі якого планував створити потужний центр різноаспектних досліджень країн Сходу. Однак плани обірвав початок німецько-радянської війни та закриття університету після захоплення міста німцями. Втративши роботу, вчений переїхав до Варшави, згодом – у містечко біля Лодзі, а у 1947 р. – до Лондона, де загинув в автокатастрофі 9 лютого 1962 р. Львівське ж помешкання професора збереглось, однак тепер воно значно перебудоване згідно із сучасними тенденціями моди будівництва.

Під час німецької окупації вулиця опинилась поруч із сусідніми Рудницького та Чупринки у списку дозволених лише для німців місць проживання. Попередніх власників помешкань, переважно заможніх поляків, було або ув’язнено, або ж переселено у гірші апартаменти у інших частинах міста. Після відновлення радянської влади у місті, вулицю, як загалом всю цю околицю, заселили переважно представники місцевої партійної номенклатури, державного апарату, співробітники КДБ, викладачі вищих навчальних закладів та науковці, керівники підприємств.

Фото молодих батьків на вул. О. Кошового (суч. вул. Цегельського), 1960-1970-ті рр. (Із приватного архіву О. Хохуліна).
Фото молодих батьків на вул. О. Кошового (суч. вул. Цегельського), 1960-1970-ті рр. (Із приватного архіву О. Хохуліна).

Одним із найбільш помітних слідів сталінської доби на вулиці є чотирьохповерховий багатоквартирний будинок під № 10, побудований на початку 1950-х рр. Споруда є близнюком аналогічної будівлі, яка розташована через подвір’я навпроти, по вулиці Рудницького. При будинку ще з радянських часів діє продуктовий магазин, який місцеві мешканці досі неформально називають “В’ятка”.

Будинок по вулиці Цегельського, 10, 2015 рік
Будинок по вулиці Цегельського, 10, 2015 рік

Із часом відновлення української державності також пов’язана одна цікава подія з історії вулиці. Так, місцеві старожили пригадують, як на початку 1990-х рр. траву на вулиці восени фарбували в зелений колір, готуючись до приїзду… тодішнього президента України Леоніда Кравчука. Справа у тому, що в одному із будинків вулиці проживає І. Юхновський – доктор фізико–математичних наук, професор, академік НАН України, народний депутат України І–IV скликань і друг Леоніда Макаровича. От власне останній і приїхав тоді відвідати старого друга. Між іншим, самого Ігоря Рафаїловича раніше часто можна було побачити у парку біля Піскових озер, які поруч, де він займався спортом. У 1990-х рр., до речі, компанію йому складав В’ячеслав Чорновіл, який проживав тоді також неподалік.

Ще однією візиткою вулиці є відомий для багатьох водіїв та велосипедистів так званий “спуск на Цегельського”, який розпочинаючись ще на вулиці Шумського, досить стрімко опускається на вулицю Цегельського. Це місце влітку часто облюбовують велосипедисти та скейтери–екстремали, і не дуже люблять автомобілісти у засніжену пору року.

Отже, як бачимо, цікаві історії та персоналій зберігають у Львові не лише будівля ратуші чи оперного театру, але й колоритні львівські околиці, як-от вулиця Цегельського.

Павло АРТИМИШИН

Список використаної літератури:

  1. Козицький А. Львівські сходознавці першої третини ХХ ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична / Під ред. О. Вінниченка. – Вип. 45. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2010. – С. 389–410.
  2. Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. – Львів: Світ, 2001. – 126 с.

Напишіть відгук