Ринки давнього Львова, або куди львів’яни ходили за покупками сторіччя тому

0
3058

З розвитком ринкових відносин  та загальним поступом суспільства проблема доступності найрізноманітніших товарів відпала. Сьогодні численні торгові центри, супермаркети та, звісно, ринки можуть запропонувати львів’янину будь-який асортимент товару. Головне зараз – це мати гроші на придбання цього товару. Однак, торгові центри та супермаркети з’явились досить недавно. А от протягом довгих століть основними місцями для купівлі у Львові були базари, одні з яких уже й забуті в історії, а інші збереглись до наших днів.

 

 

Одним із найдавніших львівських ринків був базар на площі Ринок. В принципі, сама ж назва цієї локації вказує на призначення площі. Цікаво, що судячи по давнім фотографіям базар на площі ринок мав різне місце розташування. Зокрема, світлини засвідчують його локацію з південної, північної та західної сторони площі. Однак, сама торгівля на цьому ринку мала певні суворі обмеження. Зокрема, торгувати тут дозволялося виключно фруктами, овочами, молочними продуктами та квітами. Однак уже під час Другої світової війни базар на площі Ринок припинив своє існування, а після війни радянська влада не відновлювала його діяльність. Що правда, тепер на площі Ринок в святкові пори мають місце святкові ярмарки.

Ще один давній ринок існував колись по вулиці Тершаківців. Про це, зокрема, говорять давні назви цієї території, такі як «Песій Ринок», «торговиця будівельного дерева», «Фімарк», що в перекладі з німецької означає «скотний ринок». На фотографіях початку XX ст. по правій стороні вулиці, за дерев’яною огорожею, помітні торгові ятки. Після Другої світової війни ринок тут проіснував до кінця 1960-х років, поки на його місці не збудували житловий багатоповерховий будинок.

Доволі давнім можна вважати Краківський ринок, що існував колись при площі Краківський, що тепер зветься площею Ярослава Осмомисла. Хоча площа адміністративно була оформлена лиш в першій половині XIX ст., ринок на ній з’явився набагато раніше. Цьому сприяло розташування цієї території на перетині двох основних магістральних вулиць – Городоцької і Жовківської (Б.Хмельницького). Зовсім нового вигляду ринок на цій площі отримує в 1876 році. Тоді, віденською фірмою «Енд та Горн» було збудовано великий павільйон із заліза та цегли на мурованому фундаменті, покритий хвилястим оцинкованим залізом. Базар був обладнаний асфальтовими хідниками, вентиляцією, мав 76 крамниць (оренда яких розігрувалася жеребкуванням) для різників, круп’ярів, пекарів, для продажу молочних виробів та овочів. Будова цього взірцевого ринку разом з відновленням після пожежі 1894 р. коштувала 63544 зл. В ході Другої світової війни Кракідале, як в народі називали ринок, припинив своє існування, а після війни остаточно був закритий радянською владою. Хоча зараз в цьому місці існує ринок «Добробут», однак історичного зв’язку з давнім Краківським ринком він жодного не має. Оскільки був відкритий аж наприкінці 1990-х років.

Поруч до давнього Краківського ринку протягом довгої історії міста діяло кілька стихійних ринків, котрі не будучи впорядкованими та розмежованими зливалися в єдиний стихійний ринок. Розташовувався цей стихійний ринок на значній території від площі Св. Теодора до вулиці Куліша. Його частиною був ринок на площі Сольських або так званий Зерновий ринок, що розташовувався за театром Скарбека, на землях, що належали родині Сольських. Відомо, що у 1807-1810 рр. тут збудували міську різню і розмістили ринок дерева. Однак вже в 1862 році власником цих земель став магістрат міста. На ринку почали торгувати зерном, м’ясом, птицею, рибою, залізом, старими речами. В 1892 році з’являється офіційна назва ринку – Торговиця зерна. Після Другої світової війни стихійний ринок проіснував ще кілька років та припинив своє існування. На ділянці, котру він займав тепер проходить вул. Чорновола та розташований готель «Львів». Про ринок, що колись тут існував нагадує лиш невеличка площа, що носить назву Зернова.

Зовсім не стихійною була поява Галицького ринку. В 1891 році гміна Львова з метою влаштування міського ринку спеціально закупила земельні ділянки на межі площі Бернердинської та площі Галицької. Частину земель було викуплено у власників палацу Бесядецьких, яким заплатили 87000 зл. Ще одну ділянку за 10000 зл. було придбано у Саврацького. Вже наступного 1892 року здійснено спорудження самого ринку, котре виконала віденська фірма Енд & Горн, та сама, що споруджувала Краківський ринок. Для потреб ринку було зведено великий павільйон, покритий хвилястим оцинкованим дахом. Потреби покупців могли задовільнити 50 крамниць, 60 відділів для різників та м’ясників, 54 ятки для продажу бакалії, 2 склади для м’яса. На ринку функціонували навіть 6 туалетів з проточною водою. Побудова Галицького ринку, без врахування земельних ділянок, коштувала місту 79387 зл. Будучи збудованим понад століття тому цей ринок зберігся і до наших днів. В 1990-х рр., що правда, були плани щодо його знесення, але місцева громада не дала це зробити.

Достеменно не відомо, коли ж розпочинає свою історію Личаківський ринок, що на пл. Св. Антонія. Очевидно, як місце стихійної торгівлі ця територія використовувалась протягом багатьох століть. Проте, більш-менш впорядкований ринок виникає тут в XIX ст.. Збереглись імена його давніх власників. Відомо, наприклад, що у 1871 році ринком володіли  Леон і Франциска Гьофліх. Личаківський ринок був одним з найголовніших пунктів цілого передмістя. Його спеціалізацією була гуртова та роздрібна торгівля крупами та мукою, чим трудилися мешканці Личакова.  Ринок мав 80 постійних столів для продажу та 180 тимчасових місць. Постійні столи мали торговці, які орендували їх та щомісячно оплачували. Натомість, непостійні місця брали ті, хто торгував нерегулярно – і платили за них більше. При торгівлі споживчими товарами плата складала 1 злотий за 1 кв. м. Безпосередні виробники нічого не платили, але серед торговців було багато селян-скупників товару в селі. В 1916 році ринок перестав бути приватною власністю та перейшов до громади міста, яка вже 1920-х роках планувала його перебудувати у критий ринок. Був навіть розроблений проект, за котрим передбачалось спорудження торгової зали зі скляним дахом. Однак ці проекти так і не були втілені. За радянських часів Личаківський ринок був перейменований на Винниківський. У 1970-х роках здійснена його реконструкція. Саме тоді і з’явилось мозаїчне панно, яке досі можна побачити біля головного входу до ринку.

Стрийський ринок, що розташований тепер на межі вулиць Шота Руставелі та Стрийській бере свій початок теж ще з австрійських часів. Однак, він є значно молодшим за інші львівські базари. Перша торгівля в цьому місці розпочалася на початку XX ст.. За польських часів тут вже були впорядковані торгові ятки. Однак офіційною датою заснування ринку вважають 1947 рік, тобто коли вже за радянської влади тут було зведено впорядкований критий ринок.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

Котлобулатова І. Львів на фотографії 1860-2006. – Львів, 2006.

Котлобулатова І. Львів на фотографії-2:  1860-2011. – Львів, 2011.

Інтернет-ресурс www.polona.pl

Інтернет-ресурс http://foto.karta.org.pl/

Крип’якевич І. Історичні Проходи по Львові. – Львів, 1932.

Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів, 2009. – 528 с.

Напишіть відгук