Площа Стефана Яворського, або де у Львові “стояла цирозна печінка”

0
1303

В продовження теми львівських площ сьогодні мова піде про невелику площу середмістя, що примикає до вулиць Шевської та Театральної  – площу Стефана Яворського .

Виникла вона наприкінці XVIII ст. на місці розібраної Будковської кам’яниці. До 1933 року площа носила такі ж самі назви, що і Шевська вулиця. У 1774-1795 рр. – Дикастеріальна, оскільки так називалися австрійські урядові  установи,  розташовані поруч в Єзуїтській колегії, а опісля площа стала Трибунальською (від розміщених біля неї судових установ).

Площа Яворського, поч. ХХ ст.
Площа Яворського, поч. ХХ ст. (взято з http://strubcina.org/)

Зміна назви у 1933 році відбулася внаслідок перенесення на площу  фігури гетьмана Станіслава Яблоновського – найстаршого львівського пам’ятника світській особі. Цікавим є те, що дана площа була останнім місцем перебування скульптури у Львові. До того фігура доволі довго мандрувала містом.

Площа Яворського, Вигляд на вул. Шевську. поч. ХХ ст.
Площа Яворського, Вигляд на вул. Шевську. поч. ХХ ст. (взято з http://strubcina.org/)

Спочатку монумент гетьману стояв на бастеї зовнішнього муру, яку називали Гетьманською. Потім його перенесли на подвір’я Єзуїтської колегії, далі на площу Святого Духа (тепер Івана Підкови), згодом, від середини ХІХ ст., скульптура стояла на Гетьманських Валах (біля теперішнього Національного музею).

Пам'ятник гетьману Яблоновському на нин. площі Яворського. Фото кінця 1930-х років
Пам’ятник гетьману Яблоновському на нин. площі Яворського. Фото кінця 1930-х років

У 1932 році  пам’ятник коронному гетьману перенесли на площу Трибунальську і в честь цього з 1933 року вона стала називатися площею Яблоновського.  Проте, під час німецької окупації Львова, місцю повертають стару австрійську назву (площа Трибунальська), а скульптура гетьмана у 1944 році безслідно зникає.

Пам’ятний знак «Борцям за Владу Рад»
Пам’ятний знак «Борцям за Владу Рад»

У 1957 році площу знову перейменовують.  Цього разу на честь Народної гвардії ім. І.Франка , підпільної організації, що діяла у Львові в 1942-44 рр. А у 1980р. тут встановлюють пам’ятний знак «Борцям за Владу Рад» (скульптор Йосиф Садовський, архітектор Анатолій Консулов), який так і не змогли сприйняти мешканці міста, називаючи його, через вигляд композиції, «цирозною печінкою».  Демонтували скульптуру в 1992 році.

Цього ж року площу було перейменовано на честь уродженця Львівщини, видатного українського церковного діяча, ректора Києво-Могилянської академії Стефана Яворського.

Забудована площа у стилі класицизму та неоренесансу.

Кам’яниця під № 1, була збудована у 1912р. Останнім її власником був Густав Кіршнер (1916-1934 рр.) над вхідними дверима до будинку збереглася його монограма  «GK».

Кам’яницю під № 2, звели у 1786 р. за проектом Клеменса Фесінгера. У 1877-1946р. в цьому будинку була резиденція ордену Єзуїтів. Тож під час реставрації вхідної брами споруди у 2008-2010 р. над нею встановили відновлений знак цього монаршого чину.

Кам’яниця під № 3, була збудована наприкінці XVIII ст., у 1880-х перебудована у стилі еклектичного історизму. Зараз вона має 4 поверхи, перехід на Ринок через пасаж Андреолі і два фасади: один від вул. Театральної, а другий – виходить на пл.Яворського.

Вигляд на церкву Святих Верховних Апостолів Петра і Павла, 2016 р.
Вигляд на церкву Святих Верховних Апостолів Петра і Павла, 2016 р.

А ще з площі Яворського видно чільний фасад Єзуїтського костелу Святих Петра та Павла, який вважається першою пам’яткою архітектури бароко у Львові. Колись храм навіть мав найвищу у місті вежу-дзвіницю з годинником, але у 1830 р . її вищі поверхи було розібрано. Зараз це церква Святих Верховних Апостолів Петра і Павла Центр військового капеланства.

Софія ЛЕГІН

Джерело:

  1. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові.  – Львів, 1932
  2. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: “Апріорі”, 2009
  3. Мельник І. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми і кам’яниці. – Львів: Апріорі, 2015

Напишіть відгук