Велике зібрання фотографій старого Львова

Як тільки у Львові трішки потепліло знову за свою справу взялися дорожні служби. І, хоча до “Євро 2012″ залишаються лічені дні, місто знову перетворилося на великий ремонтно-будівельний майданчик. Цього разу об’єктом моєї уваги стала Привокзальна площа. Площа, ремонту на якій не було мабуть років  зі сто.

Побачена картина мене сильно вразила. Оскільки в мас-медіа анонсували завершення ремонтних робіт до кінця березня, а я туди завітав на початку  квітня, то очікував побачити принаймні завершальну стадію. Читати далі

Сучасна молодь взагалі не пам’ятає,  та й мені самому вже важко пригадується пам’ятний Володимиру Іллічу Леніна на (тепер проспект Свободи) проспекті Леніна на площі перед Львівською Оперою. Та  не дивно, адже в вересні минає двадцять два роки з моменту демонтажу цього пам’ятника.

Мітинг, присвячений відкриттю пам’ятника В.І. Леніну у Львові, відбувся 20 січня 1952 р. Пам’ятник був споруджений перед входом до театру опери та балету, на вісі Гетьманських Валів – парку-скверу, розташованого в центрі вулиці 1 Травня. Читати далі

Перший храм на Святоюрській горі існував ще за часів давньоукраїнської Галицько-Волинської держави. Його не раз руйнували завойовники, але завжди храм відновлювався. У XVIII ст. він постав у теперішній величі та красі.

З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: бароковий собору (1745—1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761—1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір’я з двома брамами в подвір’ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і владичий сад (1772).

Читати далі

Цікавий рекламний хід вигадала наша міська влада для того, щоб притягнути до міста туристів. В чиюсь з наших світлих владних голів прийшла ідея розрити головну площу міста міста і так залишити. Погодьтеся, така креативна ідея тільки підніме статус нашого міста не тільки у Європі – але й у всьому світі.

Адже тепер на площі Ринок не тільки цікаво проводити історичні екскурсії, але й різноманітні спортивні змагання з оригінальною смугою перешкод, влаштовувати історичні бої, знімати історичні фільми та організовувати пригодницькі квести.

Читати далі

Никифор (Єпіфаній) Дровняк (*21 травня 1895, Криниця —†10 жовтня 1968) — український художник-примітивіст з с. Криниця, що на Лемківщині (Польща). Мав принаймні 10 імен, під якими фігурував у мистецтвознавчих книжках цілого світу. Наприклад: «Никифор з Криниці» , «Никифор Криницький», «Ян Криницький», «Матейко з Криниці», «Мастер з Криниці», «Лемко Никифор».

Як художника Никифора (українець-лемк Н.Дровняк) світ відкрив 1932 року, коли в Парижі в галереї Леон Марсель експонувалася його виставка з 200 малюнків. Цей захід організував Львівський народний музей імені Т.Шевченка. Митець-самоук був визнаний одним з найцікавіших з-поміж майже сорока своїх колег. Польський художник Єжи Вольф опублікував нарис “Маляр наївного реалізму у Польщі” (“Аркада”, 1938) і від того часу кілька десятків років Никифор був у центрі уваги і митців, і глядачів, яких захоплювала його самобутня творчість. Потім були виставки у Польщі. Але справжню славу митцю принесло експонування його робіт у Парижі 1959 року. Відтоді творчість Никифора набула світової популярності. За право вважати його “своїм” досі сперечаються офіційні особи кількох держав. І є за що.

Читати далі