У понеділок, 14 травня 2018 року, в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (пр. Свободи,20) в рамках виставкового проекту “Петро Антип. Богиня степу”, що якраз експонується, відбулась зустріч зі скульптором, художником Петром Антипом.
“Виставка Петра Антипа, яка нещодавно відкрилася у музеї – це дуже вартісний, дуже добрий проект. Проект, який дає можливість більше пізнати українських митців , адже за останні роки ми представляємо не тільки не тільки Львів, не тільки Галичину але й мистецтво України. І процеси, які проходять в сучасному мистецтві України є досить таки цікаві, вони різняться, кожен регіон має свої особливості , свої школи, своїх визначних представників. І Петро Антип, якого ми запізнали ще два роки тому , є одним з найбільш цікавих скульпторів, які сьогодні працюють в Україні. Його роботи, як скульптора неодноразово бачили на скульптурних салонах в Києві, різних виставка, але на цій виставці ми відкрили його для себе як прекрасного живописця, висококласного майстра рисунку”, – зазначив Генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан.
Петро Антип народився 4 квітня 1959 року у місті Горлівці Донецької області. Протягом 1980-1984 років навчався в Пензенському художньому училищі ім. академіка К. А. Савицького на відділенні скульптури. Паралельно вивчав живопис і графіку. Закінчив училище з дипломною роботою «Плотогони» (керівник – Сєвєрін А. В.). З 1982 по 1986 рік продовжував навчання в художніх майстернях В. Цоя та О. Бема.
“Моя родина з Чернігівщини. Один з моїх дідів був художником і батько, хоча й працював на шахті, завжди говорив мені «підеш в мистецтво». Навчався я в Пензі, а Пензенська художня школа була однією з найкращих в Радянському Союзі, викладали дуже хороші викладачі і хоча це Росія, викладали у мене кореєць, німець та українець. Навчався я скульптурі та живопису. Малював я дуже багато.
Згодом я поїхав на навчання в Москву, де мені професор по скульптурі сказав, дуже образливі слова, що я хороший хлопець, але треба кинути Україну і залишитися в Москві. Я дуже образився, повернувся в Донбас.
Першу мою майстерню розгромили, бо я організовував Рух на Донеччині . Другу , яка є зараз – тимчасово забрав Путін. Я перебрався до Києва, почав життя спочатку і зараз виставляюся у Львові. Займаюся скульптурою, живописом, архітектурою”, – розпочав свою розповідь Петро Антип.
Родом з Донбасу, Петро Антип завжди був справжнім патріотом України. Не став ним на хвилі показного популізму на фоні війни з Росією, а завжди ним був. Від народження, від першого мазка пензлем, від першого шматка глини. Де б він не жив – він завжди буде українцем з Донбасу.
“Коли я жив в Парижі якось мені там не дуже малювалося, а на Донбасі я зрозумів, що Україна повинна бути Україною, що треба тут працювати і я не розумію тих людей, котрі змінюють свою державу, виїжджають , наприклад в Канаду не на виставки чи працю, а змінюють громадянство. Коли була війна, голодомор – я розумію, а зараз – не розумію. Зараз треба жити і працювати в Україні, бо порожніх місць не буває. Якщо вони говорять, що є великими патріотами, ходять у вишиванках, а самі прийняли громадянство Канади, то брехня – вони не патріоти. І на їхнє місце прийде китаєць, москаль чи ще хтось, бо порожніх місць не буває. Поїхати вчитися і повернутися – це інша справа, поїхати заробити гроші і повернутися – теж інша справа. Якщо мене горе змусило виїхати з Донеччини, то зараз я мешкаю у Києві, на Чернігівщині, де мої батьки”, – розповідав художник.
На початку 2010-х років, наче в передчутті майбутніх подій у країні, у творчості Петра Антипа з’являється архетип амазонки. Згодом він еволюціонує від переживання особистісної трагедії в картині «Пе́нтесілея, Ахіллес і Терсіт» (2012) до узагальненого образу володарки степу (з 2014): недарма вона – «богиня» в інтерпретації автора. У 2017 році художник повертається до творення індивідуального характеру й більшої інтимності, зокрема, через серію портретів і рисунків на еротичну тематику.
“Я трішки не розумію, що таке сучасне мистецтво. Для мене це дуже дивне поняття. Вважаю, що немає ніякого сучасного мистецтва. Є просто мистецтво і все. І коли мене запитують, що таке сучасне мистецтво, то я кажу – для хорошого митця в історії мистецтва вистачить місця. А сучасне мистецтво вигадали торгаші від мистецтва. Вони так розпіарять, так розкажуть, особливо в Україні – «10 найдорожчих художників», «10 найкрутіших художників», «10 найтаких-то». Дурня. Ніхто не вгадає, що залишиться через 100 років. Сучасне мистецтво – це сучасна людина”, – ділився роздумами Антип.
Оглянути експозицію виставки «Богиня степу» українського художника з Донбасу Петра Антипа можна в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20) до 20 травня 2018 року.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
