Пошта Листопадового Чину

0
294

Великий зрив українського населення Галичини привів до створення Західно-Української Народної республіки. В період з 1-го по 10 листопада 1918 року були сформовані основні органи управління нової держави, в тому числі поштове міністерство – Державний секретаріат пошти та телеграфу, як його тоді називали. Очолив новий уряд активний діяч національно-демократичної партії, організатор українських профспілкових організацій в поштівництві Олександр Пісецький.

Головна пошта після пожежі. Фотографія 1918 року
Головна пошта після пожежі. Фотографія 1918 року

Від старої Австрії йому залишився у спадок досить досконалий закон про поштову справу від 05 листопада 1837 р., добре вишколений поштовий персонал, центральна Дирекція пошти і телеграфу для королівства Галичини і Льодомерії та численні поштові відділення на всій території новоутвореної ЗУНР. Біда полягала в тому, що з перших днів існування молода республіка була втягнута у жорстоку боротьбу з поляками, військові фронти поділили і місто Львів, і всю Галичину. Поштарі, здебільшого поляки, саботували розпорядження української влади. Незважаючи на це, вдалося організовано розділити територію ЗУНР на окремі округи, де місцеве урядування турбувалися про всі потреби, в тому числі й поштові. Управи поштових урядів теж перейшли в українські руки. Як описує в своїх спогадах колишній працівник Дирекції пошт і телеграфів ЗОУНР М.Секретар, у Коломиї пошту очолив Микола Івасюк, у Стрию Ярослав Сінгалевич, у Дрогобичі – Іван Калинович, у Станіславові – Теодор Піщак, у Чорткові – Лев Хоміцький, у Бродах – Лев Левицький, у Бучачі – Станіслав Сіяк, у Самборі – Ярослав Хоміцький і т.д.

Згарище будівлі Головної пошти після листопадових боїв 1918 р.
Згарище будівлі Головної пошти після листопадових боїв 1918 р.

У Львові вже в перших днях листопада лінія фронту пролягла по вул. Оссолінського-Словацького-Єзуїтський город. Будинок Головної пошти, де містилась центральна Дирекція на всю Галичину, декілька разів переходив з рук у руки. На той час  Львові існувало 19 поштових відділень, але більшість з них, так само як і головна пошта, виявились або по польській стороні, або не могли функціонувати через нестачу працівників.

Вулиця Валова, 7. Фото Мар’яни Іванишин
Арштове відділення на вулиці Валовій. Фото Мар’яни Іванишин

Найбільш організованим виявилось поштове відділення № 8 по вул. Валовій. Розташоване в будинку Товариства ім. М.Качковського, воно було укомплектоване виключно українським персоналом і фактично виконувало роль головної пошти під час військових дій. Через нього велась кореспонденція у доступних для українців південному та південно-східному напрямках. Випустити оригінальні марки в умовах боїв не видавалось можливим, і використовувалися запаси наявних австрійських марок, які гасилися каучуковим штемпелем з українським написом «Львів». Разом з тим начальник 8-го відділення звернувся до зверхників за дозволом здійснити на австрійських марках спеціальний український надрук. Дозвіл було отримано, і у львівського гравера Аппля виготовили восьмикутний металевий штамп з візерунком лева в короні, зверненого наліво, та з написом «Західно – Укр. – Народна – Республіка». Ним було передруковано чорною фарбою австрійські марки: 3h фіолетова – 2200 шт., 5h зелена – 3400 шт., 10h червона  – 6700 шт. та 20h темно- і світлозелена – 8000 шт. Декілька десятків пробних надруків зроблено фіолетовою фарбою на марках номіналом 20h. Це були перші українські поштові марки на території ЗУНР. 20 листопада вони поступили у поштовий обіг, але вже 22 листопада українська влада покинула Львів, і поштарі вимушені були евакуюватись у Ходорів, де ці марки використовувались для оплати кореспонденції. Відомі їх гашення штемпелем «Львів», «Ходорів», «Станиславів» і «Коломия». На жаль ряд каталогів, зокрема «Івер», не вказують цих марок або ставлять під сумнів їх поштовий обіг.

Марка ЗУНР львівського випуску (1918)
Марка ЗУНР львівського випуску (1918)

Здійснивши евакуацію спочатку до Тернополя, а потім у Станиславів, О. Пісецький залишився без кваліфікованого персоналу  вимушений був вести все урядування самостійно, видаючи розпорядження усно або телеграфом без оформлення відповідної документації.

У перших днях січня 1919 року самостійний Державний Секретаріат пошт і телеграфу було скасовано, і на його сонові створена Дирекція у складі реорганізованого Секретаріату шляхів, пошт і телеграфів, який очолював високий урядовець Дирекції Залізниць у Станиславові Іван Мирон. Проте на практиці ситуація складалася інакше – фактично продовжували існувати два Секретаріати. М.Секретар згадував: «Державний секретаріат шляхів з підлеглою йому дирекцією залізниць у Станіславові та державний секретаріат пошт і телеграфів, на чолі з О. Пісецьким і на дальше продовжував своє урядування, користуючись, і на дальше недійсною вже печаткою «Державний Секретаріат Пошт і Телеграфів». Нічим не оправдана амбіція колишнього державного секретаря пошт і телеграфів, що уважав, здається, невідповідним, будучи раз державним секретарем займати опісля нижче становище управителя дирекції пошт  і телеграфів, була причиною, що поштово-телеграфної адміністрації не розбудовано а не нав’язано ніякого контакту з підлеглими поштовими урядами».

Марки ЗОУНР, перший випуск (1919)
Марки ЗОУНР, перший випуск (1919)

Незважаючи на усі труднощі, праця над розбудовою національної поштової служби тривала. У березні 1919 р. О. Пісецький виїхав у складі торговельної комісії до Відня, де повинні були бути підписані договори про поштову співпрацю з Австрією та Чехословаччиною, виготовлення оригінальних марок ЗОУНР. До Станіславова прибула поштова місія УНР, яка вивчала можливості створення єдиної поштової служби в об’єднаній українській державі.

Марки ЗОУНР, другий випуск (1919)
Марки ЗОУНР, другий випуск (1919)

Для забезпечення кадрами поштових урядів організовувались короткотермінові курси, які швидко зуміли забезпечити кваліфікованими працівниками не лише цивільну пошту, але й новостворену польову пошту Української Галицької Армії. Велика заслуга в організації цих справ належить керівникові  Дирекції пошт і телеграфів, колишньому управителю поштового уряду в Бучачі Станіславу Сіяку. Проте політика і військове становище на Західній Україні погіршувалися з дня на день. Станиславів опинився у фронтовій зоні, і влада ЗОУНР вирішила вибиратись на схід. Ще деякий час адміністрація Дирекції займалася персональними справами поштових урядів на території , зайнятій УГА, але з переходом армії за Збруч і ця акція припинилася. Деякі поштовики знайшли роботу в Кам’янецькій окрузі, дехто перейшов у розпорядження уряду УНР,частина повернулась додому, а частина влилась в кадри польової пошти УГА.

Хоч існування української поштової служби на Західній Україні не було довготривалим, вона вписала славну сторінку в історію змагань нашого народу за власну Державу.

Олександр ШИШКА

Використана література: статті М.Секретара та С.Шрамченка у часописі «Український філателіст» і праця І.Булата «Ilustrated Postage Stamp History of Western Ukrainian Republic 1918-1919»

Джерело: Галицька брама. Грудень, 1996 . – № 23

Напишіть відгук