Сюди мене привів Митрополит Андрей Шептицький

0
172

Є люди, про яких навіть не треба багато розповідати. Досить сказати чим займаються і стає зрозуміло: вони точно не нудьгують. Христина Кутнів очолює львівський осередок Руху „Українська молодь — Христові!“ вже досить тривалий час. І увесь цей час Христина змінює спільноту, а спільнота — змінює її. Пропонуємо познайомитися з лідеркою УМХ трохи ближче.

 Христю, як Ти прийшла до УМХ?

— Можна сказати, що дорога до цієї спільноти була через „Пласт“. Тоді я надзвичайно цікавилася життям і вченнями Митрополита Андрея Шептицького, це захоплення триває досі. Незважаючи на те, що все своє свідоме життя я перебувала в церковному середовищі, все ж відчувала брак духовного зростання. Мені хотілося бути поруч із такою ж молоддю, яка теж прагне розвитку, з ким можна було разом помолитися, поділитися думками, переживаннями, поспілкуватися з духівником.

Тоді часто усамітнювалася в молитві в крипті Храму Святого Юра. Пригадую, у той день я теж була біля гробу Андрея Шептицького. А, повернувшись додому, у Фейсбуці побачила інформацію про духовні бесіди в УМХ. Це було моє знайомство зі спільнотою. А вже невдовзі я пішла з УМХ-івцями на прощу до Унева. І тоді все почалося.

Христина Кутнів

 Як на Тебе вплинула спільнота?

— Спершу мушу сказати, що вагому роль у моєму формуванні все ж відіграв „Пласт“. Там я навчилася допомагати іншим, бачити їхні потреби. А також принципу: коли бачиш якусь роботу, не чекай, коли тебе попросять, а прийди і допоможи. Крім цього навчилася субординації.

А щодо УМХ, то можу з впевненістю сказати, що цю спільноту я відкриваю для себе щодня щораз з іншої сторони. Мені найбільше імпонує, що тут є глибина у багатьох моментах, зокрема: у молитві, у пізнанні Бога, у катехизації, у спілкуванні та навіть у історії самої спільноти. Кульмінаційним моментом для мене було відкриття УМХ як  заповіту Митрополита Андрея Шептицького для молоді.

Спільнота “Українська молодь – Христові”
Христина Кутнів із Блаженнішим Святославом на святкуванні 85-річчі УМХ

А загалом, УМХ — це перш за все атмосфера. У форматі чаювання, обговорення ми творимо середовище, яке молоді допомагає шукати Христа і шукати себе. Перед вибором тематики зустрічей намагаюсь приватно спілкуватись з УМХ-івцями, щоб зрозуміти що вони зараз переживають і на які питання шукають відповіді. Це і є база питань, які ми розкриваємо з фахівцями щоп’ятниці. Усі наші заходи мають дві обов’язкові складові — молитву, якою все починаємо і завершуємо, а також спілкування. У нашій спільноті найважливішою є свідомість, що можемо послужити людям і Христові. Бог — у центрі нашої діяльності. Спільні молитви, літургії надихають, бо поєднуєшся з людьми духовно.

Христина Кутнів із Блаженнішим Любомиром

 Хто Тобі допоміг формуватися?

— Я мала цікаве дитинство. У п’ять років мама відвела мене у вокальний ансамбль „Намисто“, де я провела 10 років свого життя. Хоча я не пов’язала своє життя з музикою, проте, я сформувалась у цьому середовищі. Тут я навчилась любити українську пісню, історію, відчула смак подорожі. Ми вивчили багато пісень різного жанру, з концертами відвідали чимало міст і країн.

Вагому роль у моєму житті відіграла зустріч зі священиками і монахами. Не можу оминути особу єромонаха-студита Василя Вороновського. Саме завдяки о. Василю я познайомилася зі середовищем УГКЦ і почала спілкуватись з отцями-студитами.

Добряче на моє формування вплинула й участь у Малій академії наук. Велику роль у моєму житті відіграло і навчання в Українському Католицькому Університеті та зустрічі із владикою Борисом Ґудзяком.

Владика Борис Гудзяк в гостях в УМХ

Взагалі моє життя дуже залежить від зустрічей. Мала щастя побувати на кількагодинній зустрічі зі світлої пам’яті Блаженнішим Любомиром. Вона мене дуже перемінила. Тоді я навчалася на третьому курсі. Тема моєї курсової роботи стосувалася теми студитів, тож я їздила на інтерв’ю до Патріарха. Хоча до останнього не вірила, що Він знайде для мене час. На моє здивування, Блаженніший одразу призначив зустріч. Ця розмова була надзвичайною! Його кредо — „Бути людиною“ я й запозичила собі, як життєвий принцип.

 Як перевантажуєшся, надихаєшся для нового витка діяльності?

— Дуже люблю мандрувати. Мені складно вдома всидіти. Навіть не завжди планую поїздку, а вирішую спонтанно. Дуже люблю гори. Коли переживаю якісь труднощі, то йду в гори і підкорюю чергову вершину — це мене надихає. Бо розумію, що зуміла перебороти те, що мені не давалося легко. Також у подорожах подобається читати. Для мене поїздка із книгою — ідеальний варіант. Нещодавно побувала на волонтерській програмі у Франції. Це була також добра нагода змінити вид діяльності — допомагала готувати їжу для паломників, а також послужити іншим людям.

 

Христина Кутнів

 А що читаєш?

— Дуже люблю романи, які показують близького Бога. Коли розумієш, що не треба десь бігти, чи їхати, щоб його побачити: „Хижа“, “Куди приводять мрії?”, „Бог ніколи не моргає“, серію книжок про таланти, історичні книги.

Христина Кутнів

 Про що мрієш?

— Мрію, щоб УМХ стала всеукраїнською організацією. А щодо себе, то колись, як була маленька, мала можливість побувати в Лондоні, — дуже хочу повернутися туди. А ще — побачити Рим. Бо досі бувала в Італії, але не складалося побувати саме у її столиці.

Христина Кутнів

 

Спілкувалася Наталія ПАВЛИШИН

Напишіть відгук