Символіка страв Святої Вечері – тлумачення Івана Франка

Символіка страв Святої Вечері - тлумачення Івана Франка

Святвечір – особлива, сакральна пора, коли не просто вся родина збирається при одному столі, а різні покоління – мертві, живі й ненароджені – зустрічаються при світлі трьох свічок, об’єднані духом Різдва.  Недарма й кожна зі страв Святої вечері має своє символічне, сакральне значення.

Свою версію тлумачення символіки святовечірньої трапези дав Іван Франко у своєму останньому циклі – «Пісна вечеря», написаному сто літ тому – з нагоди Святвечора 1916 року у Притулку (Захисті) для хворих та поранених Українських Січових Стрільців на вул. Петра Скарги (нині Озаркевича) у Львові, де тоді лікувався хворий письменник.

Іван Франко серед лікарів та пацієнтів Притулку Українських Січових Стрільців у Львові на Щедрий вечір 1916 р.
Іван Франко серед лікарів та пацієнтів Притулку Українських Січових Стрільців у Львові на Щедрий вечір 1916 р.

У вступному слові до циклу автор так пояснював скрутні обставини його укладання: «Пробуваючи отсе вже півтора місяця задля тяжкої недуги та майже цілковитого опущення у власнім домі за старанням д[окто]ра Бр[оніслава] Овчарського в тім Приюті та запрошений на спільну вечерю пацієнтів при участи В[исоко]п[оважної] хазяйки (пані Ірини Домбчевської. – Б. Т.) та инших запрошених гостей, я, не можучи задля своєї слабости їсти майже нічого з того, що давали на вечерю, скомпонував духову вечерю зі згадок про такі вечері в домі мойого покійного вітця, заможного селянина (тобто Якова Івановича Франка. – Б. Т.), перед 55 роками, заступаючи кожду страву більшим або меншим віршиком мого власного складання».

Іван Франко. Фото 1913 р.
Іван Франко. Фото 1913 р.

До кожної страви Франко подав власне тлумачення її символічного значення.

  1.  «Ковток чистого прісного меду (тобто справжнього, звичайного, простого меду в натуральному вигляді. – Б. Т.), який перед вечерею з глиняного горщика на тупім кінці держака деревляної ложки подає ґосподар своїм найближчим по старшинстві, отже, коли живі ще дід і баба, жінка, діти, дальші свояки та слуги, що жиють разом в домі та при трьох свічках вечеряють разом коло одного стола». Мед тут – символ єдності родини (роду) та спільного щасливого, «солодкого» життя в мирі, злагоді та добробуті.
Медовуха
Медовуха
  1.  «Чарка горілки, грітої з медом, (яка) із руки ґосподаря йде до руки найближчого при нім за столом, а потім далі з рук до рук аж до ґаздині», – символ радощів та веселощів товариського життя, взаємопідтримки й тепла людських стосунків.
  2. «Борщ, перша рідка страва при обіді, символ потреби жінки в родині та її всеприсутности».
  3. «Капуста – густа страва, символ мішання полів (тут: статей. – Б. Т.) у родині».
  4. «Колочений горох – символ мужеської привабности (ймовірно, насамперед – чоловічої сили. – Б. Т.)».
Українські вареники
Українські вареники
  1. «Пироги (тут, очевидно, вареники. – Б. Т.) – символ ситости в їді», а отже, й матеріального добробуту загалом – ситого, забезпеченого життя.
  2. «Голубці – символ згоди при столі».
Українські голубці
Українські голубці
  1. «Чарка вина» – за Франком, «символ радости».
  2. «Суш (тут: узвар. – Б. Т.) – варена мішанина з сушених овочів (тобто фруктів. – Б. Т.), головно з яблок, грушок та сливок. Тому що всі вони чужостороннього походження, а тілько акліматизувалися в нас, сю страву можна вважати символом чужосторонніх впливів на життя нашого народа».
Українська кутя
Українська кутя
  1. «Кутя, наша національна староруська страва – варені зерна пшениці, товчені в ступі та змішані по зваренню та остудженню з тертим маком і медом, уживана тілько на Святий вечір; їдять не з окремих мисок, але з одного глиняного макотерта. Її можна уважати символом староруського достатку та багатства староруської традиції, що вплине, ще маю в Бозі надію, уздоровленням та очищенням на життя українського народа».
Короп смажений
Короп смажений

Добре знаємо, що на Святвечір страв на столі має бути дванадцять. Франко ж подав інтерпретацію лише 10. Проте, як на мене, симптоматичною є відсутність у цьому переліку двох найулюбленіших пісних страв письменника – риби й грибів (його пристрасть до рибальства і грибництва загальновідома). Напевно, це й мали бути ті дві страви, яких бракує.

Мариновані білі гриби
Мариновані білі гриби

Хай смакує Вам пісна вечеря від Івана Франка! Хай цього вечора збирається при святковім столі вся українська родина, хай мир і спокій оселяться в кожнім домі і кожнім серці і хай огник радості запалить у нас іскру надії!
Бо вечір се святий; палає світло всюди,
І огник радости у кождій тліє груди!
(Іван Франко, «Святовечірня казка», 1883)

Богдан ТИХОЛОЗ

1 коментар

Напишіть відгук