Нещодавно у монастирі св. Теодора Студита «Студіон», що біля Риму у Кастельгандольфо було віднайдено, а вже у Львові перекладено з польської на українську мову листи бл. свщмуч. Климентія (Казимира Шептицького) до членів родини, написані у період із 1881 по 1945 роки. Більшість з них – до брата Станіслава Шептицького, генерала війська польського.
Про це сьогодні о 12.00 у Львові в духовному центрі Архистратиг при церкві св. Архистатига Михаїла Студійського Уставу УГКЦ (за адресою: вул. Винниченка, 22) розкажуть керівник постуляційного центру монастирів Студійського Уставу, настоятель Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ єрм. Юстин Бойко та упорядник листів, перекладач на українську мову Іван Матковський, – повідомляють організатори.
Ці листи розкривають малознані факти з життя родини Шептицьких та взаємини між братами, дітьми Яна та Софії Шептицьких. До слова, до нині немає опубліковано жодної монографії, яка б охоплювала різні сторони життя та діяльність блаженного архимандрита Климентія Шептицького.
Віднайдені листи планують найближчим часом видати українською мовою, ілюстровані понад сотнею фото, багато з яких також вперше побачать світ. Це дозволить глибше пізнати постать блаженного свщмуч. Климентія Шептицького.
У листах Казимир Шептицький (о. Климент) детально описує своєму брату Станіславу, військовому аташе Австро-угорської імперії на Далекому Сході у Маньчжурії, останні роки життя їхніх батьків та смерть матері – Софії Шептицької. В них є інформація про причини вступу в чернече життя автора та перебування в монастирі на Балканах. Надзвичайно цікаво описаний міжвоєнний період у житті родини та факти пов’язані з діяльністю брата, Митрополита Андрея. Цінними документами родини є спогади про відвідання Прилбич після вбивства брата Леона солдатами в час першої радянської окупації Галичини. Також в них є свідчення очевидця подій у Львові у 1941 році – вбивства в’язнів під час відступу більшовиків після оголошення Німеччиною війни СССР.
Архимандрит Климентій Шептицький залишив у листах до родини також цінну, часто не відому широкому загалу інформацію про греко-католицьку Церкву, події з життя праведного Митрополита Андрея Шептицького, його смерть та арешти єпископату.
Також завтра презентуватимуть видання матеріалів наукової конференції на тему: «Музей народної архітектури та побуту у Львові – спадщина митрополита Андрея Шептицького», що відбулася 30-31 жовтня 2015 року. У ньому розміщені матеріали досліджень, які демонструють безпосередній зв’язок братів Шептицьких з заснування Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ у Львові та Музею просто неба.
Довідка.
Блаженний Священномученик Климентій (Казимир Шептицький) народився 17 листопада 1869 року у селі Прилбичі в родині Яна та Софії Шептицьких. Був шостою дитиною у сім’ї. У 1892 році отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті у Кракові. Займався адвокатською та політичною діяльністю. Зокрема, у 1900-1907 році був депутатом австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси». У 1911 році, у віці 43 роки, вступив до монастиря. У 1918 році став настоятелем Унівського монастиря, a з 1926 року ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. У 1927 році на землях т.зв. Кайзервальду у Львові заснував Свято-Іванівську лавру Студійського уставу. В 1936–1937, спільно з братом, митрополитом Андрієм Шептицьким, склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. Відіграв велику роль у створенні та формуванні чернецтва греко-католицької Церкви.
У 1939 році таємно іменований митрополитом Андрієм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру. Під час Другої світової війни врятував кілька сотень єврейських, польських та українських дітей. Замордований у 1951 році у Владимирському централі в Росії. В 1996 р. посмертно отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту. Отець Климентій Шептицький беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові під час офіційного візиту Святійшого Отця в Україну.
Станіслав Шептицький народився 3 листопада 1967 року, як четвертий син Яна та Софії Шептицьких. У 1888 році закінчив Військову технічну академію в Австрії та отримав офіцерське звання поручника. У 1904-1905 рр. був австрійським військовим аташе при російській армії в Маньчжурії. У 1914 році призначений начальником штабу II корпусу на російському фронті. Кандидатуру Станіслава Шептицького було запропоновано, щоб очолити Українських Січових Стрільців. У 1916-1917 рр. очолює польські легіони австро-угорської армії. У 1919 році, як генерал війська польського, займав пост командувача литовсько-білоруського фронту під час польсько-більшовицької війни. У 1920 році керує обороною Варшави під час більшовицького вторгнення кінноти Будьонного в Польщу. У 1923 році призначений міністром оборони Польщі. Був нагороджений найвищими військовими відзнаками ІІ Речі Посполитої.
Іванна НОВАКІВСЬКА
