Що бачив о. Атанасій, або подія з життя львівського єпископа

0
403
Що бачив о. Атанасій, або подія з життя львівського єпископа

Ми не так часто можемо потішити себе такою розкішшю, як детальний опис подій сивою давнини. Парадокс, але в той момент, коли біографія львівського єпископа Атанасія (Желиборського) не рясніє твердими фактами, ми маємо в розпорядженні відносно деталізований опис одного з епізодів його життя. І хоч написано це було не самим о. Атанасієм, а його хорошим товаришем, а водночас і головним дійовим персонажем написаного, персона Желиборського також там не остання і є своєрідною складовою спускового механізму до розвитку сюжету описаних подій. Отож, що бачив отець Атанасій, або подія із життя львівського єпископа. 

Львівський єпископ Атанасій (Желиборський). Фото з http://archive.ec/CCvfP
Львівський єпископ Атанасій (Желиборський). Фото з http://archive.ec/CCvfP

Адам Желиборський, як і його брат Андрій, походив зі шляхетського роду. Обом, тим не менше, випало стати знаковими та символічними фігурами не для сфери політики чи економіки, а саме релігії і культури. Братам Желиборським трапилася нагода по черзі бути львівськими єпископами. Характерно, що в обох випадках зміна статусу і середовища діяльності виявились дуже продуктивним і корисним явищем для православної традиції, яку вони представляли.

Король Речі Посполитої Ян Казимир. Фото з https://uk.wikipedia.org
Король Речі Посполитої Ян Казимир. Фото з https://uk.wikipedia.org

Адам Желиборський (о. Атанасій) був обраний львівським єпископом у 1662 році, після смерті свого брата о. Арсенія (Желиборського). Виглядає так, що його кандидатуру на цю посаду підтримав навіть сам король Ян Казимир. Раніше Адам Желиборський фігурував серед учасників переговорів між гетьманом Іваном Виговським та польським урядом з питань укладення Гадяцького договору та політичної трансформації Речі Посполитої. Але політична кар’єра у Адама Желиборського не склалась, а якщо точніше, то він став більш прихильний, а по тому і затребуваний у релігійній сфері. Львівським єпископом о. Атанасій (Желиборський) був не дуже довго, адже сам відійшов у вічність в вересні 1666 року.

Гетьман Іван Виговський. Фото з https://www.youtube.com
Гетьман Іван Виговський. Фото з https://www.youtube.com

Тим не менше, львівському єпископу Атанасію вдалося багато досягнути. Коли у 1664 році київського митрополита Йосифа (Нелюбовича-Тукальського) звинуватили у зраді Речі Посполитої та ув’язнили, львівський єпископ Атанасій став адміністратором цілої Київської митрополії. Також саме з його благословення та підтримки було зведено Краснопущанський монастир отців Василіан на Тернопільщині. Між іншим, землю під цю святиню виділив та був фундатором будівництва не хто інший, а коронний хорунжий Ян Собеський, майбутній король Речі Посполитої.

Краснопущанський монастир. Фото з https://uk.wikipedia.org
Краснопущанський монастир. Фото з https://uk.wikipedia.org

Єпископ Атанасій підтримував тісні контакти з багатьма впливовими інтелектуалами свого часу. Одним з таких був відомий полеміст, ігумен Єлецького монастиря Йоаникій (Галятовський). Останній присвятив о. Атанасію (Желиборському) львівське перевидання свого “Ключа розуміння”, яке було здійснено у 1665 році за підтримки львівського владики. Крім самої присвяти, причетність Желиборського до проекту видає також і його герб, поміщений на цьому друці. Самого ж Галятовського з Желиборським, окрім видання згаданого вище твору, пов’язують і інші події. Відомо, що львівський єпископ у 1664 році надав полемісту притулок, коли в того виник конфлікт з блюстителем Київської митрополії єпископом Мефодієм, який був поставлений Московським патріархатом. Але їхнє знайомство, очевидно, відбулось ще раніше.

Полеміст о. Йоаникій (Галятовський). Фото з http://photo-lviv.in.ua
Полеміст о. Йоаникій (Галятовський). Фото з http://photo-lviv.in.ua

У 1663 році, коли в Ніжині відбувались події чорної ради, описані в  історичному романі Пантелеймона Куліша з такою ж назвою, король Речі Посполитої Ян Казимир ішов з військами на територію України. Він планував “заспокоїти” трішки козацтво, але, в силу різних причин, більше тижня “чаював” в Білій Церкві. Там його особисто приймав коронний канцлер і єпископ луцький Миколай (Пражмовський). Поміж іншими заходами була і “учта” в канцлера, куди було запрошено багато представників духовенства, полковників, ротмістрів, капітанів і іншого рицарства.

Коронний канцлер і єпископ луцький Миколай (Пражмовський). Фото з https://commons.wikimedia.org
Коронний канцлер і єпископ луцький Миколай (Пражмовський). Фото з https://commons.wikimedia.org

Серед духовенства варто відзначити присутність львівського єпископа Атанасія (Желиборського), про якого вже було сказано кілька слів вище, о. Йоаникія (Галятовського), який був тоді київським ректором, а також о. Гедеона (Хмельницького), персона якого мала би бути всім знайомою зі шкільного курсу історії. Пізніше до них приєднався єзуїт, о. Адріан (Пекарський), який був особистим проповідником короля Речі Посполитої. Останній сів навпроти київського ректора і кинув йому провокативне гасло: “є східні отці, хай будуть і західні”. Оскільки Галятовський ніяк на цю провокацію не відреагував, ініціативу перехопив канцлер Пражмовський, який не хотів дати гостям засумувати. Він пригадав, що недавно помер київський митрополит Діонізій (Балабан) і запитав у о. Йоаникія як вони (православні) планують, в таких умовах, висвятити львівського єпископа (мова йшла саме про Атанасія (Желиборського)).

Гетьман Юрій Хмельницький (о. Гедеон). Фото з https://uk.wikipedia.org
Гетьман Юрій Хмельницький (о. Гедеон). Фото з https://uk.wikipedia.org

Галятовський відповів, що третього єпископа можуть висвятити два інших, а таких вони мають. Це, в свою чергу, спровокувало запитання про церковну ієрархію.  Відповідаючи на нього, Галятовський порівняв статус патріарха і папи, на що Пекарський викрикнув “А не так! Як можна рівняти патріарха до папи, який судив патріархів, скидав їх і проклинав!”. З цього моменту і розпочалась основна частина теологічної дискусії між о. Йоаникієм (Галятовським) та о. Адріаном (Пекарським) про церковну ієрархію, особливості якої пізніше було викладено у трактаті “Білоцерківська розмова” о. Йоаникія (1676 рік). Цей текст є цікавим зразком риторичного мистецтва свого часу і демонструє рівень ерудиції та засади світогляду обох диспутантів. Не заглиблюючись у деталі самої розмови, скажемо, що, єзуїт зазнав у ній поразки, а розмова була настільки затяжною і затятою, що її учасники “о другій годині ночі розійшлися”.

Герб Желиборських. Фото з https://pl.wikipedia.org
Герб Желиборських. Фото з https://pl.wikipedia.org

Складно сказати, як ця “нічна пригода” вплинула на відносини єпископа Атанасія (Желиборського) та о. Йоаникія (Галятовського), невідомо чи мала вона стосунок і до діяльності львівського єпископа загалом, але щось підказує, що вона не могла не залишити сліду у свідомості львівського владики.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Галятовський І. Розмова Білоцерківська / Літопис [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://litopys.org.ua/velichko/vel21.htm
  2. Кметь В. Арсеній Желиборський (1641 – 1662) єпископ Львівський, Галицький і Кам’янецький, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://archive.ec/CCvfP
  3. Мельничук І. Цикл віршів на клейноди роду Желіборських у контексті геральдичної поезії українського бароко / Наукові записки Національного університету “Острозька академія”, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: file:///C:/Users/Администратор.000/Downloads/Nznuoaf_2016_61_100.pdf
  4. Rozmowa Białocerkiewska Wielebnego Oyca Ioaniciusza Galatowskiego…z Wielebnym Xiędzem Hadrianem Piekarskim…De hierarcia Ecclesiae. – Новгород-Сіверський, 1676.

 

Напишіть відгук