У Львові чимало вулиць і навіть цілих дільниць, забудованих у функціоналістичному стилі. Вже багато написано про забудову на Саксаганського, Левицького, Стрийській чи Дорошенка, але Львів досі ховає в собі маловідомі вулиці з не менш красивими будинками цього стилю.
Більше про функціоналізм читати тут.
Серед таких – вулиця Лижв’ярська. ЇЇ ви не знайдете в найвідоміших статтях про так звані «львівські люкси» і не побачите на гугл-карті функціоналістичних вілл. Вуличка сховалась між двома парками Культури та Стрийським, і простягається паралельно однойменній до парку вулиці.
На ній серед садів ховаються функціоналістичні вілли. Попри сади, які типові для цього стилю, ці будиночки мають ще одну особливу перевагу – панораму Львова у своїх вікнах, адже вулиця знаходиться на пагорбі, одразу над парком Культури.
Вулиця отримала свою назву від терміну “лижвярство”, або ж ковзанярство, оскільки неподалік, у Стрийському парку, розташовувалась ковзанка Львівського Ковзанярського Товариства.
Вулицю почали зводити у 1928–1930 роках, власне, в самому розпалі функціоналістичної забудови Львова. У 1936 році вона отримала назву «Лижвярска»(Łyżwiarska).
У 1943 році носила ім’я австрійського винахідника Йозефа Хардтмута або Хардтмутгассе.
У липні 1944 року її було перейменовано на Лижварську. У 1991 році вулиця отримала свою сучасну назву – вулиця Лижв’ярська.
Кілька будинків у стилі функціоналізму розташовані і на прилеглій вулиці Літній.
Вулиці Літня(колись Одровонжів) та Лижв’ярська в міжвоєнний період належали до одного житлового району, що мав напівофіційну назву “Стрийське узгір’я”.
Зараз це район вул. Літньої і Лижв’ярської, а також кілька будинків на вулиці Стрийській.
На Літній серед зелені під номером 4 заховався так званий будинок скульпторів. Це була оселя відомого львівського скульптора Яніни Райхерт-Тот. Мисткиня працювала у Львові та Кракові.
Її творчості була притаманна релігійна тематика, вона оздоблювала львівські костели. Створила власний стиль, що прямував до тектонічності, конструкції і ритму. Працювала у царинах монументальної, монументально-декоративної, станкової скульптури, займалась дрібною пластикою.
Після війни у цьому будинку мешкав скульптор Євген Дзиндра.Один з найкращих львівських скульпторів середини XX. Митець створив цілу галерею портретних погрудь: Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, Соломії Крушельницької, Людвіга Ван Бетховена, Поля Робсона, Миколи Леонтовича. Дзиндра також є автором кам’яних левів, що стоять на площі Ринок біля львівської Ратуші.
Мало хто знає, що пропри красиві будинки та відомих людей, що мешкали в околицях Лижв’ярської, вулиця має і потойбічних сусідів, саме при закінченні Лижв’ярської, де вона переходить в парк Культури – розміщувалось старе львівське кладовище 17 століття, що носило назву «Cтрийське».
Цвинтар розташовувався у нижній частині сучасного Стрийського парку між вул. Стрийською, вул. Домбровського, вул. Пуласького та дорогою, що йшла поза пам’ятником Яну Кілінському до бічної в’їздної брами парку.
Стрийський цвинтар закритий у 1823 році, натомість того року було відкрито «Новий Стрийський цвинтар» у верхній частині вул. Стрийської, з правого боку, який зайняв територію між сучасними вул. Стрийською, вул. Героїв Майдану і вул. Лижв’ярською. Він остаточно знищений у 1970-х роках. Та ще до приходу радянської влади – цвинтар занедбали, чимало нагробних плит використали для будівництва, а гробівці на Стрийському цвинтарі стали притулком банди, яка тероризувала околицю Львова в ті часі.
Мирослава ЛЯХОВИЧ
Джерела :
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9B%D0%B8%D0%B6%D0%B2%27%D1%8F%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0
- http://old.dailylviv.com/news/20198
- http://explorer.lviv.ua/uploads/Grankin_statti.pdf
- http://wikimapia.org/27470532/uk/%D0%B2%D1%83%D0%BB-%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F-4
- http://h.ua/story/380980/
- https://www.facebook.com/LvivSculpture/photos/?tab=album&album_id=348500278627006
