Пухнасті мешканці садиби Людкевича

Пухнасті мешканці садиби Людкевича

Історія зберігає багато оповідок про знаменитостей та їхніх улюблених тварин. Коти, собаки, навіть екзотичні створіння ставали не лише відданими друзями, а деколи й невід’ємною частиною зіркового образу.

На жаль, невідомо, чи були в домі Людкевичів у м. Ярославі якісь домашні тварини. Сам композитор спогадів не залишив (писати їх відмовлявся категорично), а щоденники його молодшої сестри Олени Людкевич-Кашубинської ще чекають свого прочитання.

Станіслав Людкевич (зі сайту https://uk.wikipedia.org)
Станіслав Людкевич (зі сайту https://uk.wikipedia.org)

1897 року Станіслав Людкевич приїхав до Львова на навчання в університеті. Спочатку він замешкав по вул. Руській, поблизу Успенської церкви. Згодом його адреси змінювались, як у калейдоскопі. М. Коперника, Св. Мартина (біля Жовківської), Зелена, О. Фредра, Скарбківська (теперішня вулиця Лесі Українки), Сапіги (тепер С. Бандери) – ось деякі з них. Трохи довше – 10 років – Людкевич винаймав помешкання в кам’яниці Соломії Крушельницької по вул. Крашевського (тепер – С. Крушельницької). А наступний тридцятилітній період життя (1931-1961) пов’язаний із вулицею Шептицьких, де професор мав квартиру в будинку панства Боцюрків. Навряд чи за таких обставин було можливим тримати домашніх тварин.

Будинок по вул. Військовій, 7 (тепер – вулиця С. Людкевича)
Будинок по вул. Військовій, 7 (тепер – вулиця С. Людкевича)

Аж у 1961 році С. Людкевич разом із повдовілою сестрою переїхав у власний будинок по вул. Військовій, 7 (тепер – вулиця С. Людкевича). Як згадують сучасники, пані Олена Кашубинська дуже любила котів і в її попередньому помешканні по вулиці Молдавській була значна кількість “пухнастиків” різних порід. Очевидно, вона опікувалась безпритульними, адже ще до війни належала до Товариства охорони (захисту) тварин. Напевно, деякі тваринки перенеслись на Військову разом із своєю господинею. Історія про це замовчує…

Членський квиток Товариства охорони (захисту) тварин Олени Людкевич-Кашубинської
Членський квиток Товариства охорони (захисту) тварин Олени Людкевич-Кашубинської

Натомість відомо про інших тогочасних “співмешканців” професора. Зі слів актриси Софії Федорцевої (яка мешкала в будинку навпроти Людкевича) дізнаємось, що по смерті О. Людкевич-Кашубинської господарством зайнялась двірничка із сусіднього будинку. Ця пані “використала чудову зелену мураву перед домом композитора й підвал і завела для себе великий курник. В ньому були кури, качки, півні, і ця пташня проходжувалася громадою перед домом композитора, походжала по зеленій мураві. І коли з міста приходив Станіслав Пилипович і ключем відкривав хвіртку, всі ці домашні птиці бігли йому назустріч крякаючи, кудкудакаючи, а одна з качок якось особливо квокала, проявляючи свою радість. Цей радісний гамір птаства мило, по-домашньому приємно звучав для Станіслава Пилиповича, бо всміхався до них і, звільняючи крок, повільно йшов до дверей дому”.

Станіслав Людкевич і киця Міцька на відпочинку
Станіслав Людкевич і киця Міцька на відпочинку

Спочатку у Людкевича була киця Міцька, а згодом з’явився “сіамець” Мурчик, якого ще маленьким кошеням принесли в дім професора. І в теплий сонячний день перехожі вулицею Військовою могли бачити старшого пана, який сидів на лавочці перед будинком, а поряд з ним – кіт.

Станіслав Людкевич і “сіамець” Мурчик
Станіслав Людкевич і “сіамець” Мурчик

Музикознавець Марія Білинська згадувала, що С. Людкевич особливо любив одного з них, “міг годинами тримати на колінах, гладити і слухати його мурликання. Другий – був трохи дикий і драпіжний, той вже не мав великої симпатії в професора”.

Зеновія Штундер
Зеновія Штундер

Після Станіслава Людкевича його спадкоємицею стала Зеновія Штундер. Студентка професора, багатолітня асистентка, згодом дружина, вона по смерті Людкевича щиро служила його пам’яті. Саме завдяки З. Штундер 1995 р. був створений Меморіальний музей композитора (як сектор Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької).

Зеновія Штундер і кіт Рудасик
Зеновія Штундер і кіт Рудасик

У будинку Людкевича й надалі мешкали коти. Працівники Музею ще пам’ятають Рудасика, улюбленця п. Зені, який мав незаперечне право перебувати в меморіальних кімнатах композитора. Окрім Рудасика, в садибі знаходили притулок багато інших котів, для яких спеціально було обладнане місце у пивниці. Зрозуміло, що час від часу з’являлись кошенята. Тоді п. Зеня просила свого вуйка Йосипа Романюка приїхати з Тлумача і забрати малюків на село. Цю далеку подорож “пухнастики” відбували у великій валізі з прорізаними отворами для доступу повітря.

Мар’яна Зубеляк і кіт Зесько біля садиби Станіслава Людкевича
Мар’яна Зубеляк і кіт Зесько біля садиби Станіслава Людкевича

Історія появи в домі Людкевича теперішнього кота заслуговує особливої уваги. Три роки тому п. Ірина Криворучка (головний хранитель фондів Музею С. Крушельницької) та її чоловік п. Іван Мигул почули за вікном розпачливий м’явкіт-плач кошеняти. Коли вийшли на вулицю, то побачили жахливу картину: залитий білою фарбою чорний клубочок. З великими труднощами малюка вичистили – і вирішили віддати п. Зені (Рудасика на той час вже не було). Невдовзі Зесько (так його назвала п. Ірина) перетворився на пухнастого красеня. Тепер він одноголосно призначений “завідувачем” Музею Людкевича. Попри лагідну вдачу Зесько вимагає від працівників суворого дотримання розпорядку ЙОГО дня: годування, прогулянки, спілкування…

Теперішній “завідувач” Музею Станіслава Людкевича кіт Зесько
Теперішній “завідувач” Музею Станіслава Людкевича кіт Зесько

Як і раніше, в садибі Людкевича можна зустріти й інших котів – сусідських або приблудних. На диво, вони досить мирно уживаються. Напевно цьому сприяє позитивна аура місця.

Концерт “Класика з котами” в садибі Станіслава Людкевича. Фото: 032.ua
Концерт “Класика з котами” в садибі Станіслава Людкевича. Фото: 032.ua

Нещодавно в садку Музею Людкевича відбувся цікавий концерт – “Класика з котами”. Його зініціювали та організували Іван Остапович і Тарас Демко (з музичної агенції Collegium Musicum). В концерті для чотирилапих слухачів та їхніх господарів звучали твори Й.С. Баха, Ж.Ф. Рамо, Д. Скарлатті, Дж. Платті, А. Вівальді, В.А. Моцарта, Дж. Россіні (в перекладі для акордеону) у виконанні талановитих музикантів Богдана Кожушка та Юрія Шуманського. Спочатку “пухнастики” трохи нервували: чужа територія, незнайоме товариство. Та швидко заспокоїлись і під звуки класики у чудовому виконанні – поринули у котячі дрімки.

Мар’яна ЗУБЕЛЯК
старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

Література:

  1.  С. Барвінський. Станислав Людкевича – людина легенди і дійсності // Станіслав Людкевич у спогадах сучасників / Упоряд. З. Штундер / 2-е вид. – Жовква-Львів, 2014 – С. 116-122
  2. М. Білинський. Жмуток спогадів про Станислава Людкевича – людину чутливого й доброго серця // Станіслав Людкевич у спогадах сучасників / Упоряд. З. Штундер / 2-е вид. – Жовква-Львів, 2014 – С. 158-180
  3. М. Колесса. Мої спомини про Станислава Пилиповича Людкевича // Станіслав Людкевич у спогадах сучасників / Упоряд. З. Штундер / 2-е вид. – Жовква-Львів, 2014 – С. 38-57
  4. Я. Михальчишин. Народний композитор // Станіслав Людкевич у спогадах сучасників / Упоряд. З. Штундер / 2-е вид. – Жовква-Львів, 2014 – С. 151-155
  5. С. Фелорцева. Спогад про композитора С. Людкевича // Станіслав Людкевич у спогадах сучасників / Упоряд. З. Штундер / 2-е вид. – Жовква-Львів, 2014 – С. 18-24

Напишіть відгук