В понеділок, 11 вересня 2017 року, в читальній залі Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки (проспект Шевченка, 13) відбулась презентація книжки Роксоляни Загайської “Вітер в долонях. Книга проходів Личаківським цвинтарем“.
Насправді презентувався тільки перший том цієї книги, яка запрошує завітати до унікального за своєю атмосферою Личаківського цвинтаря, перейтися його алеями, пізнати історію цього некрополя, ознайомитися з долями людей, котріі знайшли тут вічний спочинок.
“Це уже фактично третя книжка пані Роксоляни, вже другий її підхід до Личаківського цвинтаря. Якщо все буде добре – буде ще й друга частина, де буде представлено продовження. Працювала авторка над книгою останні двадцять років, потроху підбиралася вона до цього проекту, ну і нарешті він реалізований,” – сказав модератор презентації книги, відомий львовознавець та упорядник книги Ігор Мельник.
Роксоляна Загайська з юних літ завжди цікавилася культурою та історією України, вивчала етнографію та народні ремесла. Саме ці захоплення дали можливість абстрагуватися від складностей 1990-х років і оптимістично дивитися у майбутнє після розпаду СРСР. Великий вплив на розвиток творчих здібностей мала родина художників Петра Головатого та Марти Іваницької, митці Мирослава Шеремета, Надія-Любов Горак, майстри народної творчості Марія Калиняк, Зеновія Краковецька, Дмитро Пожоджук.
“Автор книжки хоче дуже наївно нам пояснити чому вона назвала так свою книжку. Мовляв, одного ранку вона прокинулася і щось їй шепнуло на вухо, що треба назвати цю книжку “Вітер в долонях” . Буцім беремо якусь душу, розглядаємо, думаємо про неї, а потім налітає вітер і ця душа відлітає у засвіти”, – прокоментував назву книжки відомий історик, письменник та краєзнавець Роман Горак.
Першим, хто ознайомив Роксоляну Загайську з історією цвинтаря ще в дитинстві, був її батько Йосиф Захарія. Значно пізніше до неї прийшло розуміння впливу і значення цієї інформації на формування громадянської позиції та державницького мислення.
“Недавно була опублікована світлина, на якій Роксоляна чотирирічною дівчиною прихилилася до памятника Петру Сельвестровичу Карманському. Я повинен сказати, що змалку ця дитина не цуралася Личаківського некрополя. Вона відчула велич отого поєднання історичної памяті, мистецтва і переживання живих, які проявилися в епітафіях і так дальше. Я думаю, що потрібно подякувати, в першу чергу пану Ігореві (ред. Мельнику) за ідею, які він підтримав, ідею публікації цієї книжки.
Ви знаєте, цвинтар, – то не є прочитання книжки. Це дуже багато. Це є історія, дуже важлива історія, причому не лише історія політична. Це історія всіх напрямків, які тільки можуть бути. Це є наша історія і не можна проходити повз некрополь легковажно. І я бажаю всім пережити зустріч з Личаківським некрополем”, – розповів батько авторки, Йосиф Захарія, на презентації книжки.
З 1997 року Роксоляна Загайська очолює бібліотеку і викладає на відділі «Реставрація творів мистецтва» в коледжі ім І.Труша. Крім низки культурологічних та краєзнавчих статей в українських та іноземних часописах Р. Загайська написала книгу «Писанка: традиції та модерний дискурс» (2009), яка вийшла у видавництві «Апріорі». Була секретарем III та IV Міжнародних з’їздів писанкарів у 2007 та 2008 рр. і делегатом такого з’їзду у 2002 р. Є членкинею Національної спілки народних майстрів України та Національної спілки краєзнавців України.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
