Судити про добу Середньовіччя крізь призму безперервних війн, епідемій, інтриг та гноблення одних верств іншими було б не зовсім правильно… Водночас, ця епоха є періодом становлення християнства у Європі. Це час утверження чеснот, благодійництва, коли небайдужі меценати простягали руку допомоги страждучим у найважчі дні їх земного існування. Імена та добра пам’ять про таких людей збережені у людських серцях та у камені… Монастир і шпиталь святого Лазаря у Львові (XVII) одна з таких прекрасних середньовічних пам’яток.
Над давнім порталом входу до монастиря з Сокільницької дороги (нині – вулиця Коперника) збереглася таблиця латинською мовою, котра сповіщає, що “На честь святої Діви Богородиці – заступниці усіх засмучених і бідних і єдиній розрадниці Марії. Благочестиве братство святої вервиці побожно спорудило цю будівлю для прихистку бідних, немічних і тих, хто в найбільшій скруті, і на пожертви вірних року спасіння нашого 1621 року”…
Історія цієї споруди розпочалась 1616 року, коли львівський лавник, член Вервичкового братства, Марек Шарфенбергер-Острогурський, на власних землях, на Калічій горі, звів два дерев’яні будинки, як прихисток для хворих, бідних та убогих. Одна будівля – для немічних, друга – для священика. Згодом добудували декілька кімнат шпиталю та дерев’яну капличку.
Через декілька років, за ініціативи міського патриціату, що мав поблизу літні резиденції і не був у захваті від сусідства, споруди шпиталю було вирішено перенести у інше місце. Близько 1620 року для нього придбали ділянку при Сокільницькій дорозі (сучасна вулиця Коперника), тоді ж львівський будівничий Амвросій Прихильний фундував шпиталю свою землю, що знаходилась поруч. Згодом, він та шляхтич Ян Покорович, стали довічними провізорами шпиталю Лазаря… Вже 1621 року дерев’яні будинки і капличка постали на новій дільниці.
Робота закипіла одразу… Відомо, що у 1621 році шпиталь і монастир Святого Лазаря заопікувався солдатами королевича Владислава після його невдалого походу на Москву. Заопікувався у міру своїх сил, а, можливо, і понад силу… Того ж року стіни поповнили поранені вояки, що вертались з під Хотина. За свідченнями Бартоломея Зиморовича, за перші декілька років тут померло декілька тисяч нещасних… Ховали їх на цвинтарі, що також розьили тут, на території шпиталю…
Близько 1624 року, під керівництвом Амвросія Прихильного, у напрямку на південний захід було розпочато будівництво кам’яного комплексу, що включав шпиталь, костел, келії і підсобні приміщення. Долучився до цього і король Владислав IV, що наказав інженеру Гетканту створити “пояс” оборонних споруд Львова на передмістях, комплекс Святого Лазаря, згідно планів, мав бути їх частиною… Однак у зв’язку з масштабністю проекту і нестачею фінансування повне його втілення в життя розтяглося на десятиліття.
У 30-х роках XVII сторіччя керівництво будівництвом комплексу приймає на себе Якоб Боні, Прихильний ж цілком присвячує себе роботі над костелом святого Лазаря, який, не будучи закінченим, був освячений в 1639 році, а 1641 року у його криптах знайшов спокій його творець…. Роботи з оздоблення храму тривали після цього ще півтора десятиліття… Завершувати будівництво ансамблю в 1670-му довелось вже архітекторові Мартіну Годному.
Монастирсько-шпитальний комплекс, перебуваючи під опікою домініканців, справно виконував покладену милосердну місію останньої надії на тілесне та духовне відродження, до якої в 1845 році додалася опіка над немічними і убогими. Турботами ченців і благодійників оновлювалася прилегла територія – з’явилися зручні під’їзні шляхи, будиночок доглядача, водопровід, проводився ремонт основних будівель, в храмі з’являється орган…
Все закінчилося 1939 року, коли до Львова прийшла радянська влада і комплекс монастиря святого Лазаря був переданий у розпорядження військових частин – шпиталь, як і храм, були закриті, майно розчинилося в повітрі, а жителям притулку довелося шукати собі нове місце проживання…
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
http://www.lvivcenter.org/ , http://www.ji.lviv.ua/ , http://ukrainaincognita.com/ , http://zabytki.in.ua/
