“Церкви та цвинтарі Західної Канади” зараз в Україні

734

Впродовж місяця, з 10 березня до 10 квітня, в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів „Тюрма на Лонцького“ експонується виставка-фоторепортаж „Церкви та цвинтарі Західної Канади“. Авторка — львів’янка Устина Стефанчук зараз мешкає в Едмонтоні (Канада). Кількарічні мандрівки українськими поселеннями канадських прерій науковиця присвятила поверненню із забуття святинь та поховань українців, які понад сто років тому, в пошуках кращої долі, покинули рідні землі та оселилися в Канаді.

Свої дослідження Устина Стефанчук провадила в двох штатах — Альберта й Саскачеван. Як наголосила авторка на презентації виставки, в місті Едмонтон, де вона тепер проживає, кожен дев’ятий мешканець говорить українською, а кожен п’ятий — українець. Хоча, переконана, що насправді їх значно більше. Та багато з нащадків вихідців із наших земель під впливом російської церкви або британської і французької культур вже не асоціюють себе з Україною.

Дослідниця і авторка експозиції Устина Стефанчук
Дослідниця і авторка експозиції Устина Стефанчук

— Українці почали виїжджати до Канади наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Здебільшого це були вихідці з Галичини і Буковини, які втікали від безземелля, безробіття, безнадії. Ці люди бути малоосвічені чи взагалі неосвічені. Низьким рівнем їхньої свідомості користалися французькі клерикальні кола та російські батюшки. Вже в 1894 році вони прислали з Сан-Франциско свого священика, тоді, як брати василіяни з’явилися в Канаді лише в 1902 році. Тож перші бажання сформувати українські парафії закінчувалися досить сумно, бо завжди в громаді з’являлися люди, які хотіли бути окремо, — розповіла Устина Стефанчук.

 Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Незважаючи на те, що під час наступних міграційних хвиль на канадську територію приїжджали й інші категорії українців, ситуація не надто змінювалася. Навіть зараз релігійні питання в українській канадській діаспорі досить неоднозначні. Наприклад, в Едмонтоні є майже два десятка українських церков і одна — московського патріархату, але туди ходить 90 відсотків українського населення і править український священик.

 Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Ще одним фактором збільшення впливу московського патріархату на релігійні вподобання наших земляків стало те, що нащадки українців втрачали зв’язок із рідною вірою, а ті хто залишилися — вже в поважному віці і не могли зарадити з утриманням церков. У той час, 60-70-ті роки минулого століття, з’явилися священики московського патріархату, які були готові правити безоплатно і обіцяли зменшення податків на утримання храмів.

 Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Дослідниця розповіла про сумну долю українських церков. У багатьох поселеннях вони десятки років стоять пусткою або й взагалі їх нищать.

— Храми часто перетворюють на приватне житло. Я була в одній із таких церков: на місці престолу стоїть диван, на хорах влаштована спальня. Або, що ще гірше, — священик, який щотижня служить богослужіння, проводить спеціальний обряд десакралізації після якого церкву спалюють. Одного разу я вирішила подивитись на давню українську церкву 1911 року та коли приїхала, то застала тільки згарище, — наголосила Устина Стефанчук.

 Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Українські цвинтарі в Канаді зацікавили львів’янку тим, що на надгробках є чимало історичної інформації. Це не лише дата народження і смерті, а також місце народження в Україні, рік переїзду в Канаду, професія.

 Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Відкриття виставки фотографій „Церкви та цвинтарі Західної Канади“

Покоління українців у Канаді, які дбали про розвиток громади та церков вже відійшло, а їхні нащадки більше зосереджені на власних справах. Та дослідниця переконана, що активісти нового покоління, які зараз обстоюють збереження спадщини наших предків, зможуть змінити ситуацію на краще.

Наталія ПАВЛИШИН

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.