Творці стрілецької пісні. Левко Лепкий

Творці стрілецької пісні. Левко Лепкий

Левко Лепкий – талановитий журналіст і поет, старшина УСС, художник і композитор, автор популярних стрілецьких пісень, брат письменника Богдана Лепкого. Народився Левко Лепкий 7 грудня 1888 року в селі Поручині тепер Бережанського району на Тернопільщині в сім’ї священика Сильвестра Лепкого.

Отець Сильвестр провадив активне громадське життя, під літературним псевдонімом Марко Мурава друкував свої оповідання та вірші. Був у дружніх стосунках з Іваном Франком, Василем Стефаником, Андрієм Чайковським та іншими видатними діячами української культури. Мати Левка, музично обдарована жінка, передала своєму синові потяг до музики, пісні.

Левко Лепкий. Джерело: http://www.tnpu.edu.ua
Левко Лепкий. Джерело: http://www.tnpu.edu.ua

Під час навчання у Бережанській гімназії Левко Лепкий був членом гуртка мандоліністів. Саме для цього гуртка майбутній митець написав пісню “Маєва нічка”, яка згодом стала улюбленою піснею січових стрільців. Закінчивши гімназію, Л. Лепкий вступив на теологічний факультет Львівського університету, а згодом перевівся на юридичний.

З початком Першої світової війни Левко Лепкий – в числі організаторів Українських Січових Стрільців, пройшов всю війну, після якої повернувся до Львова.

Л. Лепкий брав активну участь у літературно-мистецькому житті Львова. Він очолював видавництво “Червона Калина”, редагував і видавав сатиричний журнал “Будяк”, пізніше – “Зиз”, під час Другої світової війни працював у газеті “Краківські вісті”.

Левко Лепкий. Художник Я. Миколишин
Левко Лепкий. Художник Я. Миколишин

Вірші, оповідання, фейлетони, літературно-критичні статті, розвідки з історії січового стрілецтва, мемуари Левка Лепкого з’являються на сторінках тогочасних альманахів, журналів та газет – “Шляхи”, “Нові шляхи”, “Літопис “Червоної Калини”, “Митуса” та ін.

З 1944 року митець жив в еміграції у Сполучених Штатах Америки. Довгі роки працював редактором “Свободи”. Помер 28 жовтня 1971 року в місті Трентоні поблизу Нью-Йорка.

З багатогранної спадщини Левка Лепкого найвідомішими залишилися його стрілецькі пісні, де він часто виступає автором слів і музики. Деякі з цих пісень загубили авторство, але не втратили своєї популярності.

Левко Лепкий
Левко Лепкий

Левко Лепкий був життєрадісною людиною, мав веселу вдачу. Його невичерпний оптимізм, дотепність яскраво проявилися у жартівливих піснях “Гей, видно село”, “Бо війна війною”, “Кладочка”.

Ліричні пісні митця пройняті надзвичайною ніжністю. В суворих умовах війни кожному молодому стрільцеві хотілося зігріти душу спогадами про кохану дівчину. У такі хвилини звучали “Маєва нічка”, “І снилося” у виконанні автора.

Серед пісень Левка Лепкого є одна, яка стала піснею-реквіємом, символом української ідеї – це пісня на слова Богдана Лепкого “Журавлі” (“Чуєш, брате мій”). Її виконували як прощальну пісню над могилами полеглих воїнів, а також визначних українських діячів. Задумливий, сповнений внутрішнього смутку настрій туги і жалю передано стриманими, лаконічними засобами. В тужливих криках відлітаючих журавлів ми чуємо передчуття неминучої смерті, яке в кульмінаційний момент переростає у розпач, безнадію.

Меморіальна дошка на будинку, де народився Левко Лепкий
Меморіальна дошка на будинку, де народився Левко Лепкий

До 1939 р. цю пісню з концертної естради не виконували. Потім довгі роки вона, як і вся стрілецька пісенна творчість, була заборонена, бо ж автори – “вороги народу”! Та жодні заборони не могли викреслити з людської пам’яті дорогих кожному пісень, і вони продовжували жити: із зміненими словами (замість “стрілецькі” – “червоні”, замість “стрілець” – “козак”), як анонімні, народні.

“І пролетіла стрілецька пісня через усі перепони – страху, голоду, репресій, депортацій, навіть зруйнування стрілецьких могил – і в неушкодженому вигляді передалася нам як пам’ять і стимул до нової боротьби за національне відродження” (Роман Іваничук).

Роксоляна ПАСІЧНИК

Джерела:

  1. Твори: Поезія; Проза. Публіцистика; Драм. твори; Спогади; Док. та фотоіл.; Додатки / Упоряд. В. Подуфалий; Передм. М. Ільницького. – Тернопіль, 2001. – 295, [1] с.: іл.
  2. Журавлі: Зб. пісень / Упоряд. В. Подуфалий. – Тернопіль : Збруч, 1999. – 91 с.
  3. Ой у лузі червона калина: (Пісні українських січових стрільців) / Упоряд.: Р.М. Пришляк, Б.А. Кривко, О.В. Єрченко та ін. – Львів: Світ, 1990. – 180 с. – Із змісту: [Пісні Л. Лепкого]. – С. 34-37, 46-55, 60-63, 66-69, 110-111, 154-159.
  4. Чуєш, брате мій… Стрілец. пісні Л. Лепкого / Упоряд. і прим. В. Подуфалого. – Тернопіль: РВВ облполіграфвидаву, 1990. – 65 с.
  5. Лепкий Лев // Енцикл. українознавства. – Львів, 1994. – Т. 4. – С. 1287.
  6. Погребенник Ф. Левко Сильвестрович Лепкий // Мистецтво України: Біогр. довід. – К., 1997. – С. 363.
  7. Погребенник Ф.П. Левко Сильвестрович Лепкий // УЛЕ. – К., 1995. – Т. 3. – С. 163-164.
  8. Бережанщина у спогадах емігрантів / Упоряд.: Н. Волинець, Б. Мельничук, І. Семенець. – Тернопіль: Кн.-журн. вид-во “Тернопіль”, 1993. – 391 с. – [Про Л. Лепкого]. – С. 60, 71, 124, 144, 192.
  9. Михальчишин Я. Мелодії, викресані із сердець // Літопис Червоної Калини. – 1991. – № 2. – С. 26-27.
  10. Михальчишин Я. Чуєш, брате мій // Михальчишин Я. З музикою крізь життя. – Львів, 1992. – С. 36-40.
  11. Ой у лузі червона калина (Пісні УСС). – Львів: Світ, 1990. – 180 с. – Із змісту: [Про Л. Лепкого]. – С. 6, 173, 174.
  12. Погребенник Ф. “Обозний марш” Льва Лепкого: “Бо війна війною”… // Франк. криниця. – 1993. – 22 трав.
  13. Сирота Л. “За серця поривом…”: Поезія Л. Лепкого 1909-1911 рр. і укр. модернізм // Дзвін. – 2002. – № 11-12. – С. 129-130.

Напишіть відгук