Іван Олексишин – активний учасник українського фотоаматорського руху на теренах Тернопільщини. Цей високий молодий чоловік із гарною поставою був педагогом від Бога – йому вдавалося приборкати навіть найбільших гімназистів-пустунів і заслужити їхню повагу. У голові «Яська», як його лагідно називали учні, містився увесь світ із горами, долинами, річками й морями та незліченною кількістю цифр і цікавих фактів. Влітку, замість відпочивати, брав наплічник і фотокамеру й вирушав у подільські Гологори збирати «камінчики». Відомий у світі тим, що зібрав багату за кількісним та видовим складом колекцію міоценових молюсків Волино-Поділля, яка зберігається у фондах Природничого музею у Києві.
Народився 1901 р. у с. Хренові на Львівщині у селянській родині. Початкову освіту здобував у рідному селі і сусідньому Дідилові. У 1918–1920 рр. воював у лавах Української галицької армії, дослужившись до чину хорунжого. Після повернення із табору інтернованих старшин навчався у Тернопільській українській державній гімназії, яку закінчив 1924 р. Далі продовжив студії у Львівському університеті, вивчаючи географію та геологію, які успішно завершив 1929 р. У студентські роки організував читальні «Просвіти» та осередок спортивного товариства «Луг».
Упродовж 1929–1936 рр. І. Олексишин викладав у приватній Тернопільській українській гімназії товариства «Рідна Школа», другій польській державній гімназії та у вечірній фахово-доповняльній школі для ремісників. 1932 р. був співзасновником Українського краєзнавчого музею при гімназії товариства «Рідна Школа».
Також у цей період обіймав посаду директора Української бурси ім. Митрополита Шептицького у Львові при вул. Театинській (тепер вул. Кривоноса, 10), був членом Методичного географічного товариства Львівської шкільної кураторії. Із вересня 1936 р. вчителював у філії української державної гімназії м. Львова. Увесь вільний час присвячував геологічним дослідженням, мандруючи із молотком у руках Західним Поділлям і фотографуючи свої знахідки.
Водночас у 1930-ті рр. активно цікавився фотомистецтвом, належав до філії Українського фотографічного товариства у Тернополі, багато фотографував у численних мандрівках, публікував власні світлини та краєзнавчі статті у львівському журналі «Наша Батьківщина».
1939 р. очолив географічно-природничий відділ Інституту вдосконалення вчителів при обласному відділі народної освіти у Львові і обійняв посаду старшого викладача геології та заступника декана географічно-геологічного відділу Львівського університету. 1940 р., залишивши працю в Інституті вдосконалення вчителів, працював за сумісництвом співробітником геологічного відділу філії Української академії наук у Львові.
Під час німецької окупації вчителював в українській академічній гімназії. Із вересня 1942 р. до кінця 1944 р. викладав загальну геологію на лісовому та будівельному відділах Львівської політехніки.
У липні 1944 р., разом із родиною емігрував до Австрії, прибув до Ґрацу, де став надзвичайним професором в університеті. Потім переїхав до Леобену і викладав у гірничій високій школі. Із наближенням фронту родина виїхала на захід й осіла у Зальцбурґу, де на той час були організовані табори переміщених осіб. Там І. Олексишин зініціював започаткування приватної української реальної гімназії і вчителював у ній до 1949 р. 1947 р. захистив в Інсбрукському університеті Леопольда-Франца (Австрія) дисертацію на ступінь доктора філософії з геології та мінералогії.
Після переїзду до США І. Олексишин із родиною оселився у Філадельфії (штат Пенсильванія) і впродовж трьох років працював фізично на різних роботах, заробляючи на прожиття й оплату навчання доньок. Був співзасновником і хорунжим Об’єднання колишніх військовиків-українців в Америці. 1953 р. отримав працю у відділі бактеріології медичного коледжу імені Джефферсона. Продовжував провадити палеонтологічні дослідження у штатах Нью-Джерсі, Меріленд, Вірджинія. 1955 р. отримав запрошення до Бостонського університету, де працював інструктором геології, згодом асистентом, доцентом. 1963 р. став повним професором геології в цьому університеті. 1967 р. вийшов на пенсію, але викладав ще фізичну та історичну геологію у Південноджерському коледжі в Кемдені.
Невтомний український природодослідник був членом багатьох поважних американських наукових товариств – Пенсильванської академії наук, Академії природничих наук у Філадельфії, Американської асоціації прикладних наук, Палеонтологічного товариства, Бостонського геологічного товариства, почесного товариства «Сіґма Ксі». Публікував науково-популярні статті природознавчої тематики на шпальтах діаспорних газет «Свобода» й «Америка».
За життя Іван Олексишин видав понад двадцять наукових праць з геології України українською, польською, німецькою та англійською мовами. Його наукові здобутки високо цінувалися у світі і визнані американськими науковими організаціями. Помер 1987р. на 86-му році життя у Філадельфії, США.
Дзвінка ВОРОБКАЛО
Джерела:
- Тернопільський Енциклопедичний Словник. – Тернопіль, 2005. – Т. 2. – С. 662, 663.
- Бубняк І., Ярема С. Іван Олексишин – американський професор геології // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. – 2007. – № 19: Геологічний збірник. – С. 201–207.
- Лисобей М. Мій учитель географії // Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. До сторіччя заснування. 1898–1998 / за ред. С. Яреми. – Тернопіль; Львів, 1998. – С. 250.
- Ярема С. Іван Олексишин // Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. До сторіччя заснування. 1898–1998 / за ред. С. Яреми. – Тернопіль; Львів, 1998. – С. 451–452.
