Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет дванадцятий: Маріян Ґавдяк

Гроно українських світливців Галичини доповнює ще одне ім’я – Маріян Ґавдяк, постать якого є маловідомою. Маємо лише кілька згадок про нього у контексті археологічних і краєзнавчих студій міжвоєнного періоду, натомість про життєвий шлях фотомитця дуже мало інформації. Фотоаматорство стало ще одним тривалим захопленням знаного краєзнавця та мандрівника – йому присвячував багато часу і особливо вболівав за розвиток документальної та краєзнавчої фотографії.

Народився в Галичині. Навчався у Львівському університеті. Після завершення студій почав учителювати – у 1920–1921 рр. викладав українську мову, історію та географію у Дрогобицькій українській гімназії ім. Івана Франка. У 1930-х рр. мешкав у Станіславі і викладав географію в товаристві «Рідна Школа» та українській державній гімназії. Організовував екскурсійно-туристичні походи.

Як секретар філії «Учительської Громади» був серед ініціаторів та організаторів проведення у Станіславі у вересні 1930 р. ІІ з’їзду українських географів спільно із географічною комісією Наукового товариства імені Шевченка. На ньому виступив із рефератом про культурні пам’ятки Станіславщини.

Як і більшість галицьких фотоаматорів, М. Ґавдяк почав фотографувати, ймовірно, ще у студентські роки, а серйозніше світливством зайнявся наприкінці 1920-х рр., коли на галицьких теренах спостерігалося активне зацікавлення новаторським мистецтвом – художньою фотографією. Із започаткуванням у Львові Українського фотографічного товариства (УФОТО) став його членом, учасником майже всіх фотовиставок, а також співробітником друкованого органу УФОТО – журналу «Світло й Тінь» (вміщував аналітичні статті, переклади із провідних фотографічних журналів, власні світлини).

Окрім цього, наприкінці 1920–1930-х рр. М. Ґавдяк займався активною журналістською працею – дописував до львівських часописів «Діло», «Життя і Знання», «Мета», «Наша Батьківщина», «Станиславівські Вісті», публікуючи на їхніх шпальтах здебільшого статті краєзнавчої та географічної тематики.

Водночас не полишив громадсько-культурної діяльності – долучився до започаткування 1937 р. українського музею в Станіславі, створеного як музейна секція при філії товариства «Просвіта» (польська влада не дала дозволу на відкриття самостійного українського музею, оскільки існував польський «Покутський музей» у Станіславі). Був серед співорганізаторів музею, активно агітував місцеву громаду у справі його розбудови. Деякий час очолював управу новоствореного музею. На жаль, справа створення музею у Станіславі не знайшла належної підтримки серед населення краю, збірки не вдалося належно наповнити.

Маріян Ґавдяк. Станіславівська улоговина – вигляд на Бистрицю, сер. 1930-х рр. (Наша Батьківщина. – 1937. – Ч. 7/8)
Маріян Ґавдяк. Станіславівська улоговина – вигляд на Бистрицю, сер. 1930-х рр. (Наша Батьківщина. – 1937. – Ч. 7/8)

Також М. Ґавдяк досліджував літописні гео­графічні назви та пам’ятки стародавнього Галича. 1938 р. опублікував ілюстровану книгу «Кня­жий Галич».

Із приходом радянської влади викладав в українській гімназії ім. Івана Франка у Дрогобичі, продовжував займатися туристично-краєзнавчою діяльністю. Помер у Дрогобичі 1973 р.

Маріян Ґавдяк був талановитим педагогом, публіцистом, краєзнавцем, громадсько-культурним діячем. Його дослідження Станіслава і Станіславщини високо цінували сучасники. Надзвичайно цінними є світлини М. Ґавдяка – культових споруд, давніх пам’яток, краєвидів, які він робив у численних мандрівках містечками та селами Галичини.

Дзвінка ВОРОБКАЛО

 

Джерела:

  1. Альманах Станиславівської землі : збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини. – Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1975. –  Т. 1. – 856 с.
  2. Бурдуланюк В. Українська археологія Галичини ХІХ – першої третини ХХ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. – 2013. – Вип. 23–24. – С. 72–82.
  3. Івано-Франківськ : енциклоп. слов. – Івано-Франківськ, 2010. – 496 с.
  4. Надопта А. Роль громадських, наукових організацій та церкви у формуванні та становленні українського етнографічного музейництва Галичини кінця ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. // Народознавчі зошити. – 2012. – № 4. – С. 758–773.

Напишіть відгук