Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет тринадцятий: Степан Ожґа

0
330
Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет тринадцятий: Степан Ожґа

Степан Ожґа – ще один активний учасник українського фотоаматорського руху міжвоєнної Галичини. Фотографією зацікавився у 15-річному віці – одним із перших у рідному містечку почав її опановувати. Згодом його назвали майстром пейзажу – мав виняткову здатність фіксувати мальовничі картини Українських Карпат об’єктивом свого німецького дзеркального апарата «Kine Exakta». Добре розумівся на кольорових процесах і технічних нюансах у художній фотографії. Попри те, що доля вготувала фотомитцеві непростий життєвий шлях, зумів зберегти гідність та інтелігентність.

Степан Ожґа (зі сайту http://www.galychyna.if.ua/publication/society/fotomitec-i-pismennik)
Степан Ожґа (зі сайту http://www.galychyna.if.ua/)

Народився 1909 р.,  ймовірно у Старому Місті Лежайського повіту (нині Республіка Польща). Освіту здобував у польській гімназії. У цей час захопився фотографуванням. Далі вдосконалював свою фотографічну майстерність у Кракові, Берліні, Відні. Юнак мав намір видавати фотожурнал, пропонував книгарням у Львові і Відні взятися за цю справу, однак задум зреалізувати не вдалося.

Греко-католицька церква XIX ст. у Старому Місті (Польща), тепер римсько-католицький парафіяльний костел св. Андрія Боболі. Фото Daniel.zolopa, 2013 р. (зі сайту https://commons.wikimedia.org/wiki/File:DZolopa_027_2013.jpg)Греко-католицька церква XIX ст. у Старому Місті (Польща), тепер римсько-католицький парафіяльний костел св. Андрія Боболі. Фото Daniel.zolopa, 2013 р. (зі сайту https://commons.wikimedia.org/wiki/File:DZolopa_027_2013.jpg)
Греко-католицька церква XIX ст. у Старому Місті (Польща), тепер римсько-католицький парафіяльний костел св. Андрія Боболі. Фото Daniel.zolopa, 2013 р. (зі сайту https://commons.wikimedia.org/)

На початку 1930-х рр. С. Ожґа мешкав у польському місті Лежайську, де йому вдалося здійснити свою давню мрію – відкрити фотомайстерню.

Степан Ожґа. Сян над Лежайськом (Наша Батьківщина. – 1937. – Ч. 3)
Степан Ожґа. Сян над Лежайськом (Наша Батьківщина. – 1937. – Ч. 3)

У середині  1930-х рр. світливець переїхав у Східну Галичину, де продовжив займатися фотосправою, став членом Українського фотографічного товариства у Львові, брав участь у виставках української фотографії.

Також співпрацював із друкованим органом УФОТО – журналом «Світло й Тінь», на сторінках якого публікував практичні статті та замітки на допомогу фотоаматорам. Отримав третю нагороду (фотоматеріал фірми «Kodak») на конкурсі, який організовувала редакція фотожурналу.

Із початком Другої світової війни переїхав до Відня, а після її закінчення добровільно повернувся в Україну. Наприкінці 1940-х рр. мешкав у містечку Косові на Івано-Франківщині, де продовжував займатися пейзажною художньою фотографією, його творчість була відомою далеко поза межами Прикарпаття.

Степан Ожґа. Краєвид (Світло й Тінь. – 1936. – Ч. 8)
Степан Ожґа. Краєвид (Світло й Тінь. – 1936. – Ч. 8)

У серпні 1949 р. С. Ожґу було арештовано органами НКВС за анонімним доносом про те, що у його помешканні нібито зберігалася антирадянська література (насправді це були німецькі журнали і фотоальбоми) і що він робив світлини вояків УПА. У лютому 1950 р. Особлива Нарада МДБ СРСР засудила фотомитця до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна. Кілька років відсидів у таборах, зокрема у Воркуті, згодом домігся полегшення – став у нагоді його фах фотографа.

Степан Ожґа. Карпатський краєвид (Баран Р. Забутий за життя // Світло й Тінь. – 1994. – № 3/4)
Степан Ожґа. Карпатський краєвид (Баран Р. Забутий за життя // Світло й Тінь. – 1994. – № 3/4)

Після звільнення оселився у с. Ворохті на Івано-Франківщині. Деякий час працював фотографом, вів різні прикладні гуртки в школі, а потім влаштувався вчителем трудового навчання у дитячому санаторії «Смерічка». Також виконував замовлення для фотографічного тресту «Укрфото».

Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка», де працював С. Ожґа (зі сайту http://www.ukrain.travel/dr-uk/2901-sanatorij-smerichka.html)
Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка», де працював С. Ожґа (зі сайту http://www.ukrain.travel/)

Як фотомитець мріяв влаштувати персональну виставку, однак, попри всі зусилля його колег по цеху, влада не була прихильною до колишнього політв’язня. Після «хрущовської відлиги» почались нові репресії, які торкнулися і С. Ожґи – він надовго був вимушений замовкнути як митець, лише поодинокі його роботи майже підпільно з’являлися на обласних фотовиставках в Івано-Франківську, зрідка у Львові.

Степан Ожґа. Ева (Світло й Тінь. – 1936. – Ч. 9)
Степан Ожґа. Ева (Світло й Тінь. – 1936. – Ч. 9)

С. Ожґа завжди відзначався активною громадянською позицією – цей скромний інтелігентний чоловік незворушно виступив на захист архітектурної своєрідності свого будинку, датованого 1901 р. Також як громадський інспектор з охорони природи виступав в обласній та районній пресі з публікаціями критичного та роз’яснювального характеру.

Вигляд на Ворохту (Івано-Франківщина), сучасне фото (зі сайту http://www.vorohta.com.ua)
Вигляд на Ворохту (Івано-Франківщина), сучасне фото (зі сайту http://www.vorohta.com.ua)

Не маючи змоги відкрито займатися фотомистецтвом, намагався реалізувати себе у літературній творчості – 1969 р. у видавництві «Веселка» світ побачила його повість для дітей «Дикунка». Також писав спогади, казки, підготував до друку ще одну книгу під робочою назвою «Ласунка», проте видати її так і не встиг. Дочекавшись у січні 1993 р. довгоочікуваної реабілітації, фотомитець невдовзі помер.

Степан Ожґа. Трембітар (Баран Р. Забутий за життя // Світло й Тінь. – 1994. – № 3/4)
Степан Ожґа. Трембітар (Баран Р. Забутий за життя // Світло й Тінь. – 1994. – № 3/4)

Степан Ожґа залишився у пам’яті своїх приятелів і знайомих як людина, яка, попри всі життєві негаразди, зуміла пронести любов до фотографічного мистецтва крізь ціле своє життя. Цей сивочолий мовчазний чоловік в окулярах особливо вболівав за розвиток української фотографічної школи і її вихід поза межі соцреалізму радянської фотографії. З-під чутливого ока його об’єктива виходили чудові настроєві етюди, краєвиди, гуцульські типажі, які за життя фотомитця, на жаль, офіційно не експонувалися.

Дзвінка ВОРОБКАЛО

Джерела:

  1. Баран Р. Забутий за життя // Світло й Тінь. – 1994. – № 3/4. ­– С. 2, 3.
  2. Нагірний М. Фотомитець і письменник // Галичина. – 2009. – 19 лют.
  3. Середа О. Ожга Степан Григорович // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклоп. слов. — Львів, 2009. — Вип. 16. — С. 218—219.

Напишіть відгук