Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет четвертий: Євген Дурделло

1079
Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет четвертий: Євген Дурделло

Зацікавлення фотографією прийшло до Євгена Дурделла ще у студентські роки, коли навчався у Карловому університеті в Празі. Після повернення до Львова став першим українським дерматологом на теренах Галичини і водночас чи не єдиним лікарем-українцем, який у міжвоєнний період послуговувався фотографією у медичних цілях. Вже у Львові значно вдосконалив техніку фотографування, був майстром науково-медичної фотографії, робив впевнені кроки у ділянці мистецької світлини. Мав добрий естетичний смак і його роботи високо оцінювалися на фотовиставках.

Народився 1896 у с. Вільшаниця Товмацького повіту (тепер Івано-Франківська обл.) у родині священика о. Михайла Дурделла. Навчався у Станіславській гімназії. Під час Першої світової війни працював у міністерстві шляхів Західноукраїнської Народної Республіки, брав активну участь у національно-визвольних змаганнях. Згодом закінчив медичні студії у Карловому університеті в Празі, де здобув собі симпатію українського студентства на еміграції. За особливі успіхи у навчанні отримав від Томаша Масарика, першого президента Чехословаччини, відзнаку «sub summis auspiciis praesidentis». Після завершення навчання проходив практику в Празі, спеціалізувався в дерматологічній клініці Карлового університету під керівництвом відомого професора Шамбергера.

Стара будівля педіатричного факультету Карлового університету, знесена 1972 р. (зі сайту https://www.lf2.cuni.cz/fakulta/clanky/rozhovory/rikali-nam-kasickari)
Стара будівля педіатричного факультету Карлового університету, знесена 1972 р. (зі сайту https://www.lf2.cuni.cz/fakulta/clanky/rozhovory/rikali-nam-kasickari)

Наприкінці 1920-х рр. Є. Дурделло повернувся до Львова, де розпочав приватну практику як лікар-дерматолог – пацієнтів приймав по вул. Сикстутській, 22 (нині вул. Дорошенка), біля «Народної гостинниці». Уже за короткий час зумів заробити собі авторитет фахового лікаря не лише серед галицького українства, а й поміж чужинців. Водночас на громадських засадах працював дерматологом і венерологом у «Народній лічниці» – продовжував ординувати навіть уже будучи важкохворим.

Євген Дурделло був активним членом Українського лікарського товариства (УЛТ) із 1929 р. Багато докладав зусиль для профілактики та лікування шкірно-венеричних хвороб у Галичині, підготував книжку «Венеричні недуги у мужчин», брав активну участь у з’їздах українських лікарів і природознавців, у роботі венерологічної секції УЛТ, був членом управи кооперативу «Лікарська самопоміч». Також займався науковою роботою, публікував статті дерматологічної тематики у фахових медичних журналах, статті косметологічної тематики у журналі «Нова Хата», вів постійну рубрику «Косметичні поради», відповідаючи на питання читачок місячника стосовно правильного догляду за шкірою, нігтями, волоссям, фігурою.

Євген Дурделло. В сонці, поч. 1930-х рр. (Світло й Тінь. – 1937. – Ч. 1)
Євген Дурделло. В сонці, поч. 1930-х рр. (Світло й Тінь. – 1937. – Ч. 1)

Ще навчаючись у Празі, зацікавився фотомистецтвом, почав займатися художньою та науково-медичною фотографією. Коли у Львові 1930 р. було засноване Українське фотографічне товариство (УФОТО), став його членом і палким прихильником, брав участь у виставках української фотографії, організованих товариством, отримав грамоти. Із січня 1934 р. до липня 1935 р. обіймав посаду голови товариства і зумів поставити його на рівень солідної організації – УФОТО отримало свою домівку (по вул. Шашкевича, 5) та належно облаштовані лабораторії, до яких Є. Дурделло приклався і немалим власним коштом.

Не менше зусиль Євген Дурделло докладав для підтримки пресового органу товариства – журналу «Світло й Тінь», редакція якого якраз переживала нелегкі часи, і завдяки цій допомозі виданню вдалося втриматися на пресовому ринку Галичини. На сторінках часопису публікував практичні статті із техніки фотографії, як-от: «Інфрачервона фотоґрафія», «Техніка інфрачервоної фотоґрафії».

Шпальта журналу «Світло й Тінь» зі сттатею Є. Дурделла (Світло й Тінь. –(1935. – Ч. 3)
Шпальта журналу «Світло й Тінь» зі статтею Є. Дурделла (Світло й Тінь. –(1935. – Ч. 3)

1935 р. захворів на важку легеневу недугу, змушений був неодноразово виїжджати за кордон на лікування. Далі були роки виснажливої боротьби за молоде життя. На жаль, доля виявилася невблаганною – 41-річний Євген Дурделло помер після операції у клініці «Шаріте» в Берліні. Згодом був перепохований у Львові на Янівському цвинтарі біля батька.

Євген Дурделло був надзвичайно енергійною людиною і брав активну участь у громадсько-культурному житті краю – був членом більшості українських установ у Львові. Друзі називали його «арбітром лагідности й чемности», адже володів чудовою здатністю підтримати порадою і завжди був готовий допомогти у тяжкі хвилини. Водночас був сильною особистістю – попри власний біль, майже до кінця життя полегшував страждання іншим як лікар у шпиталі.

Дзвінка ВОРОБКАЛО

Джерела:

  1. Д-р Евген Дурделло // Світло й Тінь. – 1938. – Ч. 4/5. – С. 52.
  2. Пундій П. Українські лікарі: Біобібліограф. довід. – Львів;Чикаго, 1994. – Кн. 1: Естафета поколінь національного відродження. – С. 81, 82.
  3. Середа О. Дурделло Євген Михайлович // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклоп. слов. — Львів, 2009. — Вип. 16. — С. 108—109.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.