Соломон Юстин Бальзамін, або львівський жиголо “королівської” крові

Кохання, шлюб, родина залишаються вічними цінностями нашого життя. Проте для різних людей ці цінності мають різ­ну емоційну, а інколи й цілком конкретну вартість. Впродовж століть на бруківці Львова народжувались та розбивались тисячі історій кохання, зради чи просто меркантиль­ного інтересу та вигоди.

Частина з них, за певної умови, цілком можуть стати предметом зацікавлення митців чи людей, котрі полюбляють укладати міфи.

Сімейна пара з різницею у віці
Сімейна пара з різницею у віці

Повсякчас, коли у Львові молода, гарна дівчина виходила за­між за підстаркуватого кавалера, «захисники» суспільної моралі, скрушно зітхаючи, коментували: «нерівний шлюб». Мовляв, на схилок років старий купив собі молоду дружину. Львівські рин­кові перекупки та панусі пліткували про те, що прагматична та спритна молодичка вдало облаштовувала власне сьогодення та майбутнє. Підморгуючи та інтригуючи, точили неголосні роз­мови, чи було такій виплачено знамените Morgengabe — тра­диційну винагороду, яку порядні австрійські пани інколи дарували панні молодій за втрату цноти під час шлюбної ночі. Свого часу привід для таких поголосків подав сам цісар Франц Йосиф, котрий заплатив своїй дружині аж 12 000 свіжобитих золо­тих дукатів за демонстрацію порядності. Щоправда, все попсула нетактовна свекруха, яка вимагала від невістки докладного звіту про шлюбну ніч. Зрештою, вона його так і не отримала.

Франц Йосиф І з династії Габсбургів
Франц Йосиф І з династії Габсбургів

Так чи інакше, але на третій день така любовна афера вже зни­кала з пам’яті людей. Проте значно цікавіше розгортався любов­ний сценарій у випадку, якщо молодий та перспективний красень одружувався із значно старшою від себе партнеркою. О, тут вже ті ж таки львівські пліткарки не давали їй та особливо йому прохо­ду. Чи тому, що такий зв’язок значно гірше презентував себе з ог­ляду на «мораль загалу», або ж всією ситуацією володіла банальна жіноча заздрість. У більшості таких випадків молодик отриму­вав звання альфонса. Цікаво, що в багатьох мовах Альфонс — це звикле чоловіче ім’я, яке походить від старонімецького Adalfuns, тобто — «шляхетний і сміливий». Насправді таких чоловіків ма­ли б називати «жиголо». Себто той, хто за матеріальні блага ставав коханцем багатої жінки. І таких у львівській історії не бракувало.

Золотий час для мисливців за статками настав після при­єднання міста до Австрії. Щоправда, більшість «віденських ви­гнанців» таки намагались шукати собі радше посаг, ніж спадок. З часом вдячні панянки та їх татусі купували цим улюбленцям помешкання, коней та щедро забезпечували грошима.

Франц Ксаверій Герстенбергер. Бал у редутовій залі (1805)
Франц Ксаверій Герстенбергер. Бал у редутовій залі (1805)

На початку XIX ст. поблизу міста з’явився особливо цікавий персонаж світського життя. Згідно з його версією, він був принцем та особою королівської крові. В окремих мешканок про­вінційного краю із розміреним життям із закутків імперії лише перерахування його титулів — індійський принц, цісаревич Аракану та королевич Пегу — викликало запаморочення голо­ви та екзальтованість найвищого рівня.

Соломон Юстин Бальзамін розпочав свою жиголовську мандрівку Галичиною з маєтку пані Урбанської неподалік Львова. Після того як він там підхарчувався та нарешті змінив пошарпаний одяг на щось пристойне, то вирішив перебратись до столиці коронного краю. Добродійка Урбанська, схвильо­вана емоційними розповідями Соломона про його пригоди та далекі краї, надала йому гроші та рекомендаційні листи. Решта вже залежала від самого авантурника.

Панорама Львова, др. половина XVIII ст. (1929) Зиґмунда Розвадовського і Станіслава Яновського
Панорама Львова, др. половина XVIII ст. (1929) Зиґмунда Розвадовського і Станіслава Яновського

Його прибуття до Львова супроводжувалось інтригами та чутками, які він вельми вміло модерував. Перекочовуючи з одного салону до іншого, Соломон збуджував уяву місцевих пань та довірливих дівчат. Через їх покровительство та наявний талант спілкування з людьми він швидко заручив­ся потрібними знайом­ствами. Дійшло до того, що місцева влада навіть організувала йому офіційний при­йом. Після такої легітимізації справи пішли значно швидше.

Соломон просто перекочовував з одного сімейного прийняття на інше. Урочисті обіди, вечері, запрошення на бали та світські раути перетворили його життя на справжню карусель, феєр­верк та свято. Під все це дійство була створена та постійно під­тримувалась спеціальна легенда. 25-річний молодик вигадував бозна-що, а погано обізнані з географією пані звертали увагу радше на його гарну поставу та манери, ніж на питання, коли ж він поверне позичені гроші.

Пластична панорама Львова 1775 року Януша Вітвіцького (Janusz Witwicki)
Пластична панорама Львова 1775 року Януша Вітвіцького (Janusz Witwicki)

Для посилення загального ефекту Соломон носив східний одяг та зброю, а ще оточив себе якимись підозрілими та від цьо­го ще загадковішими персонажами. Всі позики брались під чес­не слово, що гроші, які йому вислав батько, вже в дорозі, але ж шлях з Індії до Львова не близький. Коли ж кредитна історія ста­ла до непристойності великою, молодик просто зник, розпус­тивши чутки про своє викрадення. Для нащадків так і залиши­лось таємницею його справжнє ім’я та походження. Ті ж, хто легковажно купились на його чари та втратили значну кількість своїх грошей, могли потішити себе думкою, що де-факто запла­тили за пригоду, яку самі собі й організували.

Ігор ЛИЛЬО

Джерела:

Гастрономічні шляхи Каменяра // Лильо І. Львівська кухня / Ігор Лильо. – Харків : Фоліо, 2015. – С. 197-200.

Напишіть відгук