«Прилетіла з Києва сумна звість: помер поет і бард Андрій Панчишин, з яким ми разом – а ще з Віктором Морозовим і Тарасом Чубаєм – творили театр “Не журись!” Під час Майдану Андрій з Морозовим запустили в інтернет багато бойових патріотичних пісень. А перед тим Морозов видав кілька батярських дисків, для яких Андрій написав дотепні батярські тексти.
Андрій помер у Києві і ховати його збираються там, де його мало хто знає – в Києві (о 14-тій на Байковому). Однак Львів повинен втрутитися у цю справу, бо родина його живе у Львові, він писав для Львова, оспівував Львів і був може останнім справжнім львівським бардом і одним з небагатьох носіїв львівського балаку…» – таке повідомлення опублікував 12 жовтня на своїй сторінці у FacebookЮрій Винничук.
Андрій Панчишин народився у Львові 22 березня 1959 року. Всі, хто слідкував за його творчістю, знають, що це була дуже талановита та різностороння людина. Він і журналіст, і поет, і співак, і громадський діяч.
У 1987 — разом з Віктором Морозовим і Юрієм Винничуком заснував львівський театр-студію «Не журись!»Важко переоцінити роль театру у відродженні української історії і культури. Саме артисти театру — а він, крім Морозова, Панчишина, та Винничука, зібрав у один гурт Тараса Чубая, Тризубого Стаса, Василя Жданкіна, Стефка Оробця, Ореста Хому, Богдана Рибку та інших непересічних особистостей. Вони одними з перших почали відкрито сміятися над радянською дійсністю і повертати віру в справжню Україну. А ще ж були десятки мітингів, концертів, виступів на різноманітних фестивалях, громадська робота — у 1991—94 роках Андрій був депутатом Львівської облради.
У 2005 році вічно молоді та вищезгадані Андрій Панчишин, Віктор Морозов та Юрій Винничук здійснили проект з відродження старих і створення нових львівських батярських пісень . Їх виконували Віктор Морозов і «Батяр-бенд».
Під час Майдану АндрійПанчишин вибухнув новою колекцією гострої сатири. Юрій Винничуктеж додав деякі тексти, які миттєво клав на музику Віктор Морозов і викидав в інтернет.
У своїх спогадах про Андрія Панчишина Юрій Винничук пише, що Андрій був до мозку кісток львів’янином. Був перейнятий духом Львова, міг вільно говорити львівським балаком і творив свій міф Львова.
ОСТАТНИЙ БАТЯР
слова Андрія Панчишина, музика Віктора Морозова
В ту ніч коли помре остатний батяр
на Левандівці згаснут жарівки
на Ринку леви скажут “насирматер”
і будут гірко плакати дівки
на цвинтар прийде половина Львова
провести хлопа на остатний суд
і принесут вінок з Замарстинова
і з Клепарова букєт принесут
Батяре, старий батяре
нам бракує твої ґітари
заки серце остатний раз вдари
заспівай заспівай нам батяре
заспівай нам батяре
і будут цілий тиждень поминати
бруківка вже не висохне від сліз
задармо будут кєшку наминати
і замовляти штаєра на біс
і лиш по тому скінчи ся жалоба
плачі в бурделях і по кнайпах стиск
коли остатнийбатяр стане з гроба
і замалює фраєрови в писок
Батяре, старий батяре…
Роксана ТИМКІВ
Джерела:
