Спочатку архітекторів модерністів не сприймали, вважали божевільними, а їхні проекти та перші будинки – огидними. В Німеччині учнів Баухаузу( модерністичної архітектурної школи) певний час сторонились і недолюблювали, адже це був осередок повного вільнодумства. Тут, у Львові, архітектори теж боролись за право втілювати свої революційні ідеї.
Наприклад, історія архітектора Юзефа Авіна і його будинку на вулиці Ягелонській (тепер Ак. Гнатюка, 4). Інноваційний на той час будинок, що тепер є класичним прикладом функціоналізму, дуже розкритикували як мешканці сусідніх будинків, так і міська влада.
Попри все у другій половині тридцятих років у Львові зростають інвестиції в сучасне будівництво. Більшість кам’яниць тих років таки зводять в стилі функціоналізму. Це зазвичай чотири-п’ятиповерхові будинки. Як показала практика, вони абсолютно гармонійно влились в місто.
На тепер вже неіснуючій площі Згоди (територія між вул. Японською і вул. Старицького) звели три функціоналістичні кам’яниці, які без суперечок притулились до постсецесійних будинків збоку. Кам’яниці за номерами 10, 12 та 14 подібні між собою. Проекти будинків виконав молодий архітектор Д. Чайка, який був практикантом в архітектурному бюро відомого на той час архітектора Лякслера. Кам’яниці зводили між 1936 і 1938 роками.
Перший проект будинків був стриманий і строгіший, а вже другий – красивіший, з численним декоруванням, яке було властиве львівським «люксусовим» будинкам. В будинку номер 10 однокімнатні і двокімнатні квартири розташували на перших поверхах, вище – трикімнатні апартаменти.
В будинку прямокутний вхідний портал. Від нього йдуть горизонтальні тяги, які проносяться через всі три кам’яниці( №10, 12, 14).
Типові для функціоналізму балкони, оздоблені рустуванням. Будинок отинькований і прикрашений легкими вертикальними і горизонтальними тягами.
В тамбурі під’їзду збереглись автентичні дерев’яні двері з вигнутими видовженими вікнами і сходи, облицьовані алебастром.
На сходовій клітці з низу вверх плавно кружляють вигнуті дерев’яні поручні. Збереглись автентичні вікна.
Будинок номер 12 зі всіх трьох має найбагатший декор. Прямокутний портал з красивою перспективою. Двері прикрашені орнаментами з латуні.
Легко виступає еркер, оздоблений виразними вертикальними тягами, а зверху видніються вікна-ілюмінатори. Від еркера на два боки розходяться балкони.
Тамбур під’їзду теж оздоблений алебастром. Вхідні сходи трохи вигнуті. На стелі – плафон, правда, без лампи. Добре збереглись автентичні двері.
В кам’яниці під номером 12 на першому поверсі розпланували по чотири однокімнатні квартири, а вище – дво і трикімнатні.
На сходовій клітці добре збереглись поручні та віконні рами. На підлозі – орнамент з чорно-білої плитки.
Видовжені плафони тут по всьому під їзду, що трапляється доволі рідко.
Будинок номер 14 мав теж має однокімнатні і двокімнатні квартири на першому поверсі, а також була спланована одна службова кавалерка( вона ж була і в сусідньому 12).
Чотирнадцята кам’яниця поєднала між собою два львівські світи – класичний і новаторський. Її п’ятий напівповерх став сходинкою переходу між функціоналістичною забудовою до сусідньої постсецесійної кам’яниці.
Мирослава ЛЯХОВИЧ
Джерела:
- Архітектура Львова: час і стилі XIII-XXI ст. / упорядник і науковий редактор Ю. О. Бірюльов. – Львів: Центр Європи, 2008. – Розділ VІІ. Архітектура міжвоєнного двадцятиліття (1919-1939). – С. 524-577.
- «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego. Розділ: «Osiedlia, kamienicy i mieszkania nowoczesnego Lwowa», Julia Bogdanova.
- http://www.pohlyad.com/zhyttya/n/4057
- org/wiki/Вулиця_Гнатюка_(Львів)
ось тобі і комунальна власність: все обсипається, все обшарпане