Теорія кіно по-львівськи, або 7 фактів про кіноклуб «Авангард»

0
368
Теорія кіно по-львівськи, або 7 фактів про кіноклуб «Авангард»

13 вересня 1896 року у фотоательє Мартіна Аппеля в пасажі Гаусмана (тепер проїзд Крива Липа), львів’яни мали змогу вперше насолодитися переглядом кінофільмів. Відтоді кіно завоювало серця місцевої публіки – про це свідчить хоча б розмаїття кінотеатрів у Львові (напередодні Другої світової війни тут діяв 31 звуковий кінотеатр). Із часом, окрім зацікавлених глядачів, почали з’являтися й люди, які на професійному рівні намагалися досліджувати кінематограф і розвивати його. Одними з львівських піонерів цього напрямку були учасники кіноклубу «Авангард», які хотіли передовсім пізнати теорію кіно.

Бланк із фотоательє Мартіна Аппеля, в якому 3 вересня 1896 р. за допомогою вітаскопа відбувся перший кіносеанс у Львові. Він тривав декілька хвилин та демонструвався щоденно з 11 ранку до 21 години з перервою
Бланк із фотоательє Мартіна Аппеля, в якому 3 вересня 1896 р. за допомогою вітаскопа відбувся перший кіносеанс у Львові. Він тривав декілька хвилин та демонструвався щоденно з 11 ранку до 21 години з перервою

1. Створений у листопаді 1932 р. кіноклуб «Авангард» став точкою відліку у діяльності львівського міжвоєнного кіноруху. Його засновники – Станіслав Скода, Стефан Кавин і Болеслав Влодзімєж Левіцкі – вирішили, що стартовим майданчиком їхнього дітища стануть шпальти газети «Słowo Polskie», де свої статті публікував Б. В. Левіцкі (перша з них називалася «X і XI Muza»). Для чого ж було засновано кіноклуб? Тогочасна молодь потребувала майданчика для дискусій – місцини, де можна обговорювати зі знавцями справи всі тонкощі мистецтва кіно на прикладі найкращих зразків тогочасного кінематографа. А надалі, набравшись досвіду, і самим розпочати творити фільми.

 

Стаття «X і XI Muza» Болеслава Влодзімєжа Левіцкі
Стаття «X і XI Muza» Болеслава Влодзімєжа Левіцкі

2.  Кіноклуб «Авангард» швидко знайшов місце для зустрічей – перше зібрання відбулося 4 листопада 1932 р. в залі Казино і Літературно-мистецького товариства (вул. Академічна, 13).

Міське казино, споруджене у 1874-1876 рр. До читальні та до кабінету для гри у шахи чи карти мали доступ лише чоловіки. До того ж, вони мали бути членами казинового клубу. В будівлі були бібліотека, читальні, курильні кімнати, дві бальні зали, гральні кімнати, буфети й кухня. На фото видно каріатид, які уже не прикрашають фасад будівлі
Міське казино, споруджене у 1874-1876 рр. До читальні та до кабінету для гри у шахи чи карти мали доступ лише чоловіки. До того ж, вони мали бути членами казинового клубу. В будівлі були бібліотека, читальні, курильні кімнати, дві бальні зали, гральні кімнати, буфети й кухня. На фото видно каріатид, які уже не прикрашають фасад будівлі

Одразу видно, що організація мала на меті популяризацію кіномистецтва – сюди запрошували не лише фахівців, а й усіх, «хто цікавиться кіно». Тема першої зустрічі – «Як Штернберґ створив Марлен», тобто обговорення фільму Йосипа фон Штернберґа «Blond Venus», головну роль у якому зіграла Марлен Дітріх. Дискутувати вперше прийшло «усього» 150 осіб.

Постер фільму 1932 р. «Blond Venus» («Білява Венера») із Марлен Дітріх у головній ролі
Постер фільму 1932 р. «Blond Venus» («Білява Венера») із Марлен Дітріх у головній ролі

3. Як бачимо, зустрічі впевнено тримали задану планку – кінопокази та кінодискусії регулярно відбувалися у переповнених залах на 100-300 осіб. Окрім уже згаданого приміщення на площі Академічній, покази фільмів відбувалися у звуковому кінотеатрі «Świt» на вул. Городоцькій, розташованому в залі Дому католицьких товариств. І хоча Кіноклуб організовував показ фільмів недільного ранку (очевидно не найкращий час), кіносеанси завжди проходили з аншлагом. Тут відбувався показ фільмів переважно авангардних – Євгена Ценкальського, Францішки і Стефана Темерсонів.

Звукововий кінотеатр «Świt» («Світанок») на 469 місць. Під назвою «Світанок» проіснував до 1944 р. Його власником був Союз католицьких товариств та доброчинних закладів
Звукововий кінотеатр «Świt» («Світанок») на 469 місць. Під назвою «Світанок» проіснував до 1944 р. Його власником був Союз католицьких товариств та доброчинних закладів

4. Окрім власне просвітницької діяльності, учасники кіноклубу брали участь у створені фільмів. Так, 1932 р. режисер Вацлав Радульський зняв стрічку «Генеральна репетиція» (про те, як працює львівський театр) на замовлення кіноклубу «Авангард» і студії «Оріон». А 1933 р. студія «GS-Film» та кіноклуб «Авангард» за сценарієм Вацлава Радульського зняли фільм «Рах-цях-цях», який показував життя львівського передмістя – Замарстинова та Клепарова. Провідний режисер кіноклубу Вацлав Радульський разом з оператором Ярославом Слоневським знімав фільми соціологічного та етнографічного характеру. Одна із його найкращих стрічок – фільм «Глухі дороги» 1933 р. зі зйомками Полісся. Показ відбувся 23 травня 1933 р. у великій залі готелю «Європейський» у рамках зустрічі кіноклубу. Режисер виступив перед показом із доповіддю, в якій ділився власним досвідом роботи у кіноіндустрії.

Готель «Європейський» («Hotel d'Europe») на пл Маріацькій,4 (тепер пл. Міцкевича) – один із найстаріших львівських готелів, його відкрито 1804 р. Готельний будинок 30-х рр. було знесено у 2004 р., а через два роки тут відбудували новий, за планами кінця ХІХ ст.
Готель «Європейський» («Hotel d’Europe») на пл Маріацькій,4 (тепер пл. Міцкевича) – один із найстаріших львівських готелів, його відкрито 1804 р. Готельний будинок 30-х рр. було знесено у 2004 р., а через два роки тут відбудували новий, за планами кінця ХІХ ст.

5. Учасники «Авангарду» прагнули відійти від встановленого зразка кіномистецтва і додати до нього картини на загальногуманітарну і природничу тематику. На жаль, створені ними короткометражні фільми не збереглися. Більшість із них втрачено під час Другої світової війни, решта ж зникли.

Оголошення в газеті про відновлення роботи кіноклубу «Авангард» після «літніх канікул»
Оголошення в газеті про відновлення роботи кіноклубу «Авангард» після «літніх канікул»

6. Саме творче середовище «Авангарду» одним із перших (ще 1932 р.) розпочало говорити про потребу запровадження кінознавства до вчительських семінарів і програм вищих педагогічних шкіл. «У нашій освіті лише час від часу організовуються серед молоді дискусії на кінотематику. Чи не слід було би укласти це в рамки цільово організованої і проведеної акції?». Цю проблему Б. В. Левіцкі розглянув у праці «Молодь перед екраном».

7. Кіноклуб «Авангард» завершив свою діяльність у 1936 р. Йому на зміну прийшов заснований 1937-го Вітольдом Ромером львівський Кіноклуб, який діяв до початку II Світової війни. Його зустрічі часто проходили у приміщенні польського Краєзнавчого товариства та у будинку міського Музею художнього промислу (тут була кінолабораторія). Також після закриття «Авангарду» було зініційовано відкриття секції кіно Товариства вчителів вищої школи. Від їхнього імені лекції, присвячені кіномистецтву, для студентів Університету Яна Казимира читав Болеслав Влодзімєж Левіцкі.

Христина БАЗЮК

Джерела:

  1. Б. Ґєршевска — З історії культури кіно у Львові 1918-1939 рр. – Л.: 2004.
  2. http://www.mankurty.com/foto/?page_id=712
  3. http://lviv.vgorode.ua/

Фото:

  1. http://pochodzimyzelwowa.pl/zaklady-fotograficzne-drukarnie-itp/
  2. www.lewicki.uni.lodz.pl
  3. www.vnz.univ.kiev.ua

Напишіть відгук