В нетрі функціоналізму. Комплекс на Дорошенка, або чудеса міжвоєнного комфорту, які ви не навіть не уявляли

В нетрі функціоналізму. Комплекс на Дорошенка, або чудеса міжвоєнного комфорту, які ви не навіть не уявляли

Тридцяті добігали кінця. На вулиці Дорошенка, що в ті часи називалась Сикстуська, постав один з найвиразніших комплексів в стилі функціоналізму.

Комплекс складався з двох частин. Перша – була повернута передом до Сикстуської з відступом від червоної лінії забудови.

Друга частина складалась з п’яти прилеглих одне до одного будинків, які були обернені фасадами до скверу(тепер між вулицями Дорошенка і Коперника).

Тодішня преса виділила цей комплекс серед інших функціоналістичних забудов, адже на той час це був найбільший та дуже престижний житловий проект.

В будинках було чудове планування квартир і багаті інтер’єри. За словами пані Олі, яка жила в одному з будинків, теперішні мешканці ретельно стежать за збереженням архітектурної композиції комплексу.

Тому до наших часів добре збереглись оздоби сходів, дверей та вікон.

Тут використали і дерево, і латунь, алебастр та штучний камінь.

Хоч це був цілісний житловий комплекс, та в кожному будинку була якась своя особливість.

У будинках по-різному оздоблені сходові марші – десь дерево і латунь, а в одному з під’їздів поручні мають вставки зі скла, що практично більше ніде не використовувалось у Львові.

Таке рішення додало вишуканості та легкості сходам, будинок за рахунок такого декорування виглядав ще багатше.

Креатив архітектори та проектанти проявили навіть у розробці підлог, десь вони викладені дрібною мозаїкою, десь класичною для «баухаузу» чорно-білою плиткою, а в одному з під’їздів підлога встелена плитами з геометричними візерунками.

Ззовні будинки теж не були позбавлені декору. Одним з найяскравіших мотивів архітектурної композиції – висунуті заокруглені ризаліти, які заакцентовані наріжними вікнами з такими ж заокругленими шибами.

Важливим елементом декорації було і стрічкове скління на фасадах. Воно дуже вдало компонується з тинькованими плитами. Деякі місцеві згадують, що в квартирах між вікнами з часів побудови будинку були ролети, аби затемняти вікна на випадок авіанальотів.

Довоєнні шиби і тиньк досі блищать та переливаються на сонці різними кольорами. В цілому комплекс на Дорошенка поєднав у собі всі можливі декоративні елементи функціоналізму. І це не випадково, адже проекти будинків створювали в єврейських майстернях. Як відомо, найекспресивніші модерністичні споруди зводили саме єврейські архітектори.

Така кількість ризалітів, стрічкового скління чи наріжних вікон з загнутими шибами була до сих пір немислима для Львова. Незвичайним був і план забудови. Поєднання будинків біля вулиці з забудовою в парку.

Ці будинки запроектували в Технічному департаменті міста між 1937 і 1938 роках. Авторами проектів були архітектори Саломон Кейль, Генрик Зандінг і Якуб Менкер. Будинки зводились для польських та єврейських інвесторів.

Кам’яниці виросли вже до половини 1939 року. Будівничі не встигли закінчити композицію прибудинкової території та палісадників, проте все ж вдалось звести огорожі, як того вимагав стиль.

Люди, що вклали гроші в цей комплекс, прожили там всього кілька місяців. Вже у вересні «перші совєти» виселили більшість мешканців люксусових квартир. Згодом туди в’їхала зі своїми сім’ями здебільшого радянська номенклатура. Проте, кажуть, дехто з поляків все ж залишився жити в цих квартирах. Згодом в комплексі проживала не лише партійна еліта, але й художники, професура Політехніки, лікарі та міліціонери. Хоч комплекс дуже відомий і його намагались аналізувати немало дослідників архітектури, інформації не багато. Адже під час радянської окупації зникло чимало документів про ці будинки.

Та зі слів окремих мешканців вдалось дізнатись ще трохи й про міжвоєнні «чудеса техніки», які залишились від перших власників “люксусових” квартир і ще довго дивували наступних.

Мешканець житлового комплексу - Юрій Богданович Дудикевич, кандидат технічних наук, фахівець з енергозаощаджень
Мешканець житлового комплексу – Юрій Богданович Дудикевич, кандидат технічних наук, фахівець з енергозаощаджень

Як каже Юрій Богданович Дудикевич, кандидат технічних наук, чия родина вселилась сюди після війни, чимало техніки інвестори комплексу замовляли прямо з Німеччини.

Кожен будинок мав мінікотельню. Була двотрубна система опалення. На батареях розміщувались регулятори тепла. Батареї були Siemens & Halske. Емблеми німецької фірми збереглись на деяких з них.

Централізоване було не лише тепло, але й гаряча вода. Лише у 55-му будинку чомусь було пічне опалення. Стояли грубки. Вентиляція відбувалась через систему коменів. Їх мало кожне приміщення в помешканні.

Були в квартирах у своєрідні холодильники. Квадратної форми, вони більше нагадували шафку, ніж сучасні холодильники. В них містились піддони, де кидався лід, а по боках розташовувались  полички, на які клали продукти. Лід купували. Зокрема на Левандівці були склади з льодом.

Двірником брали найретельнішого будівельника, він же був і сантехніком, він же міг купувати лід для всього будинку і розносити його.

Кожна квартира мала  телефон шведської марки Ericsson. Зазвичай він розташовувався в коридорі. А сантехнікою користувались марки Fillips, керамічною. Були і газові плити, духовки. Газові плити були поєднані з дров’яними. (архітектори були передбачили на випадок війни), вони під’єднувались до димоходів.

В коридорах працювало трихвилинне світло. Кожен будинок мав так званий домофон – панель з кнопками, де вказувались номери квартир. Розташовувався між вхідними дверима та тамбуром.

Гості приходили і натискали на кнопку, тоді дзвонив дзвінок в квартирі. У всіх квартирах також була кнопка виклику служниці, яка жила в коморі біля кухні.

Мирослава ЛЯХОВИЧ

Джерела :

  1. «Lwów: Miasto, architektura, modernizm». Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego. Розділи: «Architektura mieszkaniowa», Jakub Lewicki
  2. Інформацію також надав мешканець житлового комплексу – Юрій Богданович Дудикевич, кандидат технічних наук, фахівець з енергозаощаджень.

 

15 КОМЕНТАРІ

  1. перекладіть українською слово “палісадники” 😉 та “піддони”, також варто запитати Б.Дудикевича про власників помешкання, в яке вони “вселились”

    • так, вам правильно асоціюються круглі вікна, бо в архітектурі функціоналізму їх назвили – вікнами-ілюмінаторами. Власне, ті хто цікавляться функціоналізмом, знають, що в цьому стилі використовували мореністичну тематику, так як в міжвоєнний час суспільство захоплювалось мореплавством, а сучасна на той час архітектура хотіла йти в ногу з захопленнями людей. В серії моїх публікацій все це є)

  2. в архітектурній термінології – палісадник цілком прийнятне слово(посилаюсь на словник), піддони теж використовують в технічній термінології. А хто куди і чому вселявся – всі і так знають. Це вже історія. Зрештою в мене все написано.

    • про “вселяння” звісно усі знають, зокрема про “комфортні умови”. Будинки функціональні, але фасади жахливі, особливо круглі вікна 🙂

    • “духовки” де палили дровами? оригінальне вирішення комфортних умов :-)… звісно у Вас багато написано, але не усе правильно, зважаючи, що записано зі слів одного мешканця будинку

      • якийсь дурень вирішив, що круглими вікна не можуть бути, інші дурні активно обсирають будь які проекти з круглими вікнами… фасади жахливі – якщо асоціювати їх з сучасними панельками. відреставруйте будинок – і фасад його стане чистим і охайним, і дуже навіть красивим. проте, то ваше бачення, а це моє.

        • міжвоєнний модернізм помилково асоціювати з сучасними панельками. як на мене круглі вікна це дуже стильно і тоді відповідало духу епохи. і жахливі не фасади, а їхній стан, так він незадовільний і потребує реставрації.

          • звісно, круглі вікна, питання смаку, у мене чомусь вони асоціюються з каютами кораблів, але архітектор бачить по-своєму. Про панельки я нічого не писала, бо там архітектурна думка зовсім не присутня, звичайні коробки 🙂

      • щодо духовок та іншого приладдя – це інформація з перших уст кількох мешканців, на одного з ни посилаюсь

  3. Газова плита була поєднана з дров’яною плитою. Архітектор виявився передбачливим щодо майбутніх воєнних подій. Під час війни в будинках жили офіцери Люфтваффе. Щодо стану будинків та реставрації фасадів: у 1998 році були розмиті системи каналізації під усіма 5 будинками. Чудом фундаменти вдалося врятувати. Це вже на совісті нашого ЛКП (при відрізанні мінікотелень та приєднанні системи теплокомуненерго під фундаментами тиждень текла вода, яка їх розмила.Пішли тріщини в стінах, а Ви кажете про фасади! Таких будинків з розмитими фундаментами сотні, якщо не тисячі і нічого не робиться.

  4. Це дійсно дуже приємні і функціональні будинки. В авангарді того часу. У 1936 Жорж Пінґюсон учень Ле-Корбузьє спорудив у Франції житловий комплекс Latitude 43 – https://www.google.com.ua/search?q=residence+latitude+43+saint+tropez&espv=2&biw=1174&bih=767&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwi4sZ_2-6fSAhVEkiwKHcRfDykQsAQIPA&dpr=1
    “теперішні мешканці ретельно стежать за збереженням архітектурної композиції комплексу.” – на жаль, один ні, бо присобачив кічовий кований балкон псевдо-барокових форм.

  5. Больно смотреть на плачевное состояние роскошного архитектурного наследие Львова. Еще ребенком, проходя по Гипсовой, Коперника или Гвардейской останавливался и глазел на замысловатые и футуристические шедевры выполненые в славных традициях Баухауза. Ведь лучшего ничего с тех пор не спроектировали и не построили!

Напишіть відгук