Столітні фотографії Свірзького замку

1
1030

Золотою тріадою, так званої «Золотої підкови Львівщини» звично вважають три найвиразніші замки нашого регіону – Олеський, Підгорецький та Золочівський. Однак, багато дослідників вважають більш доцільним включати до маршруту «підковою» не тріаду, а квартет, додаючи до перелічених ще й Свірзький замок.

Свіржський замок. Вид згори. Фото 1910-1934 рр.
Свіржський замок. Вид згори. Фото 1910-1934 рр.

Точних відомостей про час заснування в Свіржі замку, на жаль, не збереглось. За двома найбільш поширенішими теоріями його споруджено або ж до 1427 року, коли Свірж відвідав король Владислав Ягайло, або наприкінці того ж таки 15 ст. Так чи інакше, однак практично всі дослідники сходяться на думці, що фундаторами замку був рід Свірзьких, який, до того ж, дав назву й самому поселенню.

Свірзький замок на початку 20 ст.. Фото 1905 року
Свірзький замок на початку 20 ст. Фото 1905 року

У 1530 році, за часів все тих же Свірзьких, замок кардинально перебудовується, змінюючи свій вигляд на більш відповідний канонам фортифікаційної науки того часу, нагадуванням про що служить одна з пам’ятних табличок над арковим прорізом головних воріт. Тоді фортеця представляла собою одноповерхову прямокутну будівлю (сторони 52м х 25м) з підземеллями і магнатською резиденцією, посилену двома вежами на торцях, західна з яких досі входить в комплекс оборонних споруд.

Свірзький замок. Одна із в'їзних брам. Фото 1910-1939 рр.
Свірзький замок. Одна із в’їздних брам. Фото 1910-1939 рр.

В другій половині 17 ст. Свірзький замок отримує нового власника – Олександра Цетнера. Багатьом львів’янам це прізвище, мабуть, буде знайомим, адже назву Цетнерівка носить частина Львова, на якій тепер розташований Ботанічний сад. Саме за Цетнерів замок набув свого сучасного вигляду. Потреба в перебудові та укріплені фортеці виникла після того як під час війни Б.Хмельницького козакам кілька раз вдалося захопити замок. Роботи по перебудові споруди, найімовірніше, виконував знаний військовий інженер та архітектор Павло Гродзінський, котрий збудував для Львова Королівський арсенал та арсенал Сенявських.

Грифон на стіні Свірзького замку. Фото 1910-1939 рр.
Грифон на стіні Свірзького замку. Фото 1910-1939 рр.

Нові ренесансові корпуси замку чотирикутником замикались довкола внутрішнього двору. На торцях південного корпусу і над в’їзною брамою споруджено чотирикутні вежі. Над брамою поміщено герби родини Цетнерів. На південному фасаді поверху і знизу виконано ряд бійниць. Із західної сторони замку прибудовано господарський корпус з окремим в’їздом. Прибудови утворили нижнє подвір’я по центру якого розміщено колодязь. До західної стіни примикає чотирикутна вежа.

Місток Свірзького замку. Фото 1915 року
Місток Свірзького замку. Фото 1915 року

Перебудована твердиня виявилась більш надійною і в 1672 році, під час походу турків на Львів, змогла витримати турецьку облогу, якою керував сам султан Мехмед IV. Під час другого походу турків Свірзький замок знову вистояв і захистив у своїх мурах залогу Поморянського замку, яка, не маючи достатньої сили для оборони, через таємний хід вийшла до лісу і втекла до Свіржа.

Вид з рову на місток Свірзького замку. Фото 1915 року
Вид з рову на місток Свірзького замку. Фото 1915 року

При Ігнатії Олександрі Цетнері замок у Свіржі, змінивши бойові обладунки на пишність магнатської резиденції, набуває всі властиві даній трансформації риси: пишність оздоблення внутрішніх покоїв, лиск в обробці зовнішніх фасадів і найважливіший штрих – палацовий англійський парк, що вигідно обігравав місце розташування комплексу будівель на пагорбі над ставом.

Колодязь в дворі Свірзького замку. Фото 1914 року
Колодязь в дворі Свірзького замку. Фото 1914 року

З початком XIX століття фортуна випробовує на міцність фортечні стіни – представники родини Цетнерів залишають улюблене дітище. Черга нових власників різних прізвищ, котрі змінюють один одного, не сильно обтяжують себе турботами про своє придбання, призводячи його до занепаду. А кінець століття і зовсім приніс Свірзькому замку запустіння і руйнацію – згідно офіційних даних до 1882 року північний корпус звернувся на руїну, а через десятиліття і східну частину спіткала та ж доля – внаслідок пожежі 1892 року.

Російський офіцер в дворі Свірзького замку. Фото 1914 року.
Російський офіцер в дворі Свірзького замку. Фото 1914 року.

Ще один щасливий шанс випадає твердині в 1907 році, коли вона переходить до рук Роберта ла Мезан-Салянса, який, отримавши комплекс над ставком в жалюгідному стані, за кілька років проводить його капітальну реконструкцію. Крім того, в стінах замку-палацу знаходить притулок велика та цінна колекція меблів, полотен, предметів інтер’єру та літератури, що належить його власникові.

Поруйнований в ході війни Свірзький замок. Фото 1914 року
Поруйнований в ході війни Свірзький замок. Фото 1914 року

Мирне існування твердині в люблячих дбайливих руках графа Роберта обірвала Перша світова війна, коли в 1914 році російські війська спалили її до тла, залишивши лише голі стіни. Але не в графському характері був відступ перед труднощами – реконструкція починається знову. Спочатку нею керує сам Роберт Салянс, а потім чоловік його доньки – Тадеуш Комаровський, і поступово до Свірзького замку повертається колишня велич.

Свірзький замок. Помітно відсутність даху на будівлі, що постраждали від війни. Фото 1915 року
Свірзький замок. Помітно відсутність даху на будівлі, що постраждала від війни. Фото 1915 року

Друга світова знову перетворює фортецю в руїни. На цей раз тривалий період занепаду розтягнувся на довгих тридцять років. Лише в 1975 році за ініціативи Спілки архітекторів, у володіння якої перейшов замковий комплекс, починається реставрація зовнішнього і внутрішнього оздоблення з переплануванням під потреби майбутнього будинку творчості. Але грандіозним планам не судилося здійсниться.

Подвір'я Свірзького замку. Фото 1914 року
Подвір’я Свірзького замку. Фото 1914 року

І через добрих тридцять років в стінах Свірзького замку все ще тривають роботи з відновлення. Основними ж його мешканцями є зовсім не творці, а реалізатори їх ідей. З колишньої пишноти зовнішнього барокового декору замку до наших днів збереглися лише фронтони, білокам’яні портали та кам’яні різьблені наличники віконних прорізів. Особливу принаду становлять кам’яні вази біля сходового маршу та грифон на одному з фасадів.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

  1. polona.pl
  2. Вікіпедія
  3. Свірзький замок на Львівщині // http://zabytki.in.ua/uk/585/svirzhskii-zamok-na-lvivshchini
  4. Свірзький замок // http://ua.dorogovkaz.com/stati_svirzhskij_zamok.php
  5. Свірзький замок: історія та сучасність // http://zuap.org/exclusive/svirzkyy-zamok-istoriya-ta-suchasnist

1 коментар

  1. Що до Романовських то варто зауважити, що їхнім протопластом був Ян Гліб (Дедькович) – русин, котрий фігурує у Романові ще у 1396р. Його дружина Клара народила йому трьох синів : Петра, Мартина, Андрія та доньок Офку і Барбару. До романівського ключа серед інших входили відомі осади Глібовичі, Тучне, Волове, Стрілки, Куровичі, Під’ ярків, Підгородище, Городиславичі, Дусанів ,Свірж. Властителі ключа підписувались « de Romanow» і належали до гербу Szaława. Ян Гліб пішов з життя між 1427 -38рр. Дочки Офка і Барбара вийшли заміж, а син Андрій помер. Вдова Клара пережила свого чоловіка і згадувалась у документах як «Клара з Романова з синами». Померла біля 1443р. Сини Петро і Миколай стали «нероздільними» правонаступниками усіх маєтків. У 1454р. не стало Петра і його син Мартин переносить родинний маєток до Свіржа де правдоподібно у 1492р закладає перший оборонний замочок.

Напишіть відгук