Що писала преса про Голод в Україні 85 років тому

0
1153
Голодомор 1932-1933 років
Голодомор 1932-1933 років

Цього року українці по всьому світу будуть відзначати 85-ті роковини Голодомору 1932-1933. Пропонуємо нашим читачам ознайомитися з матеріалами про Великий Голод опублікованими у тогочасних українських газетах. Правопис збережено.

Преса доносить: в Україні брак хліба. В Харкові, Києві, Одесі та ін­ших містах відбуваються щоденно голодові заворушення. Голодуючі нападають на склади й поїзди з хар­чами мимо сильної сторожі військ ҐПУ. Доведені до розпуки голодую­чі кидаються на магазини та гинуть від куль чекістів. Місцями вдається голодним роззброїти сторожу. Були випадки, що надіслані на поміч вій­ськові відділи відмовлялися стріля­ти до голодних. За недодержання „хлібозаготовки” виселюють масо­во українських селян на Сибір. В послідніх місяцях виселено з України до 20,000 селян, між ними також опозиційних комуністів-українців. Нещасні виселенці замерзають в неопалюваних вагонах. Карні експе­диції відбирають від українських се­лян рештки збіжжя та карають за невиконання розпорядків червоної (від крови!) влади.

„Нова зоря”, 2 лютого 1933 року

Родина фотографа-аматора М.Ф. Боканя обідає у період Голодомору. Справа на ліво: Бокань М.Ф., його сини – Лев, Костянтин, Олександр, дружина Васса Трохимівна та донька Анна. с. Батурин, Бахмацького р-ну. 2 квітня 1933 р. – ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного. 2-161053.
Родина фотографа-аматора М.Ф. Боканя обідає у період Голодомору. Справа на ліво: Бокань М.Ф., його сини – Лев, Костянтин, Олександр, дружина Васса Трохимівна та донька Анна. с. Батурин, Бахмацького р-ну. 2 квітня 1933 р. – ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного. 2-161053.

В числі 2909 „Возрождєнія”, з 20.V, оповіщено лист з Кубані. З нього подаємо важніші місця: „Смертність в кожнім місті така, що хоронять не лише без домовини (нема дощок), а просто викопують велику яму, куди звозять опухлих від голоду та закопують. Се діється в місті. А по селах один жах! Там трупи лежать по хатах, доки сморід не зверне увагу людей. Нема хліба.

В тих станицях, де є риба, люди су­шать ости риб, мелять їх, мішають з водою, роблять „пляцки” і се засту­пає їм хліб… Ні котів ні псів на Куба­ні вже давно нема – їх всіх поїли… Зачали пропадати діти. їх заманю­ють під тою або іншою покришкою, то просять занести яке-небудь пись­мо. Тоді дітей ріжуть, роблять з них котлєти і продають. Топлений сма­лець продають голодним. Викрили вже кілька таких організацій. В ко­лодязі найшли кости з людськими пальцями. В пивницях познаходили посолене людське мясо. В школах заповіли дітям, щоби самі не ходили, тільки з родичами”.

„Нова зоря”, 1 червня 1933 р.

Група комуністів конфіскують зерно. Донецька область, 1932 рік.
Група комуністів конфіскують зерно. Донецька область, 1932 рік.

Російський часопис у Кишиневі „Експрес” повідомляє, що в Одесі вибухли поважні заворушення, спри­чинені голодом і недостачею довозу харчів. Сотки мешканців Одеси по­розбивали державні харчеві склади й розхопили всі запаси. Наочний сві­док Ґріґор’єв, який втік з Одеси до Кишинева, оповідає, що відділи Чер­воної армії стріляли до народу, вби­ваючи багато осіб. Під час вуличних боїв часть війська перейшла на сто­рону юрби і разом пішла за місто, де станула повстанчим табором. Однак червоне військо зліквідувало цей обоз артилерійським вогнем.

„Діло”, 7 січня 1934 р.

Голодомор. Околиці Луганська, 1932 рік.
Голодомор. Околиці Луганська, 1932 рік.

3 листа, писаного від рідні, яка живе в одному з найбільших міст України, довідуємось про ціни про­дуктів на тамошньому ринку. І так літра молока коштує 3 і пів карб. Десятка яєць 12 карб. Мясо – 17 карб, кільо, одна курка 25-30 карб. Цукор (у вільній продажі) 30 карб. кільо, картопля – 120 карб. пуд (16 кільо). Склянка муки – 2 карб. От через це – вареники, га­лушки або бліни – це розкіш. Склянка рижу 5 карб. Молода картопля – одна штука пів карб, та її майже не видно. „Вчора зробили ми борщ – але хоч коштував 15 карб. (ми туди доклали кусок ка­пусти, який купили за 3 карб., кар­топлі за 2 карб. та кусок мяса за 7 і пів карб.) – всетаки вийшов ні до чого. А все те й за гроші тяжко дістати, бо просто бракує на ринку. В порівнянні до такої дорожнечі большевики платять дуже мало. Платять приміром інжинерові 350 карб. у місяць, а це ледве стільки, що з того він має право жити 10 день. А де ж решта місяця? Або що він має робити коли має на удержані родину?

Як дає собі раду звичайний ро­бітник, якому платять 100-200 карб? Недоїдає. Чи може він вижи­ти цілий місяць 16-ма кільоґрамами бульби? За що тоді купити якусь одежину? Так виглядає большевицький рай на ограбленій Україні! Не дивно, що сухоти страшно там тепер поширені. А большевики як на сміх воліють побудувати дві-три лічниці для сухітників, аніж дати їсти ще здоровим. Се в них називається „пролетарська цивілізація”.

„Правда”, Львів, ч. 32,1933р.

Голодомор. Околиці Харкова, 1932 рік.
Голодомор. Околиці Харкова, 1932 рік.

Чернівецький „Час” оголосив та­кого листа: „Поважний пане редак­тор! Маючи на увазі розповсю­дження комунізму у нашім селі, з якої причини і переведено труси і арештування кількох легкодумців, що далися на підмову до комуніз­му і щоби запобігти цьому лиху, прошу помістити у Вашім шанов­нім часописі лист, який я отримав від свого свояка з Харбіну з 15 травня 1933 р.: „Дорога рідне! На ваш запит в листі, що діється на Україні, то пишу Вам от що: в Росії і на Україні дуже тяжко жити. На­рід гине, як мухи, від епідемії тифу, болезней і голоду. Люди вмирають з голоду на улицях Київа і інших городів. Нема хліба, нема бараболь, нема ліків. Люди їдять траву, вибирають посаджену картоплю і їдять сиру. То саме ді­ється в Сибірі і у Владивостоці, куди тікав нарід”. Читайте це, браття гуцули, і не вірте нікому, що в СССР добре, бо це нам пише нї якийсь чужинець, а таки наш чо­ловік, зайшлий туда ще 1914 р.

Населення в Совітах голодує так страшно, що в деяких місце­востях доходить до людоїдства. Не дивлячись на це, більшовики вивозять багато харчевих продук­тів за кордон, щоби дістати трохи готівки, якої потребують на агіта­цію. З тої причини прийшло не­давно в одеській пристані до жах­ливих і трагічних подій.

Коли почали ладувати три ко­раблі консервами, рибою, маслом та іншими продуктами, щоби від­правити за кордон, ціла маса го­лодних мешканців старалася не допустити до того. Але чрезвичайка була про це попереджена.

Змобілізовані агенти ДПУ і від­діли червоноармійців повели прав­дивий наступ на товпу, в якій були також жінки й діти, і почали стрі­ляти. Товпа розбіглась лишаючи вбитих і ранених. Після цього ро­бітники відмовились ладувати про­дукти на пароплави. Але тут знову пішли в рух револьвери.

Ціла пристань була засіяна тру­пами, а багато арештованих пішло на муки до льохів чрезвичайки. Так то кормить робітничо-селян­ська влада своє населення.

„Свобода”, Ню-Джерзі, 1933 р

Голодомор. Донецька область, 1932 рік.
Голодомор. Донецька область, 1932 рік.

Писали про Голодомор і західні газети, хоча там замовчувалися про страхітливі масштаби голоду. Багатьом на Заході було важко повірити, що в той час як СРСР експортує зерно й відмовляється від допомоги, на Україні може лютувати голод.

Зібрав і підготував Маркіян НЕСТАЙКО

Напишіть відгук