“Серце мами Гонгадзе”— історія абсолютної любові (відео)

Сімдесят хвилин, щоб показати безмежність відчаю і горя матері, її абсолютну любов і надію до останнього подиху. Документальний фільм В’ячеслава Бігуна „Серце мами Гонгадзе“ — це історія трагедії, що сколихнула Україну й досі залишається незагоєною раною і нагадуванням, що на полі політичних воєн людське життя є лише засобом, але аж ніяк не безцінним Господнім даром.

Постер до фільму В’ячеслава Бігуна “Серце мами Гонгадзе”

У двох частинах фільму його автор виклав життя та переживання унікальної жінки — Лесі Гонгадзе. Понад тридцять інтерв’ю, три країни — Україна, Грузія, Естонія, більш, як три роки праці і врешті, історія життя, нестримного кохання, материнського щастя і… нездоланного розпачу, попри який все ж Леся Гонгадзе залишалася сильною жінкою-воїном. Вона до останніх днів свого життя вірила, що її син Гія — живий.

Фрагмент фільму В’ячеслава Бігуна “Серце мами Гонгадзе”
Фрагмент фільму В’ячеслава Бігуна “Серце мами Гонгадзе”
Фрагмент фільму В’ячеслава Бігуна “Серце мами Гонгадзе”
Фрагмент фільму В’ячеслава Бігуна “Серце мами Гонгадзе”
Фрагмент фільму В’ячеслава Бігуна “Серце мами Гонгадзе”

„Я його виховала воїном!“ — лише цієї фрази достатньо, щоб зрозуміти, що Гія Гонгадзе не міг бути іншим, аніж був. Через цілий фільм проходить ця думка. Адже батьки, які вміли йти проти течії, саможертовно обстоювати інтереси інших, дбати про свою Батьківщину, не могли виховати слабодухого сина, а лише — борця, для якого „Грузія — рідна мати, а Україна — кохана дівчина“.

Фільм базується не лише на спогадах Лесі Гонгадзе, а також її рідних, знайомих, професора ЛНУ Петра Рабіновіча, історика та журналіста Вахтанга Кіпіані, кардинала Любомира Гузара, багатий на фотоматеріали зі сімейного архіву.

Стрічку демонстрували на низці кінофестивалів, зокрема в Парижі та Таллінні. На Міжнародному фестивалі історичного кіно вона здобула нагороду — „Кращий образ у кадрі“.

2 грудня у Львові у Палаці мистецтв відбудеться великий показ фільму, а також з 1 до 6  грудня „Серце мами Гонгадзе“ можна переглядати в малій залі Кінопалацу „Коперник“.

Наталія ПАВЛИШИН

Довідка:

Закарпатський кінематографіст і вчений-юрист В’ячеслав Бігун за три роки став лауреатом 25 українських фестивалів. Також його неодноразово нагороджували за активну популяризацію українського кіно.

Кінофестивалі відзначали його професіоналізм у різних категоріях: режисура, операторська робота, актуальність точки зору, сценарну майстерність, звукорежисура.

Зокрема, Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» номінував на статуетку «Скіфський олень» першу документальну стрічку режисера «Пенальті правосуддя». Це один з найвідоміших українських фільмом про права людини. Він був показаний в більш як 25 країнах, отримав нагороду як найкращий документальний фільм на Міжнародному фестивалі «Дніпро-Сinema» ім. Д. Сахненка.

Художній фільм В’ячеслава Бігуна «Мати. В ім’я мільйонів» здобув три зарубіжні нагороди і двічі нагороджувався в Україні. Так, журі Всеукраїнського фестивалю «Пілігрим» на чолі з Михайлом Іллєнком нагородив його гран-прі. Журі кінофестивалю «Любов врятує світ» визнало стрічку найкращим фільмом про сім’ю.

Найбільше нагород (8, з яких 7 українських) удостоїлася стрічка про війну «Найближчі до Бога». У 2016-2017 рр. її відзначили за «Найкращу операторську роботу» на кінофестивалі «Відкрита ніч», відзнаками на кінофестивалях «Місто мрії», «Дніпро-Сinema», «Зоряне містечко» (двічі), Канівському кінофестивалі і Міжнародному фестивалі історичного кіно.

Фільми Бігуна були також лауреатами таких фестивалів, як «Зоряне містечко», «Кінокімерія», «Кінолітопис», «Кіномаршрут», «Золоте курча», «Запорізька Сінерама» («Молоде кіно»). Вони ставали переможцями і демонструвалися на інших фестивалях і подіях: «КіноДок», «ПолтаваДок», «Корона Карпат», «КіноХвиля», «Миколайчук-Фест», «Сучасне українське кіно» (Гогольfest), «Європейський експрес», фестиваль американського кіно «Незалежність» і Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів.

Загалом поки що десять фільмів режисера відзначені на кінофестивалях у Україні. Серед них також – «Довженко. Український Гомер кіно», «Лист Тарковському», «Її хліб насущний», «Шевченко живе. Визнання Лесі», «Між пеклом і раєм», «Як тебе не любити», а також «Серце мами Гонгадзе».

Фільми В’ячеслава Бігуна були показані на фестивалях у 29 країнах світу, в тому числі в 23 країнах Європи, а також у Австралії, Канаді, Китаї, Індії, Малайзії та США. Він є найпродуктивнішим українським кінорежисером, за даними каталогів «Українські фільми», виданих Держкіно в 2015 і 2016 роках, і Міжнародної кінобази (IMDb).

Телекритика

Напишіть відгук