Ім’я Володимира Шухевича, дідуся крайового провідника ОУН Романа Шухевича, найчастіше згадується у контексті його поважної етнографічної, педагогічної і культурно-освітньої діяльності. А про те, що він був одним із перших (якщо не першим) українських фотоаматорів на теренах Галичини на зламі ХІХ–ХХ ст., відомо не всім.
Наполегливість цього неймовірного чоловіка викликає щире захоплення – він багато мандрував і, щоби відзняти неповторні краєвиди та картини побуту гуцулів, змушений був тягати за собою великий важкий фотоапарат та нелегкі скляні плити. Зусилля не виявилися марними – українська фотодокументалістика збагатилася унікальними краєзнавчими світлинами.
В. Шухевич побачив світ 1849 р. у с. Тишківцях на Івано-Франківщині. Рід Шухевичів належав до давніх священичих українських родин, відомих ще із ХVIII ст. Його батько, о. Осип Шухевич, був здібним літератором і перекладачем, вільно володів дванадцятьма мовами.
Володимир навчався у Коломийській, Станіславській і Чернівецькій гімназіях. Ще з гімназійної лави відзначався активною громадянською позицією і непокірною вдачею, послідовно обстоюючи національно-патріотичні цінності, тому через суперечки із вчителями-консерваторами перейшов із Чернівецької гімназії до академічної гімназії у Львові, з якої згодом теж був відрахований (із восьмого класу) і змушений був піти у військо.
Після трьох років військової служби склав матуру у Будапешті і записався на філософський факультет Будапештського університету, далі слухав лекції з математики, фізики й української мови у Віденському університеті. Врешті завершив свої студії у Львівському університеті. Після цього вчителював у Львівській реальній школі, викладаючи природничі предмети, фізику і математику аж до виходу на пенсію.
В. Шухевич був завзятим мандрівником, одним із перших серед українців Галичини зацікавився фотосправою – саме з цього захоплення почалося вивчення духовної і матеріальної культури гуцулів та постала унікальна краєзнавча серія світлин, що згодом увійшла до п’ятитомної праці В. Шухевича «Гуцульщина» (Львів, 1899–1908), в якій зібрано увесь матеріал із мандрівок Карпатами, зокрема всебічний опис гуцульського краю, його людності, побуту та традицій. Подорожував крутими плаями, горами, долинами, невтомно фіксуючи артефакти об’єктивом свого важезного фотоапарата та оберігаючи скляні пластини від розбиття.
Окрім цього, ще зі студентських років був співорганізатором і активним членом низки українських товариств – «Дружний лихвар», Українського педагогічного товариства, очолював «Просвіту», «Руську бесіду», «Боян» у Львові. Був серед ініціаторів започаткування 1903 р. «Союзу співацьких та музичних товариств», на базі якого виникла перша українська музична школа, згодом – Музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові.
Започаткував і редагував перший український журнал для дітей «Дзвінок» (1890–1914), понад десять років редагував журнал «Учитель» (1889–1914). Активно виступав у пресі зі статтями громадсько-політичної, культурологічної, освітньої тематики, зокрема, на сторінках часописів «Діло», «Дзеркало», «Зоря».
В. Шухевич був товариською і гостинною людиною, дружина Герміна у цьому всіляко підтримувала чоловіка – в їхньому домі частенько збиралася українська громада, приймалися закордонні гості. Шухевич мав багато приятелів, серед них Михайло Грушевський, Микола Лисенко, Михайло Коцюбинський, Осип Маковей, Михайло Павлик, Іван Франко.
Завдяки зусиллям В. Шухевича гуцульські етнографічні матеріали, вироби народного промислу експонувалися на численних виставках у Львові, Відні, Тернополі, Стрию, Коломиї, ними поповнювалися збірки Українського національного музею у Львові, музею Наукового товариства імені Шевченка та ін.
Водночас дослідник не полишив громадсько-культурної діяльності – брав участь у створенні Національного музею у Львові, був членом журі першої хліборобської виставки у Стрию, товариства «Учительська громада», входив до дирекції товариства «Дністер». 1912 р. В. Шухевич вийшов на пенсію, був обраний головою новоствореного Товариства охорони української старовини.
Із початком Першої світової війни Львів зайняли російські війська. «Російська інвазія» зробила гнітюче враження на відомого етнографа – він поринув у меланхолійний настрій, почав стрімко втрачати вагу, його самопочуття погіршувалося з кожним днем. Врешті В. Шухевич на нараді в палаті Митрополита Андрея Шептицького написав звернення до губернатора графа Шереметьєва із проханням, аби російська адміністрація не нищила українські установи і не переслідувала українську мову та греко-католицьку Церкву. Із цією заявою на чолі української делегації прибув до Шереметьєва і поставив вимогу видавати всі розпорядження українською мовою. Це настільки обурило і розсердило російського графа, що Львовом прокотилася хвиля арештів українських церковних і громадсько-культурних діячів. Автора звернення також шукали, але дружина Герміна вчасно встигла його сховати.
Ці події остаточно підірвали здоров’я В. Шухевича і невдовзі він помер на 67-му році життя. «Помер у Великодні свята. Нарядили його в народнім строю між цвітами і пальмами, які сам виплекав. Похорон був як на воєнний час величавий: було церковне братство, хор і 16 священиків, було богато публики, були й жандарми з приказу градоначальника. Похоронено Покійного поки-що в гробници тестя Любовича на Личаківськім кладовищи» (Діло. – 1916. –5 квіт.).
Володимир Шухевич як видатний етнограф, фольклорист, педагог, публіцист, редактор, видавець і фотоаматор зробив неоціненний внесок у розвиток української культури та науки кінця ХІХ – початку ХХ ст. «Минув ся нам чоловік щирого, горячого серця, сильного чистого характеру, зелїзної волї і енерґії – а передовсїм чоловік дїла, яких дуже небогато між нами – який свій активний патріотизм манїфестував не фразами, а цїлим рядом довершених дїв в хосен рідного народу» (Діло. – 1915. – 24 квіт.).
Дзвінка ВОРОБКАЛО
Джерела:
- Арсенич П. Володимир Шухевич (1849–1915) : Життя і культурно-громадська та етнографічна діяльність. До 150-річчя від дня народження. – Івано-Франківськ, 1999. – 88 с.
- Володимир Шухевич (1849–1915) : біобібліогр. покажч. : у 2 ч. / уклад. М. Гордій, Б. Геляс. – Львів, 2004. – 204 с. – (Українська біобібліографія. Нова серія; Чис. 18).
- Олесницький Е. Володимир Шухевич // Діло. – 1915. – 24 квіт.
- Памяти пок. Володимира Шухевича // Діло. – 1916. – 5 квіт.
- У. Л. Наша обкладинка // Наше життя. – 1987. – Ч. 4. – С. 5.
