Унікальний неоготичний храм Святої Трійці, розташований поблизу Львова (відео)

2
1825
Унікальний неоготичний храм Святої Трійці, розташований поблизу Львова (відео)

В Городоцькому районі Львівської області, зовсім недалеко від Львова розташоване село Родатичі (до 1939 року Городятичі). Цікаве воно не тільки тим, що з 2011 року там проводиться музичний фестиваль “Захід”, а ще й унікальним храмом – костелом Святої Трійці.

Для початку трішки про саме село. Перші письмові згадки про нього відносяться до 1370 року, відомо, що належало воно до королівських володінь. Проте, на жаль немає документів, які б свідчили про стан справ села в ХV — пер. пол. ХVI ст. У 1553 році польський король Сигізмунд ІІ Август (1548–1672) надав війтівство  в Родатичах (4 лани землі, фільварок та корчма) Криштору Вільковському, а в 1571 році – Павлу Яциширському.

Придорожній знак с.Родатичі, 2016 рік
Придорожній знак с.Родатичі, 2016 рік

В описі Королівщини від 1565 року можна отримати інформацію про те, що село складалося з двох частин: в одній проживало 39 сімей, в другій — 8. Кожна сім’я маючи по пів лану землі, повинна була щороку дати до фільварку по пів колоди (2 центнери) вівса, каплуна (відгодованого півня) та заплатити 9 грошей чиншу. Священик з церкви платив 2 золотих, корчмар з корчми 15 золотих.

На поч. ХVII ст. в результаті татарських нападів село занепадає, однак вже невдовзі було відбудоване, так в 1623 році в Родатичах було вже 42 хати, млин і корчма. Восени 1648 року Б. Хмельницький розпочав похід на Галичину. Село було розграбоване.

Костел Святої Трійці в Родатичах, 2016 рік

З 1662 р. Родатичі було передано на 15 років Олександру Бродовському, а на початку 1683 року городоцькому старості Владиславу. Коли останній помер, в 1703 р., король Август II Сильний (1697–1704) віддав це війтовство Владиславу Гуровському. Перед зайняттям Галичини Австрією в 1772 році родатицьке війтовство перебувало в руках короннного судді Малаховського.

В 1763 році йосифінська метрика фіксує в селі уже 180 домів. Крім житлових домів був тут новий фільварок і млин площею 9 м.кв. Після скасування панщини весною 1848 року в Родатичах мали місце селянські заворушення і влада в застосувала тут військові репресії. Внутрішнє напруження в громаді існувало і в пізніші часи, громада неодноразово відмовлялася дотримуватися австрійських законів.

Що ж до самого костелу. 15 квітня 1897 року з ініціативи монахинь з монастиря Сестер-Провидіння, які в селі провадили курси правильного ведення домашнього та сільського господарства для жінок, розпочато будівництво католицького храму в Родатичах.

Проект та кошторис костелу опрацював львівський архітектор Альфред Каменобродський. У 1898 році храм був освячений, хоча будівничі роботи тривали ще до 1905 року.

Храм доволі великий, знаходиться при дорозі в центрі села. Збудований в доволі рідкісному стилі – неороманський з елементами неоготики. Костел мурований з цегли і каменя, вівтарем орієнтований на південний захід.

У цьому храмі був один із останніх органів львівського майстра Яна Слівінського, створений 1903 року, незадовго до його смерті. Орган фондувала Марія Антоніна Мірська (1822–1905), усипальниця якої є на місцевому цвинтарі в східній частині села.

У 1919–1921 роках відома фірма Рігер замінила пищалки інструмента, а у 1942 році орган зазнав направи. В 1952–1956 році в костелі містився магазин збіжжя і хімікатів. Пізніше храм вирішили переоблаштувати під клуб культури.

З цим пов’язана цікава історія. Як згадують селяни, на відкритті клубу, хор відмовився співати в цьому костелі, побоюючись можливого лиха, яке може статися за наругу над святинею. Так, цей клуб і простояв не відкритий кілька років, після чого було вирішено зняти з костелу покриття для нового клубу культури, що будували в центрі села. Однак і це не кінець історії. Новий клуб був підпалений вночі, а винуватця пожежі так і не знайшли.

У 90-х роках до села часто приїжджали поляки, які звернулися з пропозицією віддати під їхню опіку костел, для того щоб провести реконструкцію. Однак родатицька громада не дала на це дозволу.

Що ж до стану святині на сьогодні. Храм у дуже занедбаному стані. Дах поріс рослинністю, склепіння обвалені. Всередині частково збереглися затерті розписи. Рештки хорів на рівні другого поверху, до яких ведуть двоє дверей та деревяні гвинтові сходи. Хори теж були дерев’яні, але від них залишився лише ряд отворів в стіні.

Якщо бути дуже обережним, то сходами можна піднятися і вище хорів, але оскільки стан їх залишає бажати кращого все ж таки не рекомендуємо ризикувати.

З хорошого — попри рослинність, всередині костелу дуже чисто, подекуди збереглися кахлі на підлозі. Хоча це і дуже маленька втіха, бо хто знає, скільки ще простоїть цей унікальний храм.

Софія ЛЕГІН

    Джерела:

  1. http://www.litopys.com.ua/places/s-rodatich/istorychna-dovidka-pro-s-rodatychi/
  2. http://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=6868.0
  3. http://koscioly.livejournal.com/19024.html

2 COMMENTS

  1. Сучасне населення села Родатичі – це пограбовані поляками та вигнані з своїх домівок українці надсяння та любачівщини.
    На їх батьківщині поляки наші церкви поруйнували вщент – церкву в м.Радимні, с.Коблиниці Руській і багатьох інших.

    • Отак і живемо, – вони нам, а ми їм кривду у відповідь. Що за божевілля!
      Замість того, аби надати власну згоду полякам на реставрацію, та врятувати старі кам’яні мури й тим самим на своїй же землі зробити перший крок до примирення, – “ні”, краще нехай на порох зійде те, що ані ми, ані діти наші вже до ладу власним коштом не доведемо.
      В одне речення, – “Як не з’їм, то понадкушую!”
      У три слова, – Неподобство/обмеженість/лиходійство!

Напишіть відгук