Творець неповторного, або скульптури Михайла Паращука

2979
Творець неповторного, або скульптури Михайла Паращука

Життя цієї людини часто робило химерні повороти. Син простого селянина із Тернопілля, він удосконалював свою майстерність в академії Жульєна у Парижі та в майстерні Огюста Родена. Скульптор, революціонер, шпигун та військовополонений, викладач і дипломат молодої української держави… І це далеко не повний перелік ролей, які випали на долю Михайла Паращука.

З 1894 аж по 1903 р. у селі Струсів поблизу Теребовлі будували костел. Його і сьогодні можна побачити їдучи у напрямку від обласного центру до Зарваниці чи Бучача. Точніше, його важко не побачити – храм вважається чи не найвищим на Тернопіллі. Саме на будівництві цієї споруди, помічником каменяра С. Вуйціка працював 13-річний Михайло Паращук (1878 – 1963) родом із сусіднього села Варваринці. Хто зна, можливо тут, взявши у руки інструмент, підліток уже мріяв аби камінь оживав у його руках.

Пам'ятник Адамові Міцкевичу. Львів. Автор Станіслав Тондос.
Пам’ятник Адамові Міцкевичу. Львів. Автор Станіслав Тондос.

На хлопця ще чекав виїзд до далекого міста Новий Сонч для оздоблення місцевої ратуші, навчання у видатного скульптора Антона Попеля (1865 – 1910). Цей польський митець, викладач малювання і скульптури у Львівській політехніці 1898 р. виграв конкурс на спорудження пам’ятника Адаму Міцкевичу у Львові. Сьогодні, саме Антона Попеля називають творцем цього монументу, який безперечно став візитівкою міста. Проте, цілком закономірно, що скульптор не міг самотужки впоратися із такою масштабною роботою.

Листівка із зображенням пам’ятника Адаму Міцкевичу надіслана 14 жовтня 1915 року(фонди NAC)
Листівка із зображенням пам’ятника Адаму Міцкевичу надіслана 14 жовтня 1915 року(фонди NAC)

Адам Попель звертається до Михайла Паращука, якого рахує своїм чи не найкращим учнем. Тим більше у митців вже був досвід співпраці – Михайло брав участь в оздобленні фасаду Львівського оперного театру, виготовляв елементи декору (капітелі колон) для вестибюля Музею художнього промислу.

Фасад Львівської Опери у 1913 році. Фото невідомого автора
Фасад Львівської Опери у 1 913 році. Фото невідомого автора

Напевно все ж є якась історична закономірність у тому, що саме українець Михайло Паращук виготовив основу на якій тримається уся композиція, як сам польський будитель Адам Міцкевич так і його крилатий геній. Титанічність і складність цієї роботи важко переоцінити. Лише одна з частин колони над якою працював Паращук важила близько 16 тонн.

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької сьогодні (фото Сергія Гуменного)
Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької сьогодні (фото Сергія Гуменного)

Величний пам’ятник польському поетові до сьогодні стоїть у центрі міста Лева, міста куди Михайло Паращук більше не повернеться…

Пам’ятник Адаму Міцкевичу (графіка Веслава Снядецького (Wiesław Śniadecki)
Пам’ятник Адаму Міцкевичу (графіка Веслава Снядецького (Wiesław Śniadecki)

Дорога митця пролягла у Наддніпрянщину, а при спробі повернутися в Галичину у 1913 р. його було ув’язнено в концтаборі Талергоф за підозрою у шпигунстві. Вийшовши з табору Михайло Іванович був активним членом Союзу визволення України, працював у німецькому Червоному Хресті, щоб хоч якось допомогти військовополоненим-українцям, які перебували в місті Раштат.Навіть у цей період митець творить. Один за одним з’являються скульптурні портрети видатних українських діячів: І. Франка, А. Шептицького, В. Стефаника, С. Людкевича, М. Лисенка і монументальний пам’ятник загиблим українцям-військовополоненим у Раштаті (Німеччина).

Величний пам’ятник польському поетові до сьогодні стоїть у центрі міста Лева, міста куди Михайло Паращук більше не повернеться…(фото Сергія Гуменного)
Величний пам’ятник польському поетові до сьогодні стоїть у центрі міста Лева, міста куди Михайло Паращук більше не повернеться…(фото Сергія Гуменного)

Лише 1918 рік дозволив скульпторові повернутися в Україну, де він з головою поринає в політичну і культурну діяльність. У 1920 р. Михайло Паращук стає головою дипломатичної місії УНР в Таллінні.

Фотопортрет Михайла Паращука (Джерело: https://twitter.com/pan_zugzwang/)
Фотопортрет Михайла Паращука (Джерело: https://twitter.com/pan_zugzwang/)

На початку 1920-х рр. митець виїжджає до Болгарії де проживе решту свого життя. Навіть у чужій країні він відіграє помітну роль в житті місцевого українства.

Пам’ятник Адаму Міцкевичу на фоні першого львівського хмарочоса – будинку Шпрехера (фото Сергія Гуменного)
Пам’ятник Адаму Міцкевичу на фоні першого львівського хмарочоса – будинку Шпрехера (фото Сергія Гуменного)

Лише з проголошенням незалежності України пам’ять про видатного скульптора, одного з авторів монумента А. Міцкевичу у Львові, полум’яного патріота своєї землі повертається до нас.

Сергій ГУМЕННИЙ

Джерела:

  1. Danuta B. Łomaczewska. LwowskipomnikAdamaMickiewicza. http://lwow.eu/pomniki/kolumna.html
  2. Ониськів М. Михайло Паращук: Історія його життя, або як він повертався в Україну. ‒ Тернопіль: Збруч, 1998. ‒ 107 с.
  3. Михайло Паращук: Бібліографічний та документальний покажчик. ‒ Тернопіль, 1999. ‒ 31 с.
  4. Якель Роман. Вигнанець великої долі. http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/vignanets_velikoyi_doli.html

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.