Гроно українських світливців Галичини доповнює ще одне ім’я – Маріян Ґавдяк, постать якого є маловідомою. Маємо лише кілька згадок про нього у контексті археологічних і краєзнавчих студій міжвоєнного періоду, натомість про життєвий шлях фотомитця дуже мало інформації. Фотоаматорство стало ще одним тривалим захопленням знаного краєзнавця та мандрівника – йому присвячував багато часу і особливо вболівав за розвиток документальної та краєзнавчої фотографії.
Народився в Галичині. Навчався у Львівському університеті. Після завершення студій почав учителювати – у 1920–1921 рр. викладав українську мову, історію та географію у Дрогобицькій українській гімназії ім. Івана Франка. У 1930-х рр. мешкав у Станіславі і викладав географію в товаристві «Рідна Школа» та українській державній гімназії. Організовував екскурсійно-туристичні походи.
Як секретар філії «Учительської Громади» був серед ініціаторів та організаторів проведення у Станіславі у вересні 1930 р. ІІ з’їзду українських географів спільно із географічною комісією Наукового товариства імені Шевченка. На ньому виступив із рефератом про культурні пам’ятки Станіславщини.
Як і більшість галицьких фотоаматорів, М. Ґавдяк почав фотографувати, ймовірно, ще у студентські роки, а серйозніше світливством зайнявся наприкінці 1920-х рр., коли на галицьких теренах спостерігалося активне зацікавлення новаторським мистецтвом – художньою фотографією. Із започаткуванням у Львові Українського фотографічного товариства (УФОТО) став його членом, учасником майже всіх фотовиставок, а також співробітником друкованого органу УФОТО – журналу «Світло й Тінь» (вміщував аналітичні статті, переклади із провідних фотографічних журналів, власні світлини).
Окрім цього, наприкінці 1920–1930-х рр. М. Ґавдяк займався активною журналістською працею – дописував до львівських часописів «Діло», «Життя і Знання», «Мета», «Наша Батьківщина», «Станиславівські Вісті», публікуючи на їхніх шпальтах здебільшого статті краєзнавчої та географічної тематики.
Водночас не полишив громадсько-культурної діяльності – долучився до започаткування 1937 р. українського музею в Станіславі, створеного як музейна секція при філії товариства «Просвіта» (польська влада не дала дозволу на відкриття самостійного українського музею, оскільки існував польський «Покутський музей» у Станіславі). Був серед співорганізаторів музею, активно агітував місцеву громаду у справі його розбудови. Деякий час очолював управу новоствореного музею. На жаль, справа створення музею у Станіславі не знайшла належної підтримки серед населення краю, збірки не вдалося належно наповнити.
Також М. Ґавдяк досліджував літописні географічні назви та пам’ятки стародавнього Галича. 1938 р. опублікував ілюстровану книгу «Княжий Галич».
Із приходом радянської влади викладав в українській гімназії ім. Івана Франка у Дрогобичі, продовжував займатися туристично-краєзнавчою діяльністю. Помер у Дрогобичі 1973 р.
Маріян Ґавдяк був талановитим педагогом, публіцистом, краєзнавцем, громадсько-культурним діячем. Його дослідження Станіслава і Станіславщини високо цінували сучасники. Надзвичайно цінними є світлини М. Ґавдяка – культових споруд, давніх пам’яток, краєвидів, які він робив у численних мандрівках містечками та селами Галичини.
Дзвінка ВОРОБКАЛО
Джерела:
- Альманах Станиславівської землі : збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. – Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1975. – Т. 1. – 856 с.
- Бурдуланюк В. Українська археологія Галичини ХІХ – першої третини ХХ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2013. – Вип. 23–24. – С. 72–82.
- Івано-Франківськ : енциклоп. слов. – Івано-Франківськ, 2010. – 496 с.
- Надопта А. Роль громадських, наукових організацій та церкви у формуванні та становленні українського етнографічного музейництва Галичини кінця ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. // Народознавчі зошити. – 2012. – № 4. – С. 758–773.
