В нетрі львівського функціоналізму. Житло як громадська акція, або як відомий архітектор будував для людей

У міжвоєнні роки Львів потерпав від браку житла. Міська влада не мала достатньо коштів для будівництва дешевих комунальних помешкань.

У суперечливому, але вже на той час модному, стилі функціоналізму зводили будинки найперше для багатих людей, це були вілли та багатоповерхові орендні будинки, які мали приватних власників.

Архітектор Вітольд Мінкевич
Архітектор Вітольд Мінкевич

Тим часом львівські архітектори не лише відстоювали свої архітектурні модерністичні ідеї, вони почали проявляти громадську позицію. Чи не найвідоміший тоді архітектор Вітольд Мінкевич пише про тогочасну ситуацію в будівництві так: «Скерування значних капіталів приватними організаціями на спорудження будинків з дешевим житлом, значна кількість яких постала у Львові, Кракові та інших містах Польщі, є вигіднішим, ніж будівництво готелів і пансіонатів, і є грандіозною громадською акцією, ціль якої подолання найбільшої проблеми повоєнного стану – відсутності житла…»

Отож Мінкевич береться за цю велику громадську акцію і проектує житловий комплекс № 24-26-28-28 А для працівників Пенсійного закладу на вулиці На Байках (сучасній Київській). Комплекс звели між 1926-28 роками у стилі функціоналізму, з застосуванням елементів експресіонізму.

Вже 1 жовтня 1927 року в комплексі здали 42 квартири, хоча на той час було аж 570 заявок від осіб, які потребували житло. Така статистика ще раз підтвердила слова архітектора Мінкевича.

Квартири у комплексі На Байках мали по дві-чотири кімнати, в сумі по 161 приміщень, в купі з кухнями. Будинок мав власні чотири пральні і дві квартири для сторожів.

Будівництво комплексу провадив Адам Опольський. Зведення будинків йшло швидко та економно. Архітектору Опольському вдалось досить таки знизити вартість житла.

Наприклад, замість 142 злотих в місяць, як планувалось, за трьохкімнатну квартиру з кухнею і всіма вигодами після будівництва мешканець платив по 130 злотих в місяць.  Фактично це були ціни, які ще діяли до Першої світової війни.

Автор цього грандіозного, як на Львів, будівництва Вітольд Мінкевич постійно відстоював свій початковий проект комплексу, адже Пенсійний фонд не мав достатньо коштів і над будівництвом комплексу завжди висіла загроза. Через подорожчання матеріалів та зростання цін будинки могли просто не добудувати.

Проте Мінкевич таки довів справу до кінця. Кам’яниці На Байках звели так, як хотів архітектор. Єдине, що не вдалось реалізувати автору – це систему центрального опалення будинку.

Хоча Мінкевич втілив у цьому комплексі багато новацій, наприклад, відмова від сирих колодязьних подвір’їв. В такі подвір’я виходили вікна не лише кухонь, але великої кількості кімнат.

А функціоналістичний комплекс Мінкевича не мав замкнутого контуру. Всі приміщення отримали чудове освітлення.

Середню частину будинку відсунули від червоної лінії забудови, що дало можливість звести повноцінний п’ятий поверх, в той час як у бічних крилах будинку цей поверх звели як мансарду.

Завдяки відступу від лінії вдалось дотриматись уставу забудови, як пам’ятаємо, тодішня міська влада ретельно стежила, аби новозбудовані будинки не перевищували сусідні і не псували вигляд вулиці.

Загалом комплекс для працівників Пенсійного фонду був дуже економний. Адже висота приміщень в ньому була оптимальна і дуже зручна для проживання та обігріву – 2, 80 метри, у порівнянні з австрійськими кам’яницями, де висота стін сягала більше 3 метрів.

Через зменшення висоти приміщень архітектори також зекономили на довжині сходових маршів, величині вікон та дверей.

Мирослава ЛЯХОВИЧ

Джерела:

  1. «ARCHITEKTURA BUDOWNICTWO» LISTOPAD-GRUDZIEŃ, 1927 ROK, WARSZAWA
  2. Архітектура Львова: час і стилі XIII-XXI ст. / упорядник і науковий редактор Ю. О. Бірюльов. – Львів: Центр Європи, 2008. – Розділ VІІ. Архітектура міжвоєнного двадцятиліття (1919-1939). – С. 524-577.
  3. «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego. Розділи: «Architektura mieszkaniowa», Jakub Lewicki

Напишіть відгук