Таємниці галицьких надр. Нафтопромисел Галичини міжвоєнного періоду

1880
Таємниці галицьких надр. Нафтопромисел Галичини міжвоєнного періоду

У міжвоєнний період нафтові підприємства Борислава перейшли до рук французького й американського капіталу. На початку 1930-х рр. із 15 млн зол. всіх вкладених капіталів на французький припадало 50, а на американський – 14 %. У 1937 р. питома вага французького капіталу зросла до 54 %, американського – до 26 %. Почалася певна реконструкція промислів, але незабаром обсяг бурових робіт і видобуток нафти стали швидко падати.

На території Дрогобицької та Станиславівської гірничих округ видобуток зменшився у 1929 р. до 595 тис. т, а в Бориславській – до 247 тис. т. занепадала й нафтопереробна промисловість. У зв’язку зі зниженням видобутку більшість нафтопереробних підприємств Галичини закрилася: у 1938 р. їх залишилося 22, з яких працювало лише 17. Найбільші Дрогобицькі заводи «Польмін» і «Галіція», працюючи приблизно на половину потужності, переробили у 1938 р., відповідно 97 тис. та 56 тис. т нафти. Потужність Львівського заводу, Дрогобицьких «Нафта» та «Дрос», заводу в Уст риках Долішніх становила 30–47 тис. т переробки на рік, але з них наприкінці 1930-х рр. працювали лише перших двоє.

Борислав-Тустановичі. Нафтові вишки. Поштівка 1930 року.
Борислав-Тустановичі. Нафтові вишки. Поштівка 1930 року.

У 1925 р. На Битківському родовищі видобуто понад 42 тис. т нафти. До 1927 р. там було вже 99 свердловин, з яких видобували 29670 т/рік.

На Космацькому родовищі до 1929 р. пробурено 15 свердловин, вісім з яких були продуктивними. За період з 1899 до 1928 рр. там видобуто 23,5 тис. т нафти. 1929 р. на Гуцульщині функціонувало 38 копалень нафти і газу; найбільше – у Биткові (15) та Пасічній (13), чотири копальні було у Слободі Рунгурській, три – у Космачі та по одній – у Надвірній, Печеніжині та Пнів’ї.

У 1927 р. у Галичині все ще видобувалася значна кількість нафти та природного газу. Зокрема, було видобуто понад 716 тис. т нафти та 453,6 млн м3 природного газу. Лідером залишалося Бориславсько-Тустановицьке родовище, яке давало 80 % (525–600 тис. т) вуглеводів Галичини. Проте, вже намітився крен в бік Битківсько-Пасічнянського родовища (40 тис. т), яке нарощувало свої потужності, модернізуючи виробництво і впроваджуючи завдяки іноземним інвестиціям новітні технології. У гірничому окрузі Ясло видобувалося понад 70 тис. т нафти.

Борислав, нафтові вишки. Фото 1930 року.
Борислав, нафтові вишки. Фото 1930 року.

Вартим уваги є й те, що значно зросло і видобування природного (попутного) газу, видобування якого зросло у Галичині до майже 0,5 млрд м3. Водночас, занепадало видобування озокериту у дзвенячі та Старуні і лише Борислав мав попередній рівень продукції, яка складала 72 % від усієї Галичини. У цей період були відсутніми дані по розробці асфальту та озокериту з інших місцевостей Галичини.

Тільки в кінці 1920 р. починається нормальна робота в Бориславсько-Тустановицькому басейні та інших місцевостях, а період інфляції, пов’язаний з різким падінням галицького бренду, змінився розвитку виробництва і інвестиційному клімату. В той період зросла кількість пробурених свердловин, почала розширюватися і рости нафтопереробка: розширено рафінерію компанії «Fanto» в Устеріках; приступлено до модернізації рафінерії компанії «Br Nobel» в Лібуші. Державна фабрика мінеральних масел у Дрогобичі зробила значний стрибок у розвиток техніки перегонки нафти, обладнання для виробництва парафіну, для відновлення котельні та машинного залу і повільно перетворилася на підприємство, здатне виготовляти усі можливі на той час марки нафтопродуктів.

Борислав-Мражниця, нафтові вишки. Поштівка 1929 року.
Борислав-Мражниця, нафтові вишки. Поштівка 1929 року.

Впродовж 1919–1928 рр., тобто у період відбудови зруйнованого під час війни господарства у Галичині загалом видобуто понад 7,5 мнл т нафти.

Важливим продуктом видобувної галузі, який водночас став інтенсивно запроваджуватися у інші галузі промисловості був природний газ, родовища якого досліджувалися паралельно до нафтових. Активізація досліджень та інтенсифікація нафто газовидобування при активній інвестиційній політиці сприяли розвитку галузі загалом. Важливу роль відігравала сформована у 1928 р. компанія «Піонер» з капіталом в 15 млн злотих для розвідувального буріння. Геологічний інститут працював над нафтогазорозвідкою, удосконалював геологічні карти. Це були перші серйозні і систематичні дослідження, що розпочалися ще до Першої світової війни австрійським урядом, проте в менших об’ємах.

За часів «другої» Польщі у нафтовидобуванні Галичини було досягнуто значного прогресу в технічному плані, почалося пробне буріння новими системами та впроваджено комбіновані пенсильвансько-канадські системи глибокого буріння. Задяки цьому 1500–1600-метрові свердловини бурили 2–3 роки, в той час, коли на такі глибини раніше затрачали удвічі більше. Внаслідок запровадження нових технологій і механізмів було досягнуто значної економії. У виробництві стали використовувати еклектричні та газові двигуни замість малоефективних парових.

Борислав, нафтова вишка з двома паровими підйомниками. Поштівка 1936 року.
Борислав, нафтова вишка з двома паровими підйомниками. Поштівка 1936 року.

У міжвоєнний період виник жвавий інтерес нафтових газів та їх використання у промисловості і побуті. Польський сейм наприкінці 1920-х рр. прийняв відповідну ухвалу щодо виділення великого кредиту на будівництво газопроводів у Західній Галичині довжиною 63 км, яким здійснювалася подача газу безпосередньо зі свердловин до оточуючих заводів і окремих населених пунктів (як паливо для житлових споруд). Подібний газопровід довжиною близько 40 км, що з’єднав Дашаву (дебіт газу – 900 тис. м3/добу) з Дрогобичем, побудувала компанія «Газолін». З газу шляхом його конденсації отримували газолін, якого все більше потребувало автомобільне господарство (у 1920 р. виготовлено 593 т газоліну, у 1928 р. – 31855 т).

Після Першої світової війни продукція галицьких копалень тривалий час застоювалася в межах Польщі, оскільки були повністю зруйновані ринки збуту продукції, насамперед поставки до Німеччини та країв Австро-Угорщини, які змінили галицьку нафту на інші країни через розпад Австро-Угорщини і поразку у війні. У ці регіони ввозили не лише американську, румунську та російську нафту, а й перську (іранську), тим паче, що вони самі могли видобувати там нафту.

Борислав, нафтова свердловина. Поштівка 1935 року.
Борислав, нафтова свердловина. Поштівка 1935 року.

Галицька ж нафта у вигляді нафтопродуктів через порт Гданськ здобула нові ринки в скандинавських і балтійських країнах, частково – в Англії, Франції, Бельгії, незабаром – в Іспанії, куди почали експортувати парафін. Галичина виробляла достатньо продукції як для внутрішнього (46 %), так і зовнішнього ринку (54 %).

Контрактом від 31 липня 1931 р. «Towarzystwo przedsiębiorstw górniczych» викупило в священика Білих Ослав урочища Вили, Сигла та Поляни у Чорному Потоці на виключне і необмежене право розвідки, видобування і використання бітумінозних мінералів. 13 жовтня того ж року вищевказане товариство передало ті землі фірмі «Pionier SA», яка відкрила там нафтові поля: на Вилах – «Pionier I» на площі 8,5 га, на Сиглах – «Pionier II» на площі 6,4 га, на Полянах – «Pionier III» та «Pionier IV» площею, відповідно, 3,5 та 3 га. У 1880–1927 рр. на родовищі отримано 357896 тонн нафти (найбільше – в 1885 р. – 25 тис. т). У 1926 р. пробурено найглибшу свердловину (720 м). 1937 р. у Биткові видобувалося вже 214 тис. т нафти. У Станиславівському воєводстві у 1937 р. було видобуто понад 40 тис. т нафти.

Борислав, нафтова свердловина. Поштівка 1937 року.
Борислав, нафтова свердловина. Поштівка 1937 року.

В 1932–1934 рр. у Чорному Потоці на глибинах 647, 708 та 811 м виявлено соляну ропу, а на глибині 647 м – сліди нафти з тонновим добовим дебітом. Крім того, на глибинах 159, 249 та 647 м виявлено сліди газу з дебітом 1,5–3 тис. м3/добу. Оскільки видобуток нафти та газу був нерентабельним, то, досягнувши глибини 1000 м, фірма 10 квітня 1935 р. почала ліквідацію свердловини. На свердловині «Pionier I» у 1936 р. працювало четверо постійних та п’ятеро сезонних робітників.

У 1933 р. на діяло три великі нафтові копальні в околицях Пасічної, Слободи Рунгурської та Космача. Велике родовище нафти у 1934 р. згадане у Білозорині на лінії Пнів-Любіжня товариства «Franco-Polonais», яким керував брат посла Хлаповецького.

Борислав, нафтова свердловина. Поштівка 1930 року.
Борислав, нафтова свердловина. Поштівка 1930 року.

На використання нафти існували ліміти. Так, 15 грудня 1935 р. закрито Надвірнянську рафінерію, оскільки вона вичерпала річний ліміт у 600 вагонів. На заводі залишилося працювати лише шестеро працівників (сторожі та мотористи). Новий пуск заводу передбачався на початку 1936 р. У 1938 р. зафіксовано, що на Битківських копальнях за весь період їх експлуатації видобуто 850 тис. т нафти (у 1937 р. – 25 тис. т), у Слободі Рунгурській – 350 тис. т (1937 р. – 1500 т), у Космачі, відповідно, 26 тис. т та 520 т.

За допомогою статистичних довідників 1930–1939 рр. вдалося встановити динаміку видобування нафти по трьох гірничих округах Галичини (рис. 1).

Рис. 1. Видобування нафти у Галичині
Рис. 1. Видобування нафти у Галичині

Встановлено, що з 1913 до 1938 рр. спостерігалося поступове падіння об’ємів видобування нафти у Дрогобицькому гірничому окрузі, практично незмінним воно було у Станиславівському окрузі та поступово зростало видобування у гірничому окрузі Ясло.

Володимир КЛАПЧУК
доктор історичних наук, професор
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

© Клапчук В.М. Корисні копалини Галичини : видобування та переробка : [Монографія] / В.М. Клапчук / ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». – Івано-Франківськ : Фоліант, 2013. – С. 67–216 (508 с.)
Посилання на сайт та монографію автора статті обов’язкове.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.