Унікальний світ гравюр Никодима Зубрицького: від “Псалтиря” до “Облоги Почаїва турками”

2
215
Унікальний світ гравюр Никодима Зубрицького: від

В час, коли християни святкують Воскресіння Господнє і радіють цій новині, маємо нагоду поспілкуватись про людину, чиї життя і творчість були дуже тісно пов’язані з християнською тематикою та наочним втіленням біблійних сюжетів. Гравер Никодим Зубрицький, який народився під Львовом та жив і працював у нашому місті, “залишив свій слід” одразу у кількох найбільших містах сучасної України. Створюючи при друкарнях та монастирях унікальні мистецькі шедеври для оформлення рідкісних і цінних видань у давнину, він суттєво підвищив рівень естетичного оздоблення цих пам’яток та “вписав” їх до переліку унікальних та неповторних.

Гравюра А. Дюрера "Святий Єронім". Фото з https://uk.wikipedia.org
Гравюра А. Дюрера “Святий Єронім”. Фото з https://uk.wikipedia.org

Никодим Зубрицький жив в часи, коли більшість видатних творів мистецтва продукували і поширювали в маси переважно ченці, або причетні до релігійної сфери люди. Відповідь на це питання проста – вони мали доступ до освіти, були її основними поширювачами та могли похвалитись найвищим рівнем ерудиції. Никодим Зубрицький не став винятком з даного правила. Народжений на Львівщині (село Зебря, рік народження невідомий), він був не тільки гравером по дереву і міді, але також і ченцем.

Фрагмент "Чудо в Почаєві" Никодима Зубрицького. Фото з http://www.zvyagel.com.ua/2007_41/41_faith.shtml
Фрагмент “Чудо в Почаїві” Никодима Зубрицького. Фото з http://www.zvyagel.com.ua/2007_41/41_faith.shtml

Зубрицький замолоду прийняв чернечий постриг та взяв собі ім’я Никодим. Чогось більше про його дитинство та молоді роки сказати не можна. Натомість, можна говорити про його майбутні досягнення: 400 робіт, 360 з яких на релігійні теми. Невеликі за розмірами гравюри, заставки, кінцівки та дрібні ілюстрації Зубрицького, які відзначаються живістю, свіжістю та певною тягою до реалізму, можна знайти в багатьох давніх друках.

Герб братства на обкладинці служебника. Фото з https://uk.wikipedia.org
Герб братства на обкладинці служебника. Фото з https://uk.wikipedia.org

Орієнтовно від 1688 року Никодим Зубрицький почав професійно працювати у Крехівському монастирі та виконувати перші власні гравюри для них. Це і стало каталізатором та своєрідним трампліном, який дозволив йому заявити про себе. Далі був дуже насичений на плідний період у Львові, куди митець перебрався у 1691 році. Зубрицький працює над оздобленням “Служебника”, який вийшов у друкарні братства, “Анфологіоном” 1692 року та багатьма іншими ідеями. У команді з граверами Дорофеєм та Євстахієм Заводовським, він працював над “Молитвословом повседневним”, який було видано в друкарні братства. Видання містить гравюра Ісуса Христа, кілька заставок і ініціалів. У 1702 році з тим самим Завадовським оздоблювали “Леітургіаріон”, де можна знайти гравюру таємної вечері, а в 1704 році працював над гравюрою царя Давида для “Псалтиря”. Всі ці тексти вийшли в друкарні братства, але Зубрицький працював не лише з ними.

Фрагмент "Євангелія учительного" Кирила Транквіліона Ставровецького. Фото з http://photo-lviv.in.ua
Фрагмент “Євангелія учительного” Кирила Транквіліона Ставровецького. Фото з http://photo-lviv.in.ua

Никодим Зубрицький мав стосунок і до появи видання “Respublica consanguinitatis…”, яке 1701 року побачило світ у друкарні Товариства Ісуса у Львові. Цікавими та вартісними були замовлення, які Никодим Зубрицький виконував для Унівського монастиря. Це, зокрема, передрук “Євангелія учительного” Кирила Транквіліона-Ставровецького 1696 року. Десь в той час він працював і над замовленням для монастиря Святої Катерини на Синаї над ілюстраціями до видання “Ірмологіона”.

Ірмологіон, над яким працював Зубрицький. Фото з https://uk.wikipedia.org
Ірмологіон ХІ ст. Монастир Святої Катерини. Сінай. Фото з https://uk.wikipedia.org

У 1704 році Никодим Зубрицький перебрався до Почаївського монастиря. Майже одразу, у тому ж самому році, він виконав шедевральну історико-батальну композицію “Облога Почаїва турками”, відтворивши, тим самим, твір художника Анатолія. Що цікаво, оригінал картини не зберігся до наших днів, але завдяки роботі Никодима Зубрицького, ми можемо скласти уявлення, як саме вона виглядала.

"Облога Почаєва турками". Фото з http://www.encyclopediaofukrain
“Облога Почаїва турками”. Фото з http://www.encyclopediaofukrain

У 1705 році Зубрицький зробив наступний крок вперед. Він перебрався до Києва, на запрошення гетьмана Івана Мазепи. Імовірно, саме через вище згадану роботу. Надалі митець працював у Києво-Печерській лаврі, ієромонахом якої став. У 1702 році в друкарні лаври з’явився “Патерик”. Це видання було збагачено 47 ілюстраціями, гравюрою з сюжетом Успіння Пресвятої Богородиці та багатьма іншими елементами. Тут Зубрицький працював разом з гравером Іллею. Акафісти 1707 року, над якими також працював Никодим Зубрицький, містили гравюру Антонія та Феодосія. Також в Києві було видано унікальну збірку – “Іфіка Ієрополітика” (1712), морально-дидактичні тексти з образним тлумаченням основ етики, філософії та моралі. Зубрицький створив для збірки 67 невеличких гравюр на міді, розміром 5,3х7,5.

Стефан Яворський. Фото з http://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=275
Стефан Яворський. Фото з http://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=275

У 1709 році Никодим Зубрицький перебрався до Чернігова. Там він виконував кілька робіт на замовлення місцевих монастирів та церков, певний час співпрацював з місцевою друкарнею. В рамках цієї співпраці, займався ілюструванням видання “Нового завіту” 1717 року. Цікавими та оригінальними проектами були чернігівські видання перекладів протестантських богословів та інших тогочасних вчених, у яких Никодим Зубрицький брав безпосередню участь. У 1709 році він працював над гравюрами та ілюстраціями до перевидання Хефтена Бенедикта з антверпенського друку 1635 року. Автором перекладу з латини був І. Максимович. У 1710 році в Чернігові з’явився переклад “Богомислія” протестантського богослова Йогана Гергарда, надрукованого 1627 року в Лейдені. Зубрицький працював над гравюрами для цього видання. Зокрема, над гравіюванням герба Стефана Яворського, гравюрою Святої Трійці і ін. Правда вже через 10 років, у 1720 цей чернігівський друк 1710 року заборонили, бо в ньому знайшли “многую лютерскую противность”.

Чотири вершника. Фото з http://w.histrf.ru/articles/article/show/zubritskii_zubrzhitskii_nikodim
Чотири вершника (Апокаліпсис). Фото з http://w.histrf.ru/articles/article/show/zubritskii_zubrzhitskii_nikodim

Після цього інциденту Никодим Зубрицький на довго не затримався у Чернігові. У 1724 році він повернувся до Києва. Того самого року його життєвий шлях перервався. Історія цього митця – це поєднання таланту, працьовитості та немислимої для більшості людей продуктивності праці. Биття його серця припинилось, але перегляд його шедеврів навіть сьогодні викликає захоплення та підвищену частоту серцебиття у поціновувачів мистецтва.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Запаско А., Исаєвич Я. Памятники книжного искусства. Каталог старопечатных книг, изданых на Украине. Книга 2. Часть 1. – Львов: Вища школа, 1984. – С. 12, С. 14, С. 21, С. 26, С. 27.
  2. Ковпаненко Н. Зубрицький Никодим // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua
  3. Січинський В. Баталістика в українському ґраверстві // Літопис Червоної калини. Ілюстрований журнал історії та побуту. – Львів, 1935. – ч. 10. – С. 4 – 6.

2 КОМЕНТАРІ

  1. Те, що автор подає як зображення ірмологіона над яким працював Зубрицький, це сирійський рукопис 11 століття. Я розумію, що легше всього копіювати зображення з вікіпедії, не розбираючись у суті справи (зображено дійсно ірмологіон, але Зубрицький до нього жодного стосунку не мав, як можна здогадатись з датування), але хоч деколи можна поцікавитись, що подається для ілюстрації читачам? Чи це такий авторський стиль “и так сойдет”?

Напишіть відгук