Колись книга була неабиякою цінністю. Не кожен міг собі дозволити мати книгу, а хто мав її у своїй колекції, той обов’язково намагався вберегтися від крадіїв. Власники і колекціонери ще за часів рукописних книг намагалися зазначити свою власність, пишучи в книгах погрозливі тексти на кшлат : “Хто цю книгу вкраде, нехай йому рука відпаде ”. Так поступово з’явилися авторські маркування – екслібриси.
Першим найдавнішим праекслібрисом вважається давньоєгипетський – близько в 1400 році до н.е. фараон Аменхотеп ІІІ та його дружина маркували вироби з фаянсу своїми іменами, відтак до папірусних сувоїв їхньої власності також прикріплялися аналогічні фаянсові таблиці.
Згодом в різних країнах світу (а в першу чергу в Німеччині), де поступово з’являлися екслібриси, власники бібліотек наносили відбитки на книжках методом ксилографії (гравюра на дереві) чи розмальовували вручну. З поширенням книгодрукування з’явилася традиція відтискати екслібрис золотом на оправі книги, користуючись шкірою різноманітних ґатунків. На них старалися передавати коротку інформацію про власника символічним поясненням-зображенням чи то гербом області, де він проживав. Книги також могли належати храму (релігійні) чи громаді. Одним з найстаріших українських екслібрисів вважається суперекслібрис з гербом Львова, датований 1545 роком з латинським надписом «печатка панів лавників львівських» на палітурках актових книг магістрату міста.
Першим українським екслібристом називають талановитого львівського графіка Яна Зярнко (бл. 1575 – бл. 1630). У Львові він навчався в майстерні Йозефа Вольфовича, але перші свої роботи виконав, живучи уже в Парижі. Екслібриси він робив на замовлення для Якуба Собеського, батька польського короля Яна ІІІ, галицького магната Петра Даниловича, гетьмана Великого Князівства Литовського Яна Кароля Ходкевича (останні два зберігаються в бібліотеці Британського музею в Лондоні).
Шедевр, виконаний для Яна Собеського, вигравіруваний 1610 року на зворотньому боці мідної дошки з картиною, що написана олійними фарбами. В основі композиції – начетверо розділений герб з невідомих причин не до кінця завершеним девізом «Б’юсь за вівтарі та вогнища».
Найкращим екслібрисом Зярнка вважається гербова композиція, зроблена для Яна Кароля Ходкевича. Щит, в якому розміщено герби предків, тримають грифони, що символізують могутність і владу.
Не згадують про Івана Федорова саме як про екслібриста, хоча уже у львівському «Апостолі» 1574 року він чітко позначив на звороті останнього аркуша пишно декоровану, в стилі ренесанс, друкарську марку. До складу останньої входило зображення герба Львова і герба самого Івана Федорова («змійка» з стрілою) з ініціалами. Особистий герб першодрукаря нагадує міщанські герби, які вживалися для клеймування ремісницьких виробів, а також ними прикрашали фасади будинків, зображали на печатках і надгробках. Натомість екслібрис Федорова в початковому «Апостолі» вважають першим російським суперекслібрисом.
Архієпископ Львівський – Ян-Анджей Прухницький (1553 — 1633рр) у своїй бібліотеці володів кількома варіантами суперекслібриса, коли він був компонентом оформлення верхньої або нижньої палітурки, а то й обох палітурок водночас. Зразки багатьох цікавих книжок дісталися у спадок Львову після смерті польського парижанина Вітольда Казимира Чарторийського (1876—1911рр), який наколекціонував близько 25 тисяч томів видань.
Ян Джозеф Філіпович (1710 – 1770рр) – ще один львівський гравер, який виконав дуже майстерний екслібрис для першої Варшавської національної бібліотеки Залуських в Польщі (відкрита в 1747р)
Свій екслібрис був і в книг львівського монастиря Святого Михаїла отців кармелітів босих.
З часом, коли книга для людей стає більш доступним явищем, екслібрис починає переростати у більш декоративну графічну роботу. В 1920-х роках відбувається справжній розквіт української книги, де центром екслібрисів стає Львів. Відомими постатями в цій галузі відзначаються Модест Сосенко, Ярослав Музика, Микола Бутович, Олена Кульчицька.
Сюжетний екслібрис оголеної дівчини в античному шоломі зобразив Рудольф Менкіцький для бібліотекаря, бібліофіла, колекціонера Тадеуша Сольського у Львові в 1937р методом цинкографії.
Окремо слід згадати львівських екслібристів-шістдесятників, які особливо захопилися книжковими знаками саме з причин, що екслібрис став досить вільним видом образотворчого мистецтва, де автори могли виявити свою індивідуальність. Характерні в роботах того часу народно-поетичні образи, елементи старого українського іконопису, історичні та побутові теми, нарбутівські мотиви та ін. Малюють Богдан Сорока, Б. Сойка, Стефанія Гебус-Баранецька та ін.
Модно стає колекціонувати екслібриси. В 1932 р. у Львові Асоціацією незалежних українських митців була видана колективна збірка «Екслібрис». У 1937 р. був виданий каталог українського друкованих книжкових знаків XVIII ст., укладений істориком Іваном Крип’якевичем. Не зникають екслібриси і в XXI ст., хоча виконують вже далеко не свою початкову місію, з’являючись новими, існують швидше окремо як художній прояв мистецтва аніж у книгах.
Тетяна ЖЕРНОВА
Джерела:
- http://www.medievist.org.ua/2015/04/blog-post_24.html
- http://www.visnik.org/pdf/v2015-07-16-vavruh.pdf
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%81
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2
- http://tyzhden.ua/Publication/3731/PrintView
- http://louvre.historic.ru/collect/egypt/newking/09.shtml
