П’ять стін-“сторінок книг” у Львові

2
1165
П’ять стін-сторінок книг у Львові

На деяких львівських стінах тепер, замість малозрозумілих або образливих написів, тепер можна читати поезію. Творчість українських поетів популяризують учасники громадської ініціативи «Project-1». «Поетичні» стіни же можна побачити в центрі Львова. Активісти обіцяють згодом переміститись і в інші райони міста, борячись, таким чином, із вуличним вандалізмом.

Ліна Костенко

Здається,  часу  і  не  гаю,
а  не  встигаю,  не  встигаю!
Щодня  себе  перемагаю,
від  суєти  застерігаю,
і  знов  до  стрічки  добігаю,
і  знов  себе  перемагаю,
і  не  встигати  не  встигаю,
і  ні  хвилиночки  ж  не  гаю!

Юрій Іздрик

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

Вул. Князя Романа

Сергій Жадан

Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощами.

Підпис, місце печатки,
Виводиш, наче харизму,
блаженні першопочатки
східного сепаратизму.

Коли літає, померши,
радіо над домами,
і березень, як уперше
обступає димами.

Я бачив твої падолисти,
ту ніч, що тебе огорне
там, де високі під’їзди,
мов застуджені горла.

З полісу, з небокраю
тягнеться довга вервиця,
і ця панорама, я знаю,
вона ще тобі озветься

луною в порожній шахті,
листям у водостоці,
в жованому ландшафті,
у пташиному оці.

Вул. Лесі Українки

Ліна Костенко

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним

Вул. Ференца Ліста

Тарас Шевченко

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Пл. Музейна

Наталія БОЙЧЕНКО

2 COMMENTS

Напишіть відгук