“Пригаслі зорі”, або концерт з творів призабутих та мало знаних митців старших генерацій (відео)

16 травня 2016 року, у малій залі Львівського державного музичного училища ім. С. П. Людкевича (площа Маркіяна Шашкевича, 5), в рамках святкування 100-річчя будівлі Музичного Товариства ім. М. Лисенка, відбувся концерт з творів призабутих та мало знаних митців старших генерацій, пов’язаних долею з ювілейною будівлею.

Пригаслі зорі – таким постають перед нами мистецькі твори випускників та педагогів Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка та музичного училища, виконавців, організаторів музичного життя та композиторів, достойних професійних музикантів минулого. Ніби ми про них чуємо й читаємо. Окремі імена називаємо навіть досить часто. Але – чи справді глибоко ми знаємо творчість Станіслава Людкевича і Василя Барвінського, Миколи Колесси і Нестора Нижанківського? Чи маємо уявлення про реальні масштаби діяльності і творчі здобутки композиторів, яких загал знає як пісенників Січових стрільців – Михайла Гайворонського, Василя Безкоровайного, Ярослава Барнича, Ярослава  Ярославенка? А музиканти, яких ми знали особисто, які невтомно трудились у цих же стінах, і які осягнули вічність не так давно – Володимир Флис, Іван Майчик, Володимир Носов – що промовляють їх імена сьогоднішній студентській молоді?

Окремі імена митців з яскравою національною позицією, учасників визвольних змагань, нащадків священничих родин, діячів української діаспори, послідовно замовчувалися за радянської влади, а твори їх авторів були усунені з концертних програм та музичних бібліотек, забуті і відкинуті у далекі шухляди. А інші – притихли разом з пам’яттю про музикантів, відсунуті за задній план виром нового, молодого, активного музичного життя. Ми всі знаємо – музика живе доти, доки виконується. І пам’ять про її автора житиме разом з нею, стане реальним зримим образом душі митця, а не сухими і німими друкованими знаками на папері.

Тому в цьому концерті студенти, педагоги, колишні випускники музичного училища, наші гості постарались наново запалити бодай окремі зорі – поки вони світили нам під час виконання музики з репринтів, з архівів, прижиттєвих видань столітньої давності, забутих нот з бібліотечних фондів і навіть з родинних рукописів – образи їх авторів, нехай недовго, але зримо – були з нами.

А ще – з нами були дуже дорогі нам гості. Середних – донька славетного скрипаля, учня жака Тібо в Парижі, педагога ВМІ та ЛДМУ Юрія Криха – професор кафедри спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, яка  посприяла у виконанні скрипкової фантазії «Верховина». Цей твір у виконанні неповторних Наталії Кульчицької та Наталії Майчик змусив весь зал вибухнути оваціями. Чудові оригінальні композиції знаного очільника музичної редакції Львівського радіо, засновника низки хорових колективів, диригента і фольклориста Івана Майчика прозвучали у виконанні нашого улюбленого чоловічого вокального ансамблю La VIVo, який кілька років тому під орудою сина композитора – проректора ЛНМА ім. М. В. Лисенка з міжнародних відносин, завідувача кафедри музичного мистецтва естради та джазу, доцента, заслуженого діяча мистецтв України
Остапа Майчика, народився на наших очах і розпочав  свою тріумфальну ходу конкурсами й концертними естрадами світу, а згодом Остап і особисто долучився до виконання разом з дівочим вокальним ансамблем училища. Відкриттям стала творчість В. Флиса та В. Носова – і не лише для юних музикантів, але й для численно присутніх в залі педагогів – колишніх учнів цих Метрів.

І що найголовніше – колись забуті твори стали знаними і улюбленими, сподіваємося що вони тепер не повернуться на мовчазні запорошені багаторічним пилом полиці бібліотек, а можливо – привернуть увагу виконавців та педагогів-музикантів і до інших сторінок творчості чудових музикантів.

Роксоляна ГАВАЛЮК
музикознавець, викладач ЛДМУ ім. с. Людкевича

Напишіть відгук