Таємниці покликання до монашого життя блаженного о. Климентія – Казимира графа Шептицького. Частина І.

0
461

Із осені 1887 року Казимир навчається в Ягеллонському університеті на правничому відділі, або, властиво, на відділі права та адміністрації, і називає себе в графі «національність» — поляком (сигнатура актів у архіві університету: S II 478 A).

Перш ніж продовжити цю тему, кількома словами схарактеризуємо, в яких обставинах тривало навчання тодішнього студентства.  У рік вступу Казимира деканом був Фрідріх Цоль (1834–1917), професор і керівник кафедри римського права. Крім наукової кар’єри, проф. Цоль займався активною політичною діяльністю. Із 1883 року — посол Галицького крайового сейму — і це був тільки початок його політичних успіхів. Пізніше,  1891 року, він буде удостоєний місця у Палаті Панів Австро-Угорської імперії, а згодом очолить Ягеллонський університет як ректор. Фрідріх Цоль стане науковим керівником Казимира Шептицького під час навчання у докторантурі. Того ж 1887 року на чолі факультету стає Франц Каспарек (1844–1903), уродженець Самбора, професор кафедри австрійського права. Талановитий науковець і адміністратор, Каспарек за рік буде обраний ректором університету. Варто згадати ще одного декана відділу права в ті часи:  Станіслава Мадейського (1841 –1910), який очолював факультет у 1889–1890 рр. Як і колеги-науковці, Мадейський був завзятим політиком і, крім довголітнього перебування у стінах Галицького крайового сейму, протягом 1893-1895 рр. виконував функції міністра до справ релігії та освіти в австрійському уряді Альфреда Віндіш-Ґреца (1851–1927). На правничому факультеті викладали не лише спеціальні дисципліни, а й дисципліни історико-філософського та політичного керунку. Низка імен видатних науковців-правників і одночасно галицьких політиків, які навчали в кінців 80-х років ХІХ ст. у стінах Ягеллонського університету, на цьому не завершується. Без сумніву, період навчання був одним із найважливіших у процесі становлення Казимира. Однак, він розпочинається із внутрішньої кризи в душі студента.

Фрідріх Цоль (1834–1917), професор і керівник кафедри римського права у часи навчання Казимира та його пізніший науковий керівник.
Фрідріх Цоль (1834–1917), професор і керівник кафедри римського права у часи навчання Казимира та його пізніший науковий керівник.

Господь Бог покликав не одного Романа до чернечого життя. Таке ж покликання відчував і Казимир, який у листі до матері Софії Шептицької пише про це. На жаль, ця епістолярна спадщина невідома, але збереглися листи матері, яка відписує синові:

Прилбичі, 07. 11. 1887 р
До Казимира Шептицького — Краків

 «Одержала твій гарний лист, написаний після повернення із Рущі, хотіла б надіслати тобі лист із порадами, як організувати твої вечері, сніданки та обіди, а також із порадами, як використати і одночасно мати користь із того всього, що тобі дає, мій коханий, Господь —  настав час сівби, ось у чому  в цю хвилину полягає Божа воля. Освячуватися у пізнанні, вчитися  пізнавати у любові світ і людей, їх любити, пізнаючи їх все більше й більше, так, щоби врешті одного дня досконало їх полюбити, помагати їм своєю любов’ю, не користаючи із цієї любові. У цю хвилину воля Господня полягає в тому, щоби ти підкорив свій дух, серце, душу усім тим вправам, які здатні, наче гімнастика, розвинути їхні сили, втомлюючи тебе, трохи вгамовуючи те, що буде або може бути шкідливим у цій втомі. Чи ти пригадуєш собі те, що якось я говорила тобі, коли ти був маленький, так, немов-би вже тоді якимось другим зором я побачила, як ти дійшов до того стану, в якому знаходишся нині. Я казала тобі, що твоя природа вимагає од тебе заглиблення у роботу — у світ і людей, і працю, і те, що буде обтісувати, а відтак і шліфувати — і пізнавати злидні салонів і злидні вулиці, і невдячність та велич людських сердець. Тобі треба багато вчитися, багато боїв провести у світі й зі світом, і коли мускули будуть сильні, груди — здорові, голова — холодна та вільна, а серце чисте й очищене, тоді все це Господу принесеш і спитаєш: «Господи, що хочеш, щоб я учинив?». Тоді я не так розвивала свою думку, як сьогодні, нині я відповідаю на слова Твого листа, у чому сьогодні полягає воля Божа, — полягає, дитино, з певністю, у формуванні Йому відважного, розумного, мудрого слуги, який пізніше міг би бути вжитий для будь-якої роботи як правдивий християнин. У Твоїм віці, дитино, навчання це полягає у охочому виконані праці, у пошуку світла й науки, в оберіганні  в собі Божих задатків, щоб їх повів світу не заморозив — не заморозив ні чистоти, ні любові. Богдан Залеський каже: «Зі сну рости, Князю молодий»…

Collegium Novum – головний корпус Ягеллонського університету у Кракові.
Collegium Novum – головний корпус Ягеллонського університету у Кракові.

[Юзеф Богдан Залеський (1802–1886) — польський поет і громадський діяч, представник «української школи» у польському романтизмі. Софія Шептицька цитує поезію «Люлі-люлі немовляті Івоні» — І. М.]

…Я, дитино, Тобі кажу сьогодні у найглибшому значінні, яке вмію дати цьому слову: «З праці рости» — це до повної зрілості завдання Твоє. Нагадай собі чудовий гарний уривок із життя св. Ігнатія: «Для Бога — про Бога не думати». А потім праця, праця, праця — любов, любов, любов — покора, покора, покора — у цій великій довірі, що Боже зерно не згине, а що чим більше нашої полови забере вітер, тим краще. Дитино моя, ще ніхто ніколи «на забій себе не жертвував Господеві Богові» — даремне, але як Він Єдиний вміє нас розп’яти, щоб освятити правді — так Він Єдиний вміє ужити нас, пам’ятай про це. Він краще нас знає, де і чим можемо служити, — довірся цьому і тому, що виразні накази мудрого Господа, якщо їх захоче дати, надслухаймо, щоб їх почути, але не перериваймо праці, ні не тривожмося його мовчанням. У свою годину скаже, чого хоче, — у простоті та вірності працюючи, цієї години чекаймо, щоб на неї заслужити…» [«Листи Софії Шептицької». — Т. — IV. — C. 51 с; лист перекладено з французької проф. Яремою Кравцем].

Палац Водзіцьких — дім на вул. Св. Івана, 11 у Кракові. Родина Шептицьких мешкала тут під час навчання синів у гімназії № 5 імені св. Анни і гімназії № 3 імені Яна ІІІ Собеського. Казимир граф Шептицький тут також мешкав під час навчання на юридичному факультеті Ягеллонського університету. Будинок зберігся і до нині. Фото з архіву Polona.pl.
Палац Водзіцьких — дім на вул. Св. Івана, 11 у Кракові. Родина Шептицьких мешкала тут під час навчання синів у гімназії № 5 імені св. Анни і гімназії № 3 імені Яна ІІІ Собеського. Казимир граф Шептицький тут також мешкав під час навчання на юридичному факультеті Ягеллонського університету. Будинок зберігся і до нині. Фото з архіву Polona.pl.

Прилбичі, 19. 11. 1887 р.
До Казимира Шептицького — Краків

 «Коротка відповідь на одне слово із Твого листа. Не маю часу на довший лист. Уранці причастя, далі відвідини однієї сімнадцятирічної дівчини, виснаженої ранами, які пожирають її — лише гнійна купа. Ось такий мій ранок, після моїх молитов, любий (у яких тобі належить така велика і чудова участь), — відповідаю на твоє слово «хтозна, чи це усе не завдає мені більше болю, аніж добра». Дорогенький, якщо Ти вкладаєш у це своє серце, так, це завдає болю — однак, якщо внутрішнє й реальне життя врівноважуються, а цим є праця й бачення людських злиднів, якщо Ти порівнюєш салон із бідним житлом, марноту салона із мудрістю правди, якщо Ти думаєш замість того, щоб дати себе засліпити, — це найкращий спосіб дозріти для Бога. Нехай перші хвилини нас трохи приголомшують, змушують нас захитатися, це не дивно, не страшно — із Божою допомогою треба шукати своєї рівноваги, піднімати голову вище ароматної атмосфери салону, дивитися, порівнювати, судити, глибше вивчати салон і вулицю — віддаватися бідним і багатим товаришам, після княгині Ізи згадати собі тітку Дуню і Маздусю — після салонів пригадати собі про костел у Брухналю, про злидні Мужилович — навчитися іти всіма дорогами, ступаючи за нашим Господом, як ступає пес слідами свого господаря — треба, любий, щоби ніщо не було зайвим, одночасно вчитися, молитися, пізнавати світ і відвідувати св. Вінкентія.

Collegium Novum – головний корпус Ягеллонського університету у Кракові. Фото з архіву Polona.pl.
Collegium Novum – головний корпус Ягеллонського університету у Кракові. Фото з архіву Polona.pl.

[Йдеться про товариство, засноване на честь святого Вінсента де Поля (1581–1660), засновника згромадження Отців Лазаристів і Згромадження Дочок милосердя. Організація виникла  1833 року, заснована Антуаном Фредеріком Озанамом (1813–1853) — французьким істориком літератури та філософії, громадським діячем та пізнішим блаженним Римо-Католицької Церкви. Поступово Товариство набрало характеру міжнародного католицького руху, який ставив перед собою за завдання працю серед бідних. Шептицькі також належали до цієї організації, про що свідчить інформація в газеті «Przegląd Polski». — № 276. — Т. 96. — Зошит ХІІ. — Червень 1889 р. — С. 559. У Кракові був центральний осередок Товариства].

І ще одна річ: отець Павліцький чудовий для твого духу — але так само, як Ромцьо ніколи навіть не спробував скористатися ним для своєї душі, — тобі слід поговорити про свою душу з кимось іншим. Отця Яцковского ніколи тут нема — піди до отця Марії або до того, хто найкраще тобі надається. У тій атмосфері, яка розпочинається для Тебе, треба часто відчиняти вікна. Можливо, було б найкраще писати час від часу отцеві Яцковскому — неймовірно добре звіритися таким чином перед кимось іншим і водночас собі самому. Знаю, що він завжди тобі відповість і не знайдеш кращого від нього — не про Тебе, але про Христа в Тобі йдеться — на цю думку всіляка тривога нав’язування себе мусить зникнути. Отець Яцковский прибуває сюди у суботу ввечері, можливо, добрий Господь дасть мені спокійний понеділок, але, якщо приїде Папа, а це можливе, не зможу багато порозмовляти, та врешті Господь знає, що я потребую. Як тільки Папа поїде на Сейм, я приїду до Тебе, дорогенький, а поки що нехай Господь охороняє тебе, я вірю у це, і якраз говоритиму із Отцем про його поступування листом, який дуже для Тебе потрібний. – Господь з тобою, відваги і довір’я — для того, чим Ти є, Господи мій, в Тобі надія моя. Шукай бідних  товаришів і навіть бідних духом, сповнення покірністю є найкращим ліком проти зла, яке може чинити світ. В ім’я Отця, Сина і Духа Святого… Не відповідай докладно на цей лист, а лишень уважно прочитай його, мій любий, ти зможеш його подужати…».

[«Листи Софії Шептицької». — Т. IV. — C. 51 b; лист перекладено з французької проф. Яремою Кравцем].

Священик Стефан Павліцький (1839–1916), належав до польського ордену Змартвихвстанців, які в часи навчання Казимира графа Шептицького свою основну ціль діяльності вбачали у підготовці католицького кліру на східних теренах від Речі Посполитої. З 1882 року працював на посаді професора Ягеллонського університету у Кракові, здобувши собі тут славу богослова та філософа.
Священик Стефан Павліцький (1839–1916), належав до польського ордену Змартвихвстанців, які в часи навчання Казимира графа Шептицького свою основну ціль діяльності вбачали у підготовці католицького кліру на східних теренах від Речі Посполитої. З 1882 року працював на посаді професора Ягеллонського університету у Кракові, здобувши собі тут славу богослова та філософа.

Прилбичі, 03. 12. 1887.
До Казимира Шептицького — Краків

«Тепер скажу тобі, що останні новини від тебе трохи мене стривожили — мені не подобається бажання втечі; дорогенький, це викликає у мене враження, що хтось чи щось наступило тобі на мозолю — і знову відроджується розмазня. — Скажу тобі на це єдине слово: «Те, що наступає нам на ноги, це не є ніколи виною людей, мій дорогенький, а виною важких стіп нашого самолюбства, яке завжди хоче, як довго ми живемо, — стати між нами і справжнім добром —  зайняти місце нашого Господа у нас самих. — Наш Господь любить і молиться через нас за тих, хто завдає нам лиха — вони втрачають самолюбство, якщо не приносять йому радості — дорогенький, не забувай про це. Окрім того, думаю, поки ти не маєш занять — французька, англійська, багато речей, яких ти тут не знаходиш, набагато кращі для тебе, аніж самоізоляція отут. Людей і людей, дитино, потрібно Тобі — що менше Тобі гладко і звично йде, що менше лестощів і потягів знаходиш, то більш украй потрібно їх [людей] для добра Твоєї душі, щоб у собі не замкнулась і не закохалася в собі замість інших. Це єдина причина, яка схиляє мене до проекту Папи [йшлося про довший виїзд сина за кордон — І. М.], так, зрештою, тим разом виразного, що важко мені не вбачати в ньому Божої волі. Поговори і з Ромцем — знаю, що і він буде такої думки, що і я — щодо потреби душі. Наука є ніщо — вчися витримки й любови людей по-Божому, а не по-своєму — то найважливіше для кожного, а для Тебе зокрема…».

[«Листи Софії Шептицької». — Т. IV. — C. 51 d; лист перекладено з французької проф. Яремою Кравцем].

Батьки Ян Кантій та Софія Шептицькі з синами: братом Андреєм (Романом графом Шептицьким), пізнішим Митрополитом та Казимиром, який сидить у згаданому шапокляку і на колінах тримає собаку матері Софії. Фото зроблено у кінці 80-х років ХІХ ст. і походить з родинного архіві роду Шептицьких (Фундації Роду Шептицьких).
Батьки Ян Кантій та Софія Шептицькі з синами: братом Андреєм (Романом графом Шептицьким), пізнішим Митрополитом та Казимиром, який сидить у згаданому шапокляку і на колінах тримає собаку матері Софії. Фото зроблено у кінці 80-х років ХІХ ст. і походить з родинного архіві роду Шептицьких (Фундації Роду Шептицьких).

На Різдвяні свята 1888 року до Прилбич з’їхалися всі сини, крім Станіслава. Але одразу по закінченню свят Казимир повертається до Кракова, куди вслід за ним їде й мама. Софія Шептицька прибула 18 січня 1888, про що листом повідомила чоловіка Яна Кантія, додавши, що Казимир збирається на бал до сім’ї Бадені [«Листи Софії Шептицької». — Т IV. —С. 57]. Вже наступного дня написала йому до Прилбич ще одного листа, в якому описує свої побоювання з тієї причини, що краківське середовище може негативно вплинути на молодого Казимира. 19 січня товариський вечір було організовано у кам’яниці «Під Ягням», яка збереглась і донині на краківському Ринку за номером «28». У ці часи будинок належить сім’ї Потоцьких. Шептицька застерігає свого чоловіка, що невластиве трактування ще молодого Казимира зі сторони заміжньої чи «нерозумної панни», особливо «у світі легковажності», може вразити його молоду натуру. [Листи Софії Шептицької. — Т IV. — С. 57]. І додає: «Казик веселий і добре виглядає. Пильнує занять. Надбав собі шапокляк, лаковані туфлі і дуже елегантно виглядає — і у фраку, і в пальто».

Іван МАТКОВСЬКИЙ

Напишіть відгук