Велике зібрання фотографій старого Львова

Сучасна молодь взагалі не пам’ятає,  та й мені самому вже важко пригадується пам’ятний Володимиру Іллічу Леніна на (тепер проспект Свободи) проспекті Леніна на площі перед Львівською Оперою. Та  не дивно, адже в вересні минає двадцять два роки з моменту демонтажу цього пам’ятника.

Мітинг, присвячений відкриттю пам’ятника В.І. Леніну у Львові, відбувся 20 січня 1952 р. Пам’ятник був споруджений перед входом до театру опери та балету, на вісі Гетьманських Валів – парку-скверу, розташованого в центрі вулиці 1 Травня. Читати далі

Від сьогодні 20 грудня 2011 року, завдяки ініціативі та старанням відомого львів’янина Святослава Вакарчука, наше славне місто офіційно почав прикрашати ще один пам’ятник.

Пам’ятник непересічному діячеві української культури, видатному українському композитору Володимиру Івасюку. Близько п’яти років пройшло з часу задумки і до реалізації цього проекту. Авторами пам’ятника стали скульптор Сергій Олешко та архітектор Михайло Ягольник. Читати далі

Цей пам’ятник радянського режиму досі гордо стоїть на одній з найстаріших площ Львова, а саме на площі Маланюка, котра існувала вже в 1828 р. як площа Хоронщизни або На Хоронщизьні – від назви юридики, яка була розташована на цих земельних ділянках. У 1892 р. отримала назву на честь Вацлава Домбровського (1823-1887), ремісника-лакувальника, президента Львова в 1893-1887 роках.

Під час німецької окупації міста площа мала назву Бургпляц,  а в липні 1944 р. їй було повернуто назву пл. Домбровського, було тільки змінено особу, на честь якої існувала назва – це був Ярослав Домбровський, учасник французької революції.

Читати далі

Никифор (Єпіфаній) Дровняк (*21 травня 1895, Криниця —†10 жовтня 1968) — український художник-примітивіст з с. Криниця, що на Лемківщині (Польща). Мав принаймні 10 імен, під якими фігурував у мистецтвознавчих книжках цілого світу. Наприклад: «Никифор з Криниці» , «Никифор Криницький», «Ян Криницький», «Матейко з Криниці», «Мастер з Криниці», «Лемко Никифор».

Як художника Никифора (українець-лемк Н.Дровняк) світ відкрив 1932 року, коли в Парижі в галереї Леон Марсель експонувалася його виставка з 200 малюнків. Цей захід організував Львівський народний музей імені Т.Шевченка. Митець-самоук був визнаний одним з найцікавіших з-поміж майже сорока своїх колег. Польський художник Єжи Вольф опублікував нарис “Маляр наївного реалізму у Польщі” (“Аркада”, 1938) і від того часу кілька десятків років Никифор був у центрі уваги і митців, і глядачів, яких захоплювала його самобутня творчість. Потім були виставки у Польщі. Але справжню славу митцю принесло експонування його робіт у Парижі 1959 року. Відтоді творчість Никифора набула світової популярності. За право вважати його “своїм” досі сперечаються офіційні особи кількох держав. І є за що.

Читати далі

“Ми, українці, були, є і завжди будемо вільними!” – саме ці слова В’ячеслава Чорновола вибиті на основі його пам’ятника. Адже саме таким було життєве кредо великого українця. Зараз, з висоти часу, можна по різному трактувати цю особистість, але тоді, наприкінці далеких вісімдесятих, він був лідером та надією української нації на свою державність та відродження.

Якби, свого часу, він став президентом (він висував свою кандидатуру) впевнений – ми б зараз жили в абсолютно іншій країні. Його трагічна загибель 25 березня 1999 року в автокатастрофі на шосе під Борисполем, причина якої досі на з’ясована, відкинула процес відродження та становлення нашої держави на багато років назад.

Читати далі