Національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Степана Ґжицького є одним з найстаріших навчальних закладів даного профілю. Ще у 1457 році у Львові виникає цехова школа коновальства, яка готує досвідчені кадри по лікуванню та догляду за кіньми і свійськими тваринами.
4 жовтня 1996 року вчена рада академії ухвалила клопотання колективу кафедри біохімії і біотехнології про відкриття меморіального музею С.З.Ґжицького в кімнаті, котра була його робочим кабінетом. Після ухвали вченої ради працівники кафедри і студенти провели значну роботу щодо відновлення інтер’єру кімнати, який був за часів С.З.ГҐжицького. Здійснено реставрацію меблів, складено реєстр наявних експонатів (література, дисертаційні роботи, автореферати дисертацій, прилади, особисті речі С.З.Ґжицького і Вацлава Морачевського).
Нині в кабінеті-музеї зберігається понад 2000 різних експонатів. Це журнали, підручники, монографії, дисертації, автореферати, довідники, окремі відбитки праць, які складали бібліотеку кафедри часів Вацлава Морачевського і Степана Ґжицького, а також з їх особистих бібліотек.
У цьому музеї практично немає жодних лабораторних речей, за десятка експонатів, але кабінети наповнені духом науки: старовинні пергаментові дипломи з печаткою, стіл професора, який одним замком зачинялась вся робоча поверхня і блокувались шухляди, старовинний альбом випускників, особисті речі професора Морачевського та його портрет. Цікавими є й сучасні колекції плодів праці студентів вузу: нагороди, кубки, сувеніри та колекція українських писанок, які теж зроблені студентами.
Присутні тут також експонати, які мають цікаву, часом трагічну, історію. Так мікроскоп, який знаходиться на робочому столі професора зберігся ціною життя одного з лаборантів: коли у 1944 році радянській війська вже були біля Львова, німецьке командування вирішило вивезти звідси наукове приладдя. Партія університетських мікроскопів була запакована і відправлена до Німеччини. Однак на по прибуттю вантажу з’ясувалось, що в одній коробці замість мікроскопа була цеглина, про що одразу було повідомлено Львів. Після короткого розслідування лаборанту, який зробив підміну залишивши один екземпляр вдома, відтяли голову, прямо в кабінеті професора. Як пізніше згадував Вацлав Морачевський – це було найжахливіше, що він тільки бачив.
В музеї зберігається годинник на ланцюжку Морачевського, який йому подарувала покійна дружина, теж має цікаву історію: одного разу, коли професор їхав у трамваї, годинник у нього поцупили. Вацлав дуже засмутився, адже це була дуже символічна йому річ. Та один із співробітників кафедри знався з ватажками угрупування, яке контролювало кишенькових злодіїв. За деякий час годинник було повернуто.
А чи знали Ви, що коні мали не лише металеві підкови? У музеї представлено кілька різних типів підків. Однією з них є підкова з лляною подушкою – в такі підкови “взували” коней які розвозили по місту молоко, для того щоб не будити мешканців ранішнім цоканням металу по бруківці.
Народний музей історії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Степана Ґжицького розповідає не лише про історію тваринної медицини, він відкриває завісу історії процвітання людства – адже свійські тварини допомогли людині розвинути господарство, ремесло та технологію. Перші ветеринари прекрасно знались на лікуванні людей. Так Вацлав Морачевський лікував людей на основі добровільної пожертви, та виїжджав до хворих у будь-який час.
Адреса: м. Львів, вул Пекарська, 50
Костянтин БАРАНЮК
Джерела: vetuniver.lviv.ua.
Особлива подяка за допомогу завідуючому Народним музеєм історії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Степана Ґжицького Слободі Олегу Михайловичу
